Глава 2216
Але це завдання... Багато хто побачив завдання на дошці лише похитав головами.
Використовуючи формулу, вирахуйте максимальну швидкість викидів вогняної енергії з високорівних елементів вогню.
Таке питання, на нього могли б відповісти хіба що ті, хто входив у перший п'ятдесятку Драконячого списку, вірно? Серед них, можливо, було б дуже важко навіть безробітною Фею?
Але коли восьмий старійшина поставив це запитання, безробітна Фея відразу піднялася і порадила Су Ло, а однокласники не заперечували - зрештою, краще хай постраждає товаришеві, ніж ти сам; якщо хтось вийде вперед та прийме удар на себе, то це ж чудово.
- Що ж робити? Це завдання таке складне... — Прошепотіла Лин Маньман. - Якщо не зможеш відповісти, не тільки зганьбишся, але й доведеться сто днів батрочити на восьму старійшину. Ло, ти повинна відповісти!
— А? — Су Ло, яка вже збиралася зробити крок, відразу замерла.
— Сто днів батрочити на восьму старійшину? - Що це таке? Су Ло і уявити собі такого не могла.
Це питання Су Ло викликав другий хохот усього класу.
— Не можу! Су Ло навіть цього правила не знає? Невже вона настільки не в курсі подій?
— Скільки часу вона взагалі перебувала на горі? Якщо порахувати, від сили місяць з невеликим, вірно? Це ж її перший раз на лекції в Лекціонному залі, так що не знати - це цілком природно.
— А ось це вже цікаво. Су Лоа вбила восьмого старшого учня, і тепер вона сама лізе у пастку для того, щоб відробити його провину. За ці сто днів, навіть якщо восьмий старійшина нічого не зробить, його учні вже точно не залишать Су Ло живими.
Ці голоси, хоч і були тихим шопотом, в Лекціонному залі, який був не таким вже й великим, природно, були звітливо чутно всім.
І тільки в цей момент Су Ло усвідомила, що наслідки неправильної відповіді на уроці були настільки серйозні. За одну неправильно решену задачу - сто днів каторги? Як таке може існувати?
Погляд Су Ло повільно перемістився на обличчя Безботної Феї, і в цей самий момент безробітна Фея також дивилася прямо на Су Л.
Їхні погляди зустрілися в повітрі, і невидимі іскри посипалися, наче блискавки блищали та громив грім, побивши всіх присутніх, після чого запанувала тиша.
— Дівчисько, якщо не можеш вирішити проблему, то й не треба лізти нагору? Чи ти хочеш, щоб сестра помогла тобі порадитися з восьмим старшим? — Безтурботна Фея прийняла позу, повна зваба і чарівність, яка могла звести з розуму будь-кого.
Су Ло злегка посміхнулася. Безробітні Фея дійсно добре прорахувалися: вона явно планувалася чужими руками, рукою восьмого старійшини, позбутися від неї. Проте Су Ло не збиралася надавати Безтурботній Феї такої можливості.
Су Ло зробила вигляд, що нічого не розуміє.
— Сетриця Безробітний так добре знайома з восьмим старійшиною? Чи восьмий старійшина безробітно слухає сестру Безтурботну?
Пара яскравих, великих очей Су Ло, з чітко окропленими білками та зіниці, були чисті і невинні, вона плескала в репіях, немов найвишуканіше, що тільки-но з'явилось на світ білим кроликом - така ж чиста, розгублена, непримічена.
Здавалося, вона питала, чи немає у Беззаботної Феї і восьмої старійшини якихось невідповідних стосунків, але в поєднанні з цим чистим та невинним виглядом Су Ло, можна було подумати, що це ти сам занадто багато надумуєш, приписуючи маленькій дівчинці погані думки.
Усі присутні колективно втратили дар мови...
Обличчя восьмого старійшини на мить спотворила гримаса, ставши попільно-сизим.
Безтурботна Фея завжди була безглуздою, але об'єктом її нерозсудливості ніколи не був Рада Старша.
- Що за нісенітниця ти несеш! Ви шукаєте смерті? — Я люто розірвала Беззаботна Фея на Су Ло!
Су Ло дуже невинно висунула мову:
- Сетриця Безробітний, що з тобою? Ми ж усі є учнями першого старійшини, хіба ти не учениця восьмого старшого? Чому ти так боїшся цих стосунків, а?
