Глава 2290
Ця фраза, алхімічка в червоному мантії знову схилилася над аркушом паперу, щось черево і вичісуючи кінчиком пера. Її обличчя спотворила гримаса напруженого роздумів і смутку.
Су Ло ледь помітно нахмурила брови.
Добре, що за кілька років в іншому світі її характер та мораль стали більш стриманими. Якби вона була у своєму попередньому житті, одного з цих висловлювань вистачило б, щоб Су Ло не розмірковувала, відправила сусідку в політ однієї-єдиної оплеухою.
Краєм очі Су Ло поглянула на виписані листки алхімічки.
Від одного цього миготливого погляду в її очах промайнуло складний вираз.
Вона ж не помилилася? Спочатку вона вважала, що всі алхіміки з Верхньої гори повинні бути неймовірно вправними, але тепер, побачивши тип завдання, над якою билася ця жінка в червоному, Су Ло остогніла.
Це завдання було просто до сміху... при-ми-тив-на!
Якщо провести аналогію з математикою із минулого життя Су Ло, то виявиться, що вона сама знаходиться на рівні університетського студента в той час як ця алхімічка у червоному корпелі над завданнями для переходу від початкової школи до середньої.
Настільки просто, що Су Ло навіть дивитися на це було ніяково.
Дівчина підняла голову і, помітивши шокований вираз на обличчі Су Ло, презирливо посміхнулася:
- Чого витріщилась! Думаєш, ти здатна зрозуміти хоч що-небудь з цього?
Су Ло мовчала.
Вона вже не знала, що відповісти на це.
Але Су Ло не збиралася втручатися в її справи. Холодно піднявшись з місця, вона простягнула ту шкатулку з пігулок і вимовила одне слово:
— Оцініть.
— Я ж уже сказала... — Роздратовано початку алхімічка в червоному, вискакуючи з місця, щоб виплеснути на Су Ло своє невдоволення.
Але варто було їй зустрітися поглядом з Су Ло, як її горло немов здавила невидима рука, і вона не змогла вимолити жодного звуку. У її очах відобразилися переляк і паніка.
Що це були за очі? Хоча вони й були надзвичайно досконалими, але не настільки краса цих людей, як в їхніх глибинах кривава аура.
Алхімічка в червоному інстинктивно доторкнулася до своєї шиї, де відчувалась крижана холодка, ніби її голова вже відокремилась від тіла.
Вона жахнулася на крок назад. Стул, який вона зачепила, з гуркотом прокинувся на підлогу, видавивши звітний стук.
Цей звук миттєво привів алхімічку в відчуття. Її охопили змішані почуття, але вона все ж змогла зберегти на обличчі зарозумілий вираз:
— Оцінити... наскільки ж ми вдячні за те, що так лютували!
Хоча її слова звучали зухвало, руки діяли негайно. Вона протягла Су Ло парчову шкатулку.
Коли кришка відкрилася, в її погляді пром'яло презирство. Піднявши голову, вона побачила, як в кімнату увійшли двоє плечастих здоров'яків і стали з обох сторін від неї, що зробило її впевненість у собі миттєвою.
Оцінка в червономумі показала на пілюлі рівня Грандмайстера, що поглинає духовну енергію і холодно посміхнулася:
— Пилюля, яка поглинає духовну енергію першого рівня. Крім того, жовтуватий колір з тріщинами на поверхні надзвичайно недбалий. Оцінюється як пилюка початкового рівня низьких сортів. Орієнтація — це сто очок.
Су Ло замовкла.
Неначе цього було недостатньо, щоб зачепити Су Ло, дівчина в червоному крижаному тоні додала ще одну фразу:
— Як ми можемо наважитися принести подібне сміття у наш аукціонний будинок? Яка дурниця!
Су Ло знову замовкла.
Пілюля рівня Грандмайстера, визнана сміттям? Чи можна уявити щось більш сміхотворне? У цієї алхімічки в червоному що, очі лайном запливли?
Су Ло було на це зовсім нічого сказати. Забравши свою пігулку рівня грандмайстера, вона з гучним стуком зачинила кришку шкатулки і розвернулась, щоб піти.
Саме в цей момент у невелику прийомну увійшов чоловік.
Проходячи повз Су Ло, він раптом здивовано вигукнув:
— Эй, почекайте.
Су Ло підняла на нього очі.
Перед нею стояв старий чоловік років п'ятдесяти з рідкісною козлячою борідкою на підбородці. Його очі усміхалися, придаючи йому добродушний і привітливий вигляд.
