Глава 2982
Саме в цю мить він раптом відчув, як макушка обдала гарячкою. Потрохаючи рукою голову, він зрозумів: це дуже гаряче!
— Брат Лань, у тебе волосся горить! — Помітивши це, голосно викрикнув Янь Сяо.
Волосся Ланія Іньяня вже запалювало, і полум'я розгоралося все яросте, так що дуже скоро з них повалив густий чорний дим.
Волосся легко заголосяться, а якщо йдеться про полум’я Червоного Лотаоса, то його так просто не погасити.
У цей момент Ланія Іньянґ мріяв лише про один — одним ударом долоні прикінчити Су Ло!
До цього моменту, якби він хоч повний кретин, то вже здогадався би: єдина людина, яка могла підпалити його волосся, — це Су Ло, яку сам і підняв над головою!
І в цей же момент Лан’єн Інь найбільше на світі хотів вибити себе!
Вбити, забивати до смерті, спалити — як завгодно! Але він сам на мить втратив розум, вирішивши розчавити Су Ло і дав їй можливість наблизитися до нього! А він навіть не встиг прокручувати і меншої толики своєї справжньої сили!
Лань Іньань вже не міг дозволити собі розкіш довгих роздумів; тепер було на першому місці погасити цей шалений вогонь на голові.
Су Ло вишуканим рухом стірла кров з кутка губ, і в глибині її очей мілинула крижана, повна хитрості посміховище. Одним стрімким ривком вона мітнулась вперед, і гострий кинджал націлився прямо в груди Лан Іньяняню!
Якщо б удар Су Ло досягнув мети, Ланія Інь, мабуть, розпрощався би з половиною свого життя.
У цей момент Лань Іньань, який відчайдушно намагався гасити вогонь, різко розгорнувся і втік від смертоносного випаду Су Ло. Проте, хто б міг подумати, Су Ло прорахувала його манектор заздалегідь. Її тіло витончено гойдалося в сторону, вона прослизнула повз правої руки Лан Іньяняню, і кинджал залишив глибокий поріз на його передпліччі.
"Пшш-"
Роздався виразний звук розсікаваної плоті.
Лань Іньань опустив очі і миттєво спалахнула люттю!
Кінжал залишив на його правій руці криваву смугу. Рана була неглибокою, і крові витекло зовсім небагато, ОДНАКО!
Яскрава кров, що вилилася з рани, була яскраво-зелена - очевидно, Су Ло смазала лезо отрути.
- Ти посмів застосувати отруту! — Лань Іньань, нарешті, збив останній язичок полум'я на своїй голові і, наче блискавка, рився на Су Ло, його очі метали безмежної лютості.
Су Ло лише холодно відповіла: « Я вже його застосовувала, тож які тут можуть бути "посмішки" чи„ не сміялася"? Якщо ви задаєте таке запитання, то полум’я пошкодило ваш розум!
Лянь Іань ледве не знеохочувався від гніву!
Але саме в цей момент він з жахом зрозумів, що сили швидко залишають його отруєну руку, і це паралізуюче відчуття слабкості невблаганно поширюється по всьому тілу, розкриваючи кожну м'язи, кожна кістка.
Лань Іньань, вже на межі божевілля від люті і крикнув: « Негайно давай протиотруту!
Су Ло знову подарувала його крижаною усмішкою, але саме в цю секунду до її слуху дійшов пронизливий, повний відчаю крик Лін Маньман.
Су Ло різко обернулася і побачила, що всі солдати її загону Сяо Л були схвалені противником. До горла кожного з них було приставлено холодне лезо меча; один неправильний рух, що опустився бритвою, і вони втратять життя.
Тільки зараз Янь Сяо зміг як слід розгледіти нинішній вигляд Лань Іняні, і від побаченого у нього очі ледь не викотилися з орбіт.
Колись писаний красень тепер був жалюгідним видовищем: волосся його були спалені клочиками, стирчали в різні сторони, розмальовані червоними і бехніжими ділянками опалої шкіри; обличчя було перепачено садів до невпізнання, і навіть на одязі тут і там зяяли прожилі діри. Більш жалюгідного вигляду і уявити було неможливо.
— Брат Лань, ты... — Янь Сяо прикрив очі рукою, не в силах винести це видовище.
Лан’єн Іньань і сам добре усвідомлював, наскільки принизливо він виглядає тепер. Але життя було важливішим за гордість. Він спрямував довгий меч на Су Ло і сердито вигукнув: — Негайно віддавай протиотруту, інакше весь ваш загін Сяо Лу подасть тут кістками!
Су Ло презирно фирнула, нехтуючи своїми руками за спину, і попрямувала до неба: « Ми загинемо, так само й ти підеш слідом за нами ». Все чесно, чи не так?
- Ти дійсно вважаєш, що цей твій отрута ніхто крім тебе не зможе знешкодити? — У глибині очей Ланія Іньяня кинувся похмурий, зловісний вогник.
що це за отрута? - Куточок губ Су Ло ледь помітно дёрнувся, на її точних устах промайнула жорстока, майже хижа посмішка.