Глава 2217
Безробітні Феї мають кров в горлі, тому вона ледве не закочувала очей від удухи.
Су Ло відразу відступила. Побачивши її стан, вона немов маленький білий кролик підбігла до неї.
Безробітні Фея дивилася на спину Су Ло, і її все трясло від злості.
Побачивши, що Су Ло нерухомо застигла перед дошкою безробітна Фея скривела губи в моторошній і холодній усмішка: « Дружня дівчинка, не зможеш вирішити завдання - ти небіжчикка, все конче-но, покійниця!»
Серед учнів восьми старших були її сусіди. Коли б вона тільки натякнула на це, то розчавила Су Ло так само легко, як мурашка!
Вся клас із співчуттям дивився на Су Ло.
Хоча вони бачили лише її спину, але цілком могли уявити собі сумне почуття тривоги, яка зараз повинна були відбиватися на обличчі дівчини...
Але хто винен у тому, що вона відволікалася на уроці? Хто винен, що вона переконалась перейти дорогу не комусь, а беззаботній Феї? Ось бачите, тепер їй точно кінець, чи не так?
У цей момент, в центрі уваги - Су Ло - дивилася на надзвичайно складне завдання, написане на дошці.
Що стосується вирішення цієї задачі...
Раніше це завдання для Су Ло було б дійсно дуже важким, настільки складним, що вона напевно смоктала б у затилці і покрилася б холодним потім від хвилювання. Але з того часу, як у кімнаті Гравітації номер 13 вона сама злилася докупи з маленьким Червоним Лотосом, Су Ло знайшла небачене розуміння і пізнання стихії вогню.
Це було розуміння, яке походить з її суті, як вона мала цим знанням від народження.
І ось Су Ло взяла білий крейок і повернулася до темно-зеленої дошки, почала швидко писати - "шух-шах".
Хоча вона ніколи раніше не вивчала ці формули, існує такий талант, який називається вродженем, є таланти, ім'я якого глибоке розуміння і вільне застосування, а ще є талантом, що називають досягненнями майстерності.
З того часу як Су Ло злилася з цим першим полум'ям, родженим між небом і землею, її постикання стихії вогню природним чином досягло рівня глибокого розуміння, вільного застосування та вершин майстерності.
"Шух-шух!"
Кончик мелена тёрться о темно-зелену дошку, видаючи тихі, ледь чутні звуки.
Будівельники вишуканих, літаючих ієрогліфів з’являлися одна за одною.
А Су Ло в цей момент ніби занурилася у безпрецедентне стан грайливої зосередженості, наче по всій аудиторії була тільки вона одна, начебто на всьому світі залишилася лише вона сама. У її вухах стояла повна тиша, весь світ навколо замер у мовчанні.
"Шух-шух".
Су Ло закінчила писати, зробивши останній почерк.
Потім вона дуже елегантно кинула кінчик крейди, який впав у невеликий дерев'яний лоток.
Після чого, наша Су Ло, панянка Су, неквапливо, з безтурботним виглядом, елегантною походкою, немов ступаючи лотосами, повернулася на своє місце.
А в цей час у всій аудиторії панувала мертва тиша.
Всі, боячись навіть зітхати, шоковані дивилися на ієрогліфи, які покривали всю дошку.
Як гарно написані ці ієрогліфи...
А що стосується правильності...
Досить було поглянути на спотворене злобою і люттю обличчя Безробітні Феї, на її добіла стиснуті кулаки, щоб дещо зрозуміти.
Восьмого старійшини були такі темні, як чорнила, бубони та незбагненні, наче бездонне і холодне голубе море.
Він швидко пробіг поглядом по дошці, за вишуканими і витонченими ієрогліфами, злегка кивнув та вимовив:
- Відповідь правильна.
"Щолк!"
Ручка, яку безробітні Фея стискали в руці, з тріском поламалася від її сили.
Восьмий старійшина, не звернувши на це жодної уваги, байдуже мітнув на неї погляд, а потім підійшов до кафедри, щоб пояснити рішення класу.
Хоча восьмий старійшина докладно пояснював, після першого разу на обличчях переважаючого натовпу учнів було лише незрозуміло.
Коли восьмий старійшина почав пояснювати вдруге, половина класу все ще нічого не розуміла.