Однак... Су Ло його не знала.
Вона здивовано подивилася на нього, і старий відразу ж посміхнувся. У його позі і тоні скинула частка поваги:
- Ваше прізвище, мабуть Су? І це ви продавали в місті Чистилище пили рівень майстра?
Глава 2291
- Це було ще до нового року. Ви досі пам’ятаєте, що Су Ло трохи кивнула і вже збиралася йти.
— Почекайте, почекайте. Старенький чоловік з найпривабливішою посмішкою зупинив її. — Я Сюй Вей, головний оцінювач аукціонного будинку « Чорне Хлако». Пані, ви прийшли поставити щось на торги? Ех, коли я почув, що ви дішево продаєте в місті Чистилище пили рівень майстра, я зробив шлях до тисячі чи й зміг урвати всього дві речі. Яка прикрість!
Продавала пелюлі рівня майстра? Обличчя алхімічки в червоному позеленіло.
Су Ло з лукавою висмішкою зігнала губи:
- Приємно, що пан оцінювач Сюй досі пам'ятає.
- Пані Су, ви і цього разу прийшли продати пігулки? — Цей головний оцінювач був просто в захопленні від пілюль, створених Су Ло.
Він міг з упевненістю сказати, що пилюки, створені цією дівчиною, були найкращими з усіх, які він коли-небудь бачив на тому ж рівні. Найкращі, без всяких "але"!
- Спочатку я так і планувала, але тепер передумала, Су Ло покинула мимолітний погляд на поблудлу в червоному, потім невтомливо кивнула головного оцільника та зібралася йти.
Передумала?
Головний оценщик інстинктивно подивився на алхімічку в червоному. Побачивши її з'ївулу фігуру і переляканий вираз обличчя, він швидко все зрозумів.
— Линь Хунъи! — Головний оценщик яскраво виблискував очима на Линь Гун'ї, і в його погляді застиг крижаний холод.
Лінь Хун’ї була племінницею іншого оцінювача, який пропихнув сюди через знайомство. Зазвичай він закривав на це очі, але не сподівався, що вона схопить таку біду!
Від погляду головного оцінювача Лінь Гун'ї охопив жах, але в глибині душі вона все ще уперто відмовлялася вірити, що ця молода дівчина здатна створити пілюлі рівня майстра.
Зрештою, вона сама була набагато старшою за Су Ло, а до цих пір є всього лише лехіміком середнього рангу!
Однак у аукціонному домі головний оцінювач не був визнаний. Його слово було законом, він поступався лише одній людині і навіть її дядько не наважився йому перелічити.
Головний оценщик подумки зробив собі суворий послід щодо поведінки Лін Хун'ї і, повернувшись до Су Ло, розплився в підобостросовій усмішку.
— Пані Су, прошу, сідайте. Наш аукціонний будинок щиро бажає співпрацювати з вами. Ось, тут перелічені скарби, які будуть виставлені на торги сьогодні. Чи не бажаєте спочатку ознайомитися?
З цими словами головний оценщик простягнув Су Ло вишукано оформлений каталог.
Почесний тон головного оцінця і запропонований каталог змусили Су Ло трохи розстелити нахмурені брови.
Вона кивнула і прийняла буклет.
Вона прийшла в аукціонний будинок не стільки для того, щоб виставити на продаж пігулку рівня Грандмайстера, скільки для надії придбати три потрібних їй трави.
Коли я побачив цю картину, жах у серці Лінні Хун'ї швидко розрісся.
З яких це пір головний оцінувальник вів себе з кимось із такою повагою? А цей каталог... Цей каталог доступний лише для тих, хто входив у перший двадцятий список Драконячих.
Чи ця дівчина справді має такий вплив? Невже вона дійсно алхімік рівня майстра?
Лінь Хун'ї згадала своє нещодавнє безглуздя, те, як вона сама наривалася на неприємності, і їй до смерті захотілося розбити голову про найближчу колону.
Якщо це правда, то для неї наслідки будуть просто жахливими... Лінь Хун'ї злякалась настільки, що її тіло тремтіло.
Ставлення головного оцінювача було як ніколи люб’язним. Поки Су Ло перегорнула сторінки аукціонного каталогу, він стояв поруч і з щирим ентузіазмом давав їй пояснення.
Коли я побачила Лінь Хун'ї ледве не впала на коліна.
Холодний потік струмив по її лобі. Вона без зупинки втирала його, але швидкість, з якою вона це робила, зовсім не заспівала за швидкістю, яку проспав піт.