Розділ 2044
Су Ло була сповнена рішучості негайно почати процес закалки тіла, але її стан не давав їй цього зробити. Тепер її головною метою було відновлення.
Не гаючи часу, вона застрибнула на ліжко і, схрестивши ноги, сіла в позу для медитації. Але перш ніж поринути у свій внутрішній світ, вона не втрималася і погладила чорний амулет зв’язку та підкреслила ім’я Наньгун Люня.
Відповідь не пішла.
Су Ло мовчки вимкнула амулет і забрала його у свій простір. Вона не вирішила залишити його ззовні.
Незабаром вона відкинула всі сторонні думки і почала медитацію.
Не минуло й хвилини, як її тіло окуталося м'яким сяйвом. Здавалося, безліч іскри духовної енергії кинулися до неї, швидко відновлюючи її поранене тіло.
Коли Су Ло знову відкрила очі, минуло три дні і три ночі.
Коли вона прокинулася, то спочатку схопила чорний амулет зв’язку з простору і поспішно включила його та вибрала ім'я Наньгун Люня. Але цього разу її знову не задовольняло.
У її очах відобразилася невимовна туга, а в грудях немов зародився важкий камінь, приносячи душні і нестерпні болі.
Остороженим рухом вона прибрала амулет назад в простір, запевняючи себе, що Нангун, мабуть, зайнятий місією. Інакше, якби у нього була хоча б хвилина вільного часу він би обов'язково відповів на її поклик.
Поборовши свої почуття, вона швидко розслабилась і її погляд впав на Вей Хуа. До цього моменту її тіло повністю відновлювалось, і вона знову знайшла свою колишню живу та енергійність, наче три дні тому не було людини, яка корчилася від болю при найменшому русі.
Су Ло легко стрибнула з ліжка і швидко попрямувала до Вей Хуа. За три дні її рани також майже зажили.
У цей момент Вей Хуа повільно розплющила очі, глянула на Су Ло з розгубленістю і раптом вигукнула від здивування:
— Ты не умерла?
Су Ло розсміялася, трохи роздратовано:
— Звичайно, я не померла! Якби я померла, хто б тебе лікував?
— И я теж не умерла? — Вей Хуа була вражена цим чудом. Вона підскочила на ноги і з тремтінням почала озиратися, не вірячи в те, що відбувається.
Щось не так! - Вона вигукнула, що не може повірити своїм відчуттям. — Як ніби я ніколи і не була поранена!
Су Ло з посмішкою подивилася на неї:
— Твої рани зажили, ось і здається, що їх ніколи не було. Чого ти так дивуєшся?
- Але раніше, коли я отримувала набагато легші поранення, той смердючий старий возився зі мною цілий місяць і все одно не вилікував до кінця! — Якби обставини дозволили, Вей Хуа вже давно схопила б свою дубину і вирушила до нього роздивитися.
Су Ло з гіркотою посміхнулася і похитала головою, співчуваючи тому старому.
Якби не її кров, насичена есенцією Червоного Кривавого Жененя, якби не імператорські пігулки, хіба рани Вей Хуа могли б зажити за місяць?
Але, дивлячись на Вей Хуа, Су Ло раптом відчула, що в ній щось змінилося.
Її аура стала сильнішою, тиск - сильнішим.
У очах Су Ло відображалося здивування. Вона схопила Вей Хуа за руку, не в силах стримати свого захоплення:
- Перевір, крім того, що ти видужала, чи не сталося з тобою ще якихось змін?
Вей Хуа, не вагаючись прислухалася до її поради. Зробивши це, вона сіла на землю і почала ретельно досліджувати своє тіло.
Однак процес зайняв цілу годину.
Коли ж вона нарешті розплющила очі, в них відбивалась паніка, а голос задрижав, ніби вона ось-ось розплачеться:
— Малюка Ло, біда!
Розділ 2045
Серце Су Ло стискувалося від хвилювання. Невже вона була права?
