Глава 2208
Су Ло з гіркою усмішкою похитала головою.
— Підемо, піднімемося, подивимося, — Су Ло не стала багато говорити і разом з Лін Маньманом вверх.
Лін Маньман декілька разів втрачав силу, і лише завдяки підтримці Су Ло, яка була поруч, вона не зривалась.
Навіть Су Ло, діставшись до вершини скелі, трохи задрижала про Лін Маньман. Зараз щоки Лін Маньман палали рум'янцем, вона вся розпластилася на землі, жадібно хапаючи ротом повітря.
Справді, цей витес був великим випробуванням.
Су Ло подумала, що ці місячні лекції були корисними не тільки теоретичними знаннями. Лише сходження на цей скелях принесло велику користь.
Невдовзі вони побачили перед собою старовинний, простий будинок.
Стародавні стіни, які пронеслися через незліченні дощі та вітер протягом багатьох років, несли на собі п’єсу глибокої історичної давності.
— Ходімо, — потягнула Су Ло Лін Маньман і швидко рушила вперед.
Заплативши окуляри, вони обидві увійшли всередину пліч-о-пліч.
Хоча це і був висококласний Елітний треніровий табір, але порядок у цьому дислексичному залі не відрізнявся від звичайної школи зовні.
Ряди їдальнь та стільців були акуратно розставлені, по два стола в кожному ряді.
Час був ще раннім, і в залі сиділо всього кілька осіб. Су Ло, будучи тут вперше, не знала місцевих правил і не хотіла привертати до себе надмірної уваги, тому потягнула Лін Маньман на останній ряд, в самий кут.
Через те, що Су Ло вчора вбила Ланін Іньяна, вона стала свого роду знаменитістю, і ті небагато хто вже був у залі кидали на неї цікаві погляди.
Однак хоч би як вони її розглядали, вираз обличчя Су Ло залишався спокійним, наче вода без жодного удару — легенький і безтурботний та незакінчений. Це лише розпалило їхню цікавість.
Адже для Су Ло, молодих людей, мати таке самовладання було справді видатною рисою.
Саме в той момент, коли у лекційному залі звисала якась дивна, напружена атмосфера, зовні раптово донісся гучний шум.
Серце Лінні Маньмана було тривожно стиснуте, обличчя трохи поблизилось, вона міцно стиснула кулачки і винна подивилась на Су Ло.
- Що сталося? — Су Ло помітила в очах Лін Маньман тінь жалю, ніби та жаліла, що привела її сюди.
— Це Беззаботна Фея, — Лін Маньман міцно нахмурила брови. — Сьомий старійшина є її наставником. За ідеєю, вона не повинна витрачати час на те, щоб прийти сюди слухати лекцію. Але сьогодні вона чомусь прийшла. Дуже дивно.
Саме тому, що Лін Маньман думала про безробітні Феї не прийдуть, вона так наполегливо упрошувала Су Ло піти. Вона навіть не здогадувалась, що станеться така несподіванка. Лін Маньман боялася, що безробітна Фея знущається над Су Ло.
Су Ло поплескала її по плечу:
- Не хвилюйся, вона не зможе мене образити.
Лін Маньман кивнула, але її почуття тривоги не згасло.
Тим часом шум зовні ставав все ближче і чітко почувалися кроки.
Дуже скоро в зал, оточений натовпом людей, увійшла Безботна Фея.
Сьогодні на ній було вогняно-червоне плаття, надзвичайно розкішне, прикрашене безліччю аксесуарів, багате і величне. Вона плавно, неквапливо рухалася вперед, і промені сонця, що проникли через вікна, здавалося, окутували її фігуру додатковим спалахом, таким яскравим, щоб саме сонце мерехтіло в порівнянні з нею.
Безтурботна Фея, незрівнянно прекрасна, була немов блискуча перлина, сяюча зірка, сліпучий і привабливий зір. Де б вона не з’являлася, то відразу стала центром уваги.
На відміну від неї, Су Ло була одягнена в просте плаття блідо-жовтого кольору, без будь-яких прикрас. Єдиною зосередою був пояс з тієї ж тканини, зав’язаний на талії і легко розвівся вітром. Вся її фігура випромінювала якусь ліниву негу і байдужість. На перший погляд її сяйво було не таким вже й яскравим, але ніхто не міг не помітити її присутності.
