Глава 2060
За допомогою крові Су Ло та лікарських рослин і неймовірної сили свого невразливого тіла рани на спині Вей Хуа незабаром затягнулися, покрившись корком. Мало - помалу вона почала себе оглушувати.
Відкриваючи очі, вона побачила перед собою Су Ло, і на її обличчі відбивалась паніка.
Су Ло виглядала блідішою, її маленька личко розміром з долоню, покрилася холодним потім, а крихке тіло, здавалося, ось-ось рухне.
- Малюк Ло, що з тобою? Ти захворіла? Тобі боляче? — Я запитала Вей Хуа, що не в силах стримати тривогу. Вона кинулася до Су Ло і почала трясти її тонку тіло з такою силою, ніби боялася, що Су Лок всне і не прокинеться.
Під її потужними руками тендітна фігурка Су Ло гойдалася, немов човник на хвилях безкрайного моря, готуючи в будь-який момент піти до дну.
Су Ло довелося відкрити очі.
Побачивши її, Вей Хуа посміхнулася і побачила кілька білих зубів, які виблискували, як перли:
- Малюк Ло Ло, ти нарешті прокинулася! Я так злякалася!
- Зі мною все добре... - Голос Су Ло звучав слабо, а її обличчя, неприродно бліде, виклика́ло у всіх, хто бачив її, почуття жалю.
— Але ти виглядаєш так, ніби тобі погано! Тебе поранено? — Вей Хуа з тривогою дивилася на Су Ло. Вона простягнула свою величезну долоню і почала ніжно гладити її по голові, наче заспокоюючи свого дитинчати.
— Не хвилюйся, я не помру. Су Ло слабо посміхнулася, притиснувши руку до грудей.
Її душа була пошкоджена, але, на щастя, загрози для життя не було. Їй потрібен був час на відновлення. Але вже наближався кінець місяця, і незабаром мало розпочатися щомісячне випробування. Схоже, на цей раз їй доведеться пропустити його і дочекатися, поки її тіло повністю не зцілиться.
У цей момент Су Ло відчула легкий рух свого амулета зв'язку.
Невже Наньгун прислав повідомлення?
Су Ло не змогла стримати хвилювання і мало не підскочила на ноги. Але різкий рух викликав у неї запаморочення, і вона мало не знепритомніла.
Вона обережно дістала чорний амулет зв’язку і повільно відчинила його, затамувавши надію. Але ім’я Нанґуна залишалося сірим — повідомлення не було від нього.
Налаштування Су Ло дуже погіршилося, і її охопило глибоке розчарування. Вона вугрумо утупилася на чорний амулет, ніби це був сам Нангун, і сердито згорнула його поглядом.
— Рано чи пізно я тебе викину! — Вона фирснула, але обережно сховала амулет назад до грудей.
Вона вважала, що чорний амулет все ще підтримує тонке вбрання наньгуна. Це відчуття дало їй ілюзію, ніби він поруч, підтримуючи її в цей важкий момент.
Потім Су Ло перевела погляд на своє праве зап'ястя.
Там був зелений амулет зв'язку.
Він подарував їй Ло Ічень, і в ньому був записаний тільки один контакт - сам Лєна.
Невже це він написав?
Су Ло без вагань відкрила амулет і уважно прочитала повідомлення.
Так, це був Ло Ічен. Він писав, що був на самоті і не бачив її попередніх послань. Потім він запитав, що сталося.
Що трапилося? Су Ло з сарказмом підняла кутки губ.
Вона згадала, як у розпачі відіслала Ло Іченю прохання про допомогу, коли Хуа-даге переслідував її, заганяючи в кут. Але з того часу минуло кілька днів. Що могло статися за цей час? Хуа-даге давно зник, наче легкий дим, що розсіявся в повітрі.
Су Ло з байдужістю посміхнулась і відповіла лише одним словом:
— Нічого.
Вона вже збиралася закрити зелений амулет, коли несподівано прийшло ще одне повідомлення.
