Розділ 2117
Старійшина Нін, з холодним сміхом, сказав:
- Ти дещо забув, чи не так?
- Про що ти говориш? — Удавати з себе непонімаючого Господа Рятівника.
— Хе-хе, невже тобі потрібно нагадувати? Ти вважаєш, що ця молода дівчина нічого не варта і її легко обманути? Дозволь мені сказати тобі: інших ти можеш ображати, але нашу дівчинку - ніколи! — Власно вимовив старійшина Нін.
Пан Хранитель закотив очі і вже збирався йти.
« Розиграш Прізвиська », — холодно нагадав старійшина Нін. - Новітній пройшов два рівні підряд, а також в Адському режимі. Існує одна спроба в розіграші призів. Послухай, Безфамильний, це правило було встановлено сотні років тому! Не думайте, що коли людина не отримала такої нагороди багато років, то може просто забути про це!
Пан Охоронець гнівно втупився на Старійшину Ніна.
А той продовжував без умолку тараторити:
Це ж не твоя кишеня скарбів. Чого ти так жалієш? У тебе є шанс бути хорошою людиною, а ти нею не користуєшся! Дурень?
Пан Охоронець був розлючений і ледве не втратив свідомості.
« Ця дівчинка мені не подобається! Я не хочу, щоб вона ставала сильнішою і що з того?" Але він стримався і не вимовив своїх слів вголос.
Старійшина Нін з усмішкою сказав:
- Але такі правила. Якщо ти їх порушиш, я не зможу зробити вигляд, що нічого не помітив. Доведеться прогулятися до Ради Старійшин.
Старійшина Нін похлопався по ногах, явно демонструючи свою рішучість і загрожуючи.
Су Ло з усмішкою спостерігала за старшою Ніном, і її враження про нього ставало дедалі яснішим. Вона пригадала Ло - Ічень, який подарував їй першу есенцію душі і в її голові затулилася думка: « Невже цей гарний старий чоловік справді послав Лоача? »
Тим часом, під тиском їдких зауважень старійшини Ніна і під пристойними поглядами всіх присутніх, Пан Хранитель був змушений поступитися. У нього просто не залишалося іншого вибору.
Він холодно подивився на Су Ло і знову подав знак своєму хлопчику-службі.
Слуга, з виразом вселенської скорботи на обличчі, кинув на Су Ло гнівний погляд, а потім обережно, немов найбільшу скарбницю, вивівши зі свого мішечка кам'яну підставку у формі дзвона.
Він жестом вказав на неї Су Ло.
Су Ло неочікувана моргнула і інстинктивно глянула на Старійшину Ніна.
« Старший брат Ло такий турботливий! Він прислав такого досвідченого старого, як старійшина Нін. Якщо б не він, Пан Охоронець би присвоїв цю можливість собі!." З обуренням подумала Су Ло.
Старший Нін почав пояснювати Су Ло:
- Дівчинко, ти новий виголодний. У минулому пан міста впровадив правило: якщо новачок протягом першого місяця проходить випробування одне за іншим, йому дається додаткова спроба у розіграші призів. Це стосується тільки Нижньої гори. Якщо ти пізніше подолаєш і Середню гору, пам'ятай, що тобі достатньо ще однієї спроби. Слідкуй, щоб її ніхто не привласнув собі.
Старійшини Ніна сказали щось дуже різке, наче щічка для Господа Дяителя. Якби не втручання старійшини Ніна, розіграш все одно відбувся б, але в ньому взяв би участь сам Пан Тядер, отримавши безкоштовну можливість виграти приз.
Вже багато років не було жодного випадку, щоб новачок пройшов випробування на обох горах підряд. Багато разів люди мінялися на горі, і багато з них забули про правила. Тільки завдяки Старійшині Ніну про нього знову згадали.
Су Ло кивнула:
- Дякую за нагадування, я буду мати на увазі.
Старійшина Нін з розумінням кивнув і продовжив розповідь, вказуючи на кам'яну підставку:
- Тут ви знайдете диск, який крутиться, а ось тут...
Він звернув увагу на маленький екранчик і пояснив Су Ло:
- Назва того, що ви виграєте на цьому екрані.
— А які скарби там є? — Із щирим зацікавленням запитала Су Ло.
Вона просто обожнювала участь в розиграшах призів. Вона все ще пам’ятала, як на першому рівні Таємної території Золотого Дракона славилася своєю зручністю — « маленькою червоною рукою ». Вона крутила барабан доти, доки руки не втомилися і зрештою виграла всі призи! Ось так-то!