Глава 2209
На відміну від Беззаботної Феї, краса Су Ло не була лише зовнішньою оболонкою.
Побачивши Су Ло, Безробна Фея на мить забарилася крок і в її чудових очах мигнув холодний, похмурий вогник.
Однак вона не навмисно прискіпувалась до себе, а лише дала їй глузування і холодну усмішку. Широко помахаючи рукою, вона сіла на найбільш центральне і найкраще місце в залі лелеки.
Це місце було її ексклюзивним, і навіть якщо вона не приходила, його все одно залишали для неї порожнім.
Чому безробітна Фея так розбещувала?
Невже ніхто не міг її вгамувати?
У цьому багатонаціональному залі є дійсно ніхто.
Справа в тому, що тут збиралися учні, які зайняли у Драконячому списку місця з 50 по 100-ті. А безробітна Фея була на 50-му місці. Таким чином, в цьому класі Безтурботна Фея була безмовним лідером і ніхто не міг затьмарити її.
- Чому сьогоднішня Безботна Фея? Хіба вона не учениця сьомого старійшини? Навіщо їй ще слухати тут лекції?
- Може бути, щось змінилося?
— Ви помітили, безробітний Фея явно ворожа до цього Су Ло. Схоже, нас чекає цікава ідея.
Група людей знизила голоси і почала перешіптуватися.
Невелика зали, тож всі присутні могли вільно розмовляти.
Безробітні Фея, гордо висихаючи з ніг своїх точних белосніжних підборіддяв, сиділа зі прямою спиною, наче королева. На її губах гралася байдужа, холодна насмішка, і вона не звертала уваги на інших. Але в її очах ця усмішка стала зрозумілою, і цей вираз надавав їй почуття вищості.
Але її чоловіки, що жили довкола неї, були дуже втомлені.
Одні підносили їй чай, інші вистрибували спину і третина з них розминали ноги. Вони метушилися навколо неї, вважаючи її королевою.
Незабаром у клас повільно зайшов старенький чоловік.
— А? Восьмий старійшина!
Усі присутні були здивовані, почувши крик.
Тому що той, хто увійшов, був не сьомий старійшина, а восьмий. Заміна на лекції? Такого ще ніколи не бувало. Невдовзі всі присутні були в місці, де сиділа Су Ло.
Один з восьми старших, Лан Ін’єн, був убитий Су Ло тільки вчора. А сьогодні восьмий старійшина замінив лекції сьомому старійшину і сам приїхав сюди з району старійшин... Невже в цьому крилася якась таємниця? Багато хто почав будувати здогадки.
Хоча безробітна Фея не обернулася, щоб подивитися на Су Ло, її усмішка була настільки очевидною, а холодна посмішка на губах так неприємна.
Вона знала, чому восьмий старійшина замінив сьомий. Це було наслідком її підбурення.
Тим часом восьмий старійшина підійшов до кафедри.
Су Ло послизнулася поглядом по обличчю восьмого старійшини.
Восьмий старійшина був не такий вже й старий, на вигляд йому було років за п’ятдесят. Він був одягнений в просторий синій халат, обличчя у нього було квадратне, і від нього виходила якась неявна, але відчутна вологість.
Погляди Су Ло і восьмого старійшини зустрілися в повітрі. Су Ло не збочила і не відвела очей. Восьмий старійшина злегка нахмурився, але звернув увагу.
У цей момент серце Су Ло захиталося. Схоже, її передчуття дійсно оправдувалися. Після вбивства Лана Іньяна восьмий старійшина явно затаїв на неї образу.
— Кхм! « Восьмий старійшина помахав рукою, і тиша запала у залі миттєво.
Восьмирічний старійшина, порівняно з сьомим старійшиною, завжди був уразливим і суворим. Наказуючи тим, хто провинився, він був безприкладний і безпорадний. Тому йому довелося помахати рукою, як і всі відразу замовкли.
- Сьогодні я заміню сьомого старійшину на лекції. Прошу всіх заспокоїтися, тема не зміниться. Ми все ще говоритимемо про війну на зовнішньому полі бою з демонами, а також про мінливість елементу вогню - коротко і по суті сказав восьмий старійшина.