Розділ 2061
Су Ло, прочитавши це повідомлення, трохи нахмурився. Ло Ічень писав, що новонавернені люди, які зможуть пройти випробування « Вежі » на горі Окраїни першого ж місяця, отримають особливу нагороду — амулет зв’язку.
Спочатку Су Ло збиралася відмовитися від участі в цьому випробуванні, але побачивши, яка нагорода її чекає, вона задумалася.
Коли вона жила в житловому районі Гори Окраїни, вона перевіряла інформацію через оптичний комп'ютер. Їй дуже хотілося знайти зелені амулети зв'язку для Цзи Ян та інших, щоб перестати постійно турбуватися про них. Але результат її розчарував.
Амулети зв’язку не продавалися. Це була офіційна нагорода, і єдиний спосіб отримати їх — брати участь у завданнях представників влади.
Офіційне завдання з’являлося нерегулярно, а несподіваний випадок — раптово оголосив, що випробування для новачків буде винагороджено амулетом зв’язку. Це було, наче спеціально створено для неї. Тепер Су Ло не могла відмовитися від участі.
Якщо вона пропустить цей місяць, то навіть якщо пройде випробування в наступному, не отримає амулет.
— Яке сьогодні число? - Відсилала ще одне повідомлення Ло Іченю Су Л.
У цей момент Ло Ічен перебував на бойовій арені вежі Чистилища. Навколо нього зібрався натовп, і всі його могутні удари падали на нього!
Ці п'ятеро були з топ-20 Драконячого списку - кожен за межами арени вважався би фігурою, гідною поклоніння.
Але зараз Ло Ічень бився з ними один проти п'ятьох, одночасно опинившись, щоб відповісти Су Ло на питання про дату.
— Двадцять четверте, — написав він, відправивши одного з противників у політ точним ударом.
Двадцять четверте... У зоні магічних звірів Су Ло підперла підборіддя рукою. Її погляд потемнів, елегантні брови злегка нахмурилися, немов покриті інеєм, видаючи занепокоєння.
Порівняно з задумом Су Ло, Вей Хуа видавався абсолютно безтурботним і ні про що не переживаючою.
Вона з захопленням бігала за магічними звірами, а коли впіймала одного, то охоче розділила його на вогонь. З умілістю піднесла м’ясо маленькому пурпурному соболю і з усмішкою попросила його зайнятися приготуванням.
- Малюк Ло Ло, маленька Ло-Ле, коли ми повернемося? — запитала Вей Хуа, з насолодою жуя соковитий гачок. - Чому ти виглядаєш такою засмученою?
— Сьогодні двадцять четверте, а випробування починається 20 п'ятого... — З роздратуванням відповіла Су Ло, кинувши на подругу незадоволений погляд. — Ми не встигнемо повернутися і пропустимо випробування. Як можна тут радіти?
Якби вона була в повному здоров'ї, то могла б навіть долетіти додому з усіх сил. Але зараз її поранена душа то і справа проколола біль у грудях, а духовна енергія виснажувалась з кожним кроком. Як же йому швидко повернутися?
Вей Хуа, доїв віконець, почала за крило і, недбало жуя, сказала:
— Якщо не можемо дойти, то полетимо назад.
— Ти що, думаєш, у тебе виросли крила? — Зітхнула Су Ло.
Вона була впевнена, що територію Елітного тренічного табору було змінено самим паном міста. Тут сила тяжіння в кілька разів перевищувала норму на континенті. Якщо вона могла літати на материку, то в Чистилищі, особливо в таборі, піднятися у повітря було майже неможливо.
Вей Хуа відразу відповіла:
— У мене немає крил, але я ж зараз їм крилачко, хіба ні?
Ці слова змусили очі Су Ло висхнути!
Вона різко повернула голову і втупилася на Вей Хуа.
Та, відчувши на собі її погляд, занервувала. Міцно стискаючи крила, вона в два укуси доїла його і набила рот до відмови, а потім розвіла руками:
— Все, з'їла! Хоч дивися, хоч ні — більше не маю!
Її жадібна охорона їжі розмішила Су Ло до сліз.