Глава 2118
Старійшина Нін усміхнувся і погладив свою білосніжну козлину бородку:
- Що ж, найгірше... Це десять тисяч очок.
Десять тисяч очок... Для когось це могла б бути велика сума, але для Су Ло вона не представляла особливого інтересу. Це було викоренене лише за один день продаж ліків або денний заробіток за полювання в зоні магічних звірів. Лише...
- А найкраще? — Очі Су Ло забллителі, немов зорі, вона виглядала неймовірно чарівно.
Старійшина Нін, витримав паузу і прокаштувався та сказав:
— Це, безперечно, п’ять фрагментів первісної Кості.
- Первісна кістка? - Що це таке? Су Ло була в повному замішанні, у її пам'яті не було ніякої інформації про це.
— Початкова кістка складається з п’яти частин: черепиці мудрості, Кість Сили для рук, Кість швидкості для ніг — лише 5 фрагментів. Помітивши, що Су Ло трохи розсіяна, він чітко виблискував очима. - Дівчинко, не примушуй їх недооцінювати! Це справжні скарби!
Су Ло відразу ж зацікавилася, і її очі яскраво спалахнули.
- Візьмімо Кість Сили для рук. Як тільки ти зіллєш з нею, твоя сила-силенна миттєво зросте в багато разів! Ти зможеш відкинути ворога на цілий ранг вище себе! Чи ж це не дивно?
На цілий ранг вище... Тобто командир першого рангу зможе відкинути Святого першої рани? Це точно те, що потрібно! Су Ло. Стикаючись з противниками, які були сильніші за неї на кілька зірок, вона часто навіть не могла пробити їх захист, і це дуже дратувало її.
Якби у неї була кістка Сили... У Су Ло від очікувань мало не потекли слинки.
— Тепер обговоримо Кість скороти для ніг. Якщо її отримає звичайна людина, його швидкість стане майже такою ж, як і під час телепортації. А якщо її отримає той, хто і так володіє телепортацією...
- Що тоді буде? — Сю Ло схвильовано вигукнула.
- Тоді... тоді... Я й сам не знаю, — старійшина Нін розводив руками. - Старик прожив стільки років, а такого ще не бачив. А що, дівчинка, якщо ти в майбутньому отримаєш Кість скорості, може бути, пробіжишся пару кроків, покажеш дідусеві?
А вона думала, що старійшина Нін знає все.
Су Ло і старійшина Нін вели повноцінне спілкування: один з них розповідав, інший уважно слухав. Це видовище остаточно вивело з себе Господа Дяителя.
Будеш крутити чи ні? Якщо не будеш, то так і скажи! — Він дуже гнівно закричав.
У цей момент усі присутні теж дивилися на Су Ло.
Старійшини Ніна з благоговінням слухали пояснення, і їхні серця переповнювали заздрість. Кожен з них мріяв бути на місці Су Ло і відчути щастя, прокручуючи цей магічний барабан хоча б сто тисяч вісім тисяч разів.
Старійшина Нін, з ніжністю батьківкою, похлеснув Су Ло за лаштунками:
— Дівчинко, постарайся! Виграй нам фрагмент першої Кості! Черепашки — це цінні скарби, адже вони дуже швидко зникають.
— Угу! — З упевненістю кивнула Су Ло.
Пан Охоронець, обурений її мріями, мало не впав від обурення:
Яка ж радість! Черепашки її мудріші! Кість Сили! Кість скорости! Хе-хе, - Пан Охоронець з холодною усмішкою кілька разів похитав головою. — Ймовірність того, що ці скарби випаде, становить лише десять мільйонів! Виграти їх? Можливо, в наступному житті!
І в його словах була частка правди.
Протягом усіх цих років у цій системі з’являлося безліч призів, і в них брали участь принаймні тисячі осіб по різних офіційних підставах. Але нікому ніколи не вдавалося виграти фрагмент першої Кості. І ось тепер ця зухвала дівчинка, яка крутить барабан всього лише в перший раз, сподівається на удачу? Як же зарозуміло!
У цей момент навколо засяяла велика тиша.
Розиграш призык... У ньому завжди є надія на чудо. Саме через цю можливість безліч людей зараз з заздрістю, ревнощами і ненавистю дивляться на кам'яну підставку та Су Ло.