Глава 2226
— Спочатку всі думали, що Су Ло приречена на програш, але хто б міг подумати, ніби вона прикривала такий могутній козир у рукаві. А що, коли їй вдасться полагодити хід подій?
— Тихіше, дивіться краще на обличчя Безботної Феї...
У цей момент багато хто вже не наважувався відкрито розглядати Безтурботну Фею, тільки краешкою очі і кидали на неї косі погляди. Хіба сама Безботна Фея могла цього не знати? Звичайно, знала. І саме тому, усвідомлюючи, що стала всезагальним посміховиськом, вона відчула, як гнів в її серці відразу спалахнув, наче полум'я, яке пригнулося до небес.
Безробітний Фея впилася поглядом у Су Ло, не зводячи очей з її витонченого затилку, і подумки хотіла одного - пропалити цим поглядом тисячу, а то й вісімсот дір!
Коли Лінь Банйлі побачила, як безробітні Фея зшила кулаки, а її обличчя спотворилось від люті, відчув, що в нього стискалося серце, і поспішив потішити її:
— Та паличка пахощів майже догоріла.
Сенс його слів був ясний: Су Ло все одно не зможе перемогти.
Безробітний погляд Феї мітнувся до доброї новини, від якої залишилась лише чверть. Потім він знову повернувся до полум’я і швидко втягнулося у Су Ло. Її брови як і раніше були зведені в тугу складку.
Ця мерзенна дівчинка і вперто не промахується. Лише за одну мить її полум'я подолало ще п'ять мішеней.
— Скільки вже? — запитала Беззаботна Фея, нахмурившись ще сильніше.
— Тридцять дев'ять... — Янь Сяо завжди був уважний, тому без зволікань відповів.
"Хрусь!"
Фарфорова чашка в руці Безботної Феї розлетілася на дрібні уламки.
І скільки часу пройшло? Лише нічого, а полум’я Су Ло вже досягло 30 - дев'ятої позначки. Крім того, безботна Фея помітила, що напрямок руху вогню у Су Ло був зовсім іншим ніж у неї - Су Лок початку з кінчиків пальців правої руки.
— Ні, не піде! Зовсім ні. — Процедила Безтурботна Фея крізь зуби, і глибоко її око промайнув глибокий страх.
Вона завжди вважала Су Ло нікчемним мурашкою, якого можна розчавити в будь - який момент. Навіть коли Су Ло вбила Лан Іньяна, вона не дала їй особливого значення. Але в цей момент Безробітний Фея по-справжньому злякалася.
Така молода, з таким талантом, та ще й з такими козирами! Безробітний Фея змушений був визнати: якби вони одного віку, вона б і в підметки не рвалася Су Ло. Її єдиною перевагою зараз було те, що вона старше і почала практикуватися на 10 років раніше.
Лін Бані, спостерігаючи за Су Ло, не міг приховати подиву. Він кивнув і вимовив:
Справді, якщо так піде і далі, то пахощі ще не встигне догоріти, а полум'я Су Ло, боюся, вже досягне фініша.
Полум'я Су Ло вселяло трепет, але її здатність до точної розрахунків вражала не менше!
Вогонь рухався так, що не залишав жодного порожнього місця. Про що це говорило? Про те, що якби у неї було достатньо часу, Су Ло з величезною ймовірність пройшла б усі сімдесят шість мішеней!
Безробітні Фея пройшла всього п'ятдесят шість, але якщо Су Ло завершить весь шлях...
Якщо часу вистачить... Не гаючи часу.
Янь Сяо, побачивши, як похмуро виглядає Безробітна Фея, кинув на неї погляд, в якому мілинула тінь хитрощів, і холодно посміхнувся:
- А з чого ви взяли, що часу їй вистачить?
Договоривши, його фігура зараз же зникла з місця.
Почувши його слова, безробітний Фей з полегшенням видужала. Вона зрозуміла намір Янь Сяо і розуміла, що він чинить абсолютно правильне.
Линь Бальлі та інші мислили гірко. Така чудова можливість служити безботній Феї, а її вхопив цей тихий і непомітний Янь Сяо. Яка прикрість.
У цей момент майже всі погляди були прикуті до вогняної нитки Су Ло, що рухалась так само як дракон - паряячий змій.