Ця отрута була не простою; її створив учитель, який називався « Яд Запечатаного Горла ». Його було дуже мало, і Су Ло в звичайний час не стала його витрачати. Але зараз, коли на кону стояла її життя і життя своїх товаришів, вона, скріпивши серце, вирішила його застосувати. Лань Іньань зможе розпізнати цю отруту? Та ні за що на світі. Це було просто неможливо.
Тим часом Янь Сяо та його супутники підбігли і тепер марно кружляли навколо Лан Іняню, але перед обличчям цього невідомого отрути вони всі виявилися абсолютно безпорадні.
У цей момент ситуація остаточно зайшла в глухий кут.
Лань Іньань відкрив, як на його правій руці просунула ярка зелена жила з жахливою, видимою неозброєним оком швидкістю повзала все вище і вище. Миттєвість назад була лише у ліктя, а тепер вже збиралась до плеча.
Су Ло, посміхаючись, не перевершувала свого слова: - Коли ця зелена жила добереться до твого серця, твоє дорогоцінне життя, яке ти з таким трудом плекав, щоб досягти сімдесят п'ятого місця в Драконячому списку, сумно обірветься, як сумно. І немає чого на мене так п'ястися. Все одно, якщо всім призначено померти, то мені, яка займає останнє місце в цьому самому списку, скласти тобі компанію у потойбічному світі буде зовсім не збито.
Су Ло зараз трималася так, ніби їй зовсім нічого було втрачати, вона йшла ва-банк.
Як кажуть, босою не боїться обутого. Лань Іньань дорожив своїм життям куди більше, ніж вона. Су Ло давно це прорахувала, він ні за що не захоче вмирати!
— Брате Лань, зараз же ми в виграшному положенні! Невже ми дозволимо цій мерзенній дівчині загрожувати нам? Сиди спокійно, я сам піду і прикінчу її! — Випалив Янь Сяо і вже було рвався до Су Ло.
На губах Су Ло з'явилася ледь помітна, повна прихованого їдкого огиди холодна насмішка. Вона чудово знала, що ці люди були готові позбутися один одного в критичний момент. Мужня заздрість — це справді жахлива сила.
Не чекаючи, поки Янь Сяо зробить хоча б крок, Су Ло вчасно додала ще одну отруйну шпильку: - Але якщо ти помреш, місце біля Беззаботної Феї як раз звільниться... І тоді, наприклад, дехто з тут присутніх цілком міг би скористатися моментом і зайняти твоє тепле місце, чи не так?
Слова Су Ло були неприкритим, наглою провокацією.
— Эй, ты, огидак! Що ти несеш? — Янь Сяо і без того був вдачі гнівного, а почувши слова Су Ло, він затрясся всім тілом від люті, сердячись очима у її сторону.
Проте тепер він не міг наблизитися, а лише погрожував обстрілювати свого меча.
Все дуже просто: мої слова означають саме те, що мають на увазі. А хто так бурхливо реагує, той, мабуть, занадто близько до серця їх приймає, — Су Ло, нехтуючи силою стовбура стародавнього дерева, з легкою посмішкою спостерігала за Янь Сяу.
Її слова, висловлені з нароченим байдужістю, тим не менш, розпалили в Янь Сяо такий лють, що він був готовий підірватися. Кожне її слово було чистою правдою, кожне било точно в ціль, у саме його виразне нутро.
Лань Іньань кинув на Ян Сіо насторожений, повний побоювання погляд, а потім по черзі окинув важким оком обличчя Мо Лі, Мо Цзе та інших.
Він був змушений визнати, що в словах Су Ло була своя, лякаюча правда.
І тепер ситуація досягла неймовірно тонкої, тендітної рівноваги.
Відряд Лана Іньяня тримав у заложниках всіх воїнів Сео Ло; на волі залишалася лише одна Су Л.
Але їхній лідер, Лань Іньань, був отруєний Су Ло, і цей « Яд Запечатаного Горла» могла знешкодити тільки сама Су Лок, та ніхто інший.
У той самий час в таборі самого Ланія Іньяня царювала розправа: троє його товаришів алчно поглянули на його лідерське місце. Нинішня крихка рівновага зберігалася лише тому, що ніхто з них не знав, скільки сил ще залишилося у їхнього отруєного капітана.
І саме таке положення справ і було тим самим шляхом до відступу, який хитро спланувала Су Ло.
Вона не могла дозволити собі занадто сильно послабити Лан Іньяня, але і залишити його в повній силі теж було неможливо. Всі її попередні дії, коли вона навмисно демонструвала слабкість, включаючи той момент, який дозволив Лані Іньяню відкинути себе ударом - все це було зроблено заради однієї мети: загнати Лань Їнянка в цю ситуацію, якщо він буде змушений тимчасово припинити бій.
Янь Сяо відчайдушно хотів, напливши на все, роїтися вперед і вбити Су Ло, щоб таким чином отримати похвалу. Однак під важким, тривожним поглядом Лан Іньїна його ноги наче приросли до землі; він не міг зробити жодного кроку.