Вона швидко запитала:
- Що сталося? Не панікуй, говори спокійно. Якщо потрібно щось вилікувати або знайти ліки, я допоможу.
Вей Хуа міцно схопила руку Су Ло, її очі наповнилися тривогою. Вона ввела на свій данець і сказала:
— Тут... Тут... Схоже, всередині повзає якийсь хробак, і це так чешається!
Черв'як?
Су Ло нахмурилась. Хіба таке можливо?
Вона нахилила голову набік і замислилась. Чим довше вона роздумувала, тим ширшою ставала її усмішка.
Вона засміялася і подивилася на Вей Хуа:
- Цей хробак довгий, так? Він повзає у твоєму данині туди-сюди, але варто тобі спробувати його зловити, як він вислизне?
Очі Вей Хуа загорілися:
— Да-да-так!
Вона вчепилася у руку Су Ло, наче на рятувальному колі, так сильно, що біла шкіра Су Лок мало не посінила.
Вей Хуа голосно запитала:
- Що робити? Що робити?
До цього моменту Су Ло вже була впевнена у своїй догадці на 70-80%. Вона з усмішкою запитала:
— А ти перевір свою кров. Чи вона стала більш червоною, ніж раніше?
- Здається... і справді стала, — здивувалась Вей Хуа.
— А тепер спробуй направити свою духовну енергію. Чи ви бачите, що ваші м’язи стали міцнішими, наче захист посилився? - Су Ло дивилася на неї з заталеним сподіванням.
Вей Хуа перевірила і виявила, що все справді так, як сказала Су Ло: її тіло тепер витримало удари набагато краще.
Су Ло ще раз уважно оглядала Вей Хуа і глибоко зітхнув.
— Я... Я не помру, так? — Вей Хуа моргала своїми чистими, невинними очима напряжено дивлячись на Су Ло, боячись навіть дихати.
Су Ло не витримала і розгулювалася.
— Умрёшь? Ти боїшся смерті? - Вона втомилася подивитися на Вей Хуа з якимось вражаючим виразом.
Вей Хуа, під цим поглядом, відчула себе незручно, її серце закололося, а руки і ноги немов не знали куди себе їсти.
- А чому тобі так щастить? Лише три дні сну — і ти знайшла непереможне тіло! Знаєш, навіть мій вчитель за все своє життя бачив тільки одного чоловіка з таким даром.
— Непереможне тіло? Що це? Його можна з'їсти? — Вей Хуа була голодна і раптом згадала про соковиті смаження курячих ножів.
Су Ло подразнювала її в лоб.
— Дурна сетриця! Непереможне тіло — це непереможне тіло! А ти все про курячих ніжках думаєш! — Су Ло схопилася за лоб, майже здавшись перед її простотою.
Вона глибоко надихнула, переконалася, що не задхнеться від роздратування і повільно, чітко виговорюючи кожне слово, пояснила:
— Непереможне тіло, якщо просто, є безсмертним! Розумієш, що це таке? Вона надзвичайно міцна і стійка! Тепер, якщо Хуа-даге захоче забити тебе кулаками, йому спочатку доведеться зламати собі руку!
Після такого пояснення очі Вей Хуа повільно, дуже повільно загорілися.
— Неймовірно витривалий? — боязко запитала вона.
Су Ло впевнено кивнула.
- Неймовірно стійко? — запитала Вей Хуа, і Су Ло з гордістю кивнула.
Вей Хуа захолола в долоні і з радістю вигукнула:
Це ж чудово! Наступного разу я зможу протриматися довго, і у тебе, маленька Ло, буде достатньо часу для втечі!
Нерозумні люди завжди такі наївні. Якщо хтось добре до них ставиться, їх вдячність може бути необмеженою.
У цей момент Су Ло була дуже рада, що не образила Вей Хуа.
І водночас вона задумалася про себе.