Розділ 1958
Су Ло швидко помчала вперед і через мить вже стояла на вершині гори!
- Квітка крові, нарешті я зможу зірвати тебе! - На її обличчі засяяла переможна усмішка.
Але коли вона простягнула руку, то побачила, що навколо квітки з’явилася невидима перешкода. Її пальці не могли пробитися всередину!
"Що за дивна перешкода?", у її голові виникло велике питання.
Вона подолала тисячі проблем, пройшла стільки бар'єрів, піднялася на вершину - і все заради того, щоб їй сказали, що зірвати квітка неможливо? Це якийсь жарт?
У той момент, коли вона вже була готова розбиватися прокляттями, її погляд впав на дев'ять пелюстків цвіту крові. Один з них все ще залишався закритим...
І тут її осінило!
Не задумуючись, Су Ло розвернулась і кинулася вниз з гори! Її швидкість була неймовірною — часу залишалось менше чверті години!
Тепер вона зрозуміла, що не могла зірвати квітку крові, тому що система вважала її за призначення невиконаним. Це означало, що маріонетки вітру і вогню все ще були живі.
Але як їх знищити? Їх захист неможливо пробити! Невже їй доведеться бити їх кулаками до ранку? Су Ло в думках посміхнулася від цієї думки.
Але незабаром в її голові з'явився блискучий план - найшвидший і найменш енергозатратний.
Коли вона спустилася вниз, дві золоті мавпи все ще гойдалися, наче іграшки-невашки.
Су Ло зупинилася, глибоко надихнула і направила свою ментальну силу прямо в їх думки. Тепер, під впливом Пілюль Душі, їхні душі були слабкі і вона легко підкорила їх собі.
Вона дала кожній мавпі парний наказ.
- Що це Су Ло задумала?
- Здається, вона віддає команди цим мавпам.
— Серйозно? І вони її послухають?
- Чомусь мені здається, що тут щось нечисте.
- Як гадаєте, що вона їм накаже?
— Невже маріонеток вітру і вогню заженуть битись один з одним? Оце було б смішно!
- Це лише мрія! Щоб маріонетки знищили один одного? Якби Су Ло мала таку силу, чи вона раніше бігала від них, наче загнаний звір?
Натовп бурлів від обговорення. Лю І подивилася на Лан і, її обличчя виражало напруженість:
- Сестра, як ти думаєш...
Ланю і поблежала, а її голос став холодним, наче лід нагромаджений за тисячу років:
— Она. Ні. Зможе. Успеть!
Наставниця ні за що не дозволить їй перемогти! Ланю і була впевнена в цьому.
— Угу! — З підтримкою Лана І серце Лю і трохи заспокоїлося.
Однак через те, що відбувалося у світловому бар’єрі, всі втратили дар мови.
Наказ Су Ло виявився справді підступним, адже вона веліла золотим мавпам змусити маріонеток вітру та вогню воювати один з одним!
— Р-р-ре!
— Р-р-ре!
Вітряна маріонетка.
Огненна маріонетка.
Раніше їхня ненависть була спрямована тільки на Су Ло, але тепер вони ніби забули про неї. У їхніх очах вороги копали злобу століттями!
Обидві маріонетки — одна зліва, інша справа — кинулися назустріч один одному з шаленою швидкістю.
"Бум!"
Оглушливий удар!
Дві гігантські маріонетки зіткнулися з такою силою, що іскри покидалися на всі боки!
Гори затремтіли, а земля розкололася!
Глава 1959
Не встигла пил осість на їхніх тілах, як вони знову кинулися один на одного!
Дві рівноцінні за силою маріонетки вітру і вогню билися так люто, що небо потемнело, а битва стала захопливою та напруженою!
Глядачі за світловим бар’єром дивилися на це, розкриваючи роти і ледь не риючи очі!
— Це... це...
— Не можу!