Раптом порив лютого вітру кинувся прямо до полум’я.
— Недобре! Схвалення зникає! - хтось скрикнув у тривозі.
Глава 2227
У ту ж мить всі погляди попрямували до паличок пахощів. Якщо вона погасне, то час вийшов і цей бій залишить для Су Ло лише гіркий жаль.
І ось, в той самий момент, коли лезо вітру наблизилося до вогника...
З нізвідки раптом вирвався згусток полум'я і люто вчепився у порив вітру.
Роздався розкритий кришталь, і лезо вітру розійшлось на шматки, а полум’я захиталося в повітрі.
Коли натовп побачив, як вогонь згусток горить на лобі, всі полізли. Адже вогонь складався з того самого елемента, що й те, яке зараз ковзало по мішках! Хіба Су Ло, керуючи вогнем у такому складному випробуванні, ще й мала достатньо сили для захисту пахощів?
У цей момент погляди, які обернулися до Су Ло, були не просто вражені — вони були сповнені подиву!
Інші, керуючи полум’ям на цьому випробуванні, виснажились і задихалися. І тільки Су Ло залишалася такою ж спокійною і незворушною. У неї не те, що пота не було - вона навіть бровю не повела.
— П'ятдесят!
— П'ятдесят два!
— П'ятдесят чотири!
Хтось у натовпі, сам того не усвідомлюючи, почав вголос рахувати, скільки мішеней пройшло її полум'я.
Обличчя Беззаботної Феї почорніло так, ніби з нього ось-ось закапить темрява, - похмуре і важке, як грозове небо.
вже скоро! Незабаром вона перевершить результат Безботної Феї в п'ятдесят шість! Давай, піднаж! - Як на зло, якийсь нетактовний глядач продовжував голосно викрикувати.
І, що найгірше, багато хто підтримав його. Навіть якби безробітна Фея хотіла помститися, вона б не змогла — закон не карає натовп і хто саме кричав, уже більше не знайти.
Тепер усі ці погляди були намертво прикуті до цієї вогненної нитки. Кожен був схвильований до межі, ніби це він сам керував полум'ям, і, затамувавши подих, стежив за тим, що відбувається з неймовірною серйозністю.
А Су Ло, з легкою посмішкою в чудових очах, продовжувала впевнено вести своє полум'я вперед.
- П'ятдесят шість!
- Вона обійшла Беззаботну Фею, обігла! Безтурботна Фея програла! - Хтось закричав у ликованні.
Безробітний Фея програє? До цього моменту ніхто навіть уявити собі такого не міг. У їхній свідомості вона завжди була недосяжним ідеалом, вічною першою ученицею в класі.
Але зараз Су Ло перевершила її!
— Дивіться, Су Ло продовжує! - хтось вигукнув, і увага знову зосередилась на ній.
— П'ятдесят вісім!
— Шістдесят два!
- Шістдесят п'ять!
— Чёрт возьми! Невже Су Ло і насправді збирається пройти всі мішені? Це просто немислимо! Як же тоді жити іншим?
Людська природа - дуже дивна штука. Якби Су Ло перевершила їх лише ненатичного, вони б заздрили і обурювалися. Але тепер, коли вона виявилася настільки вищою, вони зрозуміли, що їм залишається тільки дивитися на неї знизу вгору, і тому один за одним почали вклонитися перед нею та захоплюватися.
— Шістдесят вісім!
- Сімдесят!
- Сімдесят два!
— Схвалення майже догоріло! Швидше, швидше!
Хтось, подивившись на паличку, став несамовитим. Здавалося, що його голос більше хвилюється, ніж якби він сам пройшов таке випробування.
Але, як це часто буває, більше всіх метушилися глядачі, в той час як сама винна сторона свята зберігала невтомність і неприємність. Полум'я, яким вона керувала, неквапливо літали вперед з рівномірною швидкістю.
- Сімдесят чотири!
- Сімдесят шість!
Під останні захоплені вигуки паличками пахощів нарешті догоріла, виконавши свою історичну місію.
У цю мить всі як один повернулись і втупилися на Су Ло. Їхні погляди були такі пристойні, що їй навіть стало трохи не по собі.