Розділ 2054
Хуа У був не один. З ним були три або чотири його підлеглі.
Хуа-даге був впевнений, що Су Ло і Вей Гуа важко поранені, і не сумнівався, чи його люди зможуть здолати Су Л.
Тому він наказав своїм підчиненим в різні сторони шукати разом з поїдливими щурами.
За щасливим випадком Хуа У опинився в цьому районі. Він якраз збирався відпочити, коли помітив свою мету і, природно, відчув радість.
Але після спалаху захоплення він швидко опритомнів!
Чому? Хіба не говорили, що ця дівчина і божевільна жінка при смерті і їх можна здолати одним ударом? Тоді хто ж ці дві жінки, повні сили перед ним?
- Люди Хуа-даге? — Су Ло спокійно стояла перед ним, і в її холодних очах миттю затулилася усмішка.
— Саме я! — Хуа У схрестив руки на грудях і самодовольно підвів брови. — Що, злякалася?
— Злякалася твоєї башки! — Вей Хуа прослизнула вперед, стискаючи в руках величезну дубину.
Коли вона побачила жахи Хуа У відчув тремтіння, але спогади про минуле ураження Су Ло додали йому впевненості. Він з холодною усмішкою сказав:
- Що ти задумала? Забула про нашого боса? Якщо посмієш мене торкнутися, він тебе точно не пощадить... Ух!.
Він так і не договорив останнє слово, що вже ніколи не зможе.
Дубіна Вей Хуа без вагань впала на його голову, і бризки крові та мозків розлетілися в усі боки.
Хуа У помер з відкритими очима, втупившись на Вей Гуа мертвим поглядом, ніби все ще запитуючи: « Ти посміялася? »
Звичайно, Вей Хуа посміла. Її безстрашні проникли з невігластва. Стояло Су Ло сказати слово, і вона б з дубиною пішла громити Зал Яркою Місяця третій старійшини. Що вже казати про якийсь жалюгідний Хуа У?
Хуа У був не один, з ним було кілька підчинених.
Побачивши, як їхній товариш загинув від одного удару з розмазаними по землі мізками, вони обірвали жаху, холодний піт стирився по їхніх спинах.
Першою їхньою реакцією було не благати про милість, а втікати!
"Шух!"
Вони бігали з неймовірною швидкістю!
Вони розуміли, що єдиний шанс врятувати їх - дістатися до Хуа-даге. У їхній уяві бос міг легко розправитися з цими двома жінками, наче іграшками.
Але хоч би як швидко вони тікали, чи могли б вони подолати просторову гравітацію Су Ло?
Після свого просування сила Су Ло значно зросла, але у неї не було можливості випробувати її в бою. Тепер же, побачивши, що маленькі соки намагаються втекти, вона злегка посміхнулася, її погляд став холодним і впевненим. Тонка рука змахнулася, і тієї ж миті виникла поле гравітація.
Підкорені опинилися в повній владі Су Ло. Вони відчули, наскільки важіль подвоїлась і їхня швидкість різко впала.
Що відбувається? На їхніх чолах з’явився величезний виклик!
У цей момент Вей Хуа вже наближалася до них з дубиною в руках.
Хуа У виявився занадто крихким, і вона навіть не встигла насолодитися боєм, а ці хлопці вже зібралися бігти? Розлючена, Вей Хуа почала безладно розмахувати дубиною, наносячи удари.
Глава 2055
Ці люди, хоч і не входили до числа 300 кращих, колись завдяки своїм здібностям пройшли відбір у Елітний треніровий табір. Але тепер вони були слабі, як курчата, і Вей Хуа не могли навіть чинити опір — їхнє культивування було знищене.
У цей момент Су Ло усвідомила, як у світі діють чотири слова: « Хто сильний — той і цар ».
— Йдемо, — сказала вона, подивившись на людей, що рвуться в агонії, і не обертаючись, повела Вей Хуа геть.
Вона розуміла, що якби ці люди були сильнішими, вони б без вагання вбили їх на місці. Те, що вона зробила, було лише відповіддю. До того ж вона не наказала Вей Хуа вбивати їх. Якщо їхня доля не вирішена, вони зможуть вибратися з зони магічних звірів навіть без культивації.
Ходять чутки, що Хуа-даге доклав великих зусиль, щоб убити Су Ло.
На своєму шляху Су Ло стикаючись з однією групою за іншою, і всі вони без сумніву були людьми Хуа-даге.
Але тепер, коли сила Су Ло та Вей Хуа значно зросла і вони були сповнені рішучості покінчити з ворогами, ці люди самі лізли під удар — краще й не видумаєш.
Так, ще до зустрічі з Хуа-даге Су Ло поступово знищувала його підчинених одного за іншим.
І ось одного дня вона зіткнулася з самим Хуа-даге. В останні дні Хуа-даге був у брудному настрої.
Його люди зникали один за одним, і він не міг з ними зв'язатися.
У розпал його занепокоєння і роздратування з’явилися Су Ло та Вей Хуа.
Побачивши Су Ло, він швидко забув про свої тривоги. Його очі загорілися, і він оживився!
— Ах ти, непридатна дівчинка! Так от де ти була! Ха-ха-Ха, на небі є шлях, а ти вибрала браму пекла! — Хуа-даге, вперши руки в бік, розхвилювався.
Він послав натовпи людей на пошуки Су Ло в зону магічних звірів, і тепер його зусилля нарешті окупилися!
- Ти весь час шукав мене? — Су Ло злегка усміхнулася, її ясні очі іскрилися, а червоні губи вигиналися в голій усмішку.
Звісно! Заради тебе я витратив купу сил і ресурсів. Все це я поверну з тебе, дівчинко! У тебе є час на останнє слово - говори!
Су Ло невинного заморгала, злегка нахмуривши брови.
- Ти шукав мене? Чому ти це зробив? Хіба ти не знав, що в кінці місяця я повинна була з'явитися на іспит у вежу випробувань? Тобі було б достатньо просто зайняти єдиний вихід, і ти би мене чекав. А замість цього ти зібрав людей з гір і змусив шукати мене по всій зоні! Твій розум втік з дому?
Почувши це, Хуа-даге завмер, наче уражений блискавкою, і на мить розгубився. Су Ло была права! Досить було зайняти ключовий прохід, і вона сама прийшла б до нього. Це набагато ефективніше, ніж шукати голку в стозі сіна по всій зоні магічних звірів! Чому ніхто не підказав йому цей простий шлях? Його підпорядковані - суцільні ідіоти!
Хуа-даге мало не розлютився лайкою, але, зауваживши насмішний погляд Су Ло, опам'ятався і похмуро посміхнувся:
- Немає значення, як все було, головне - результат досягнуто. Огидна дівчинка, прийми власну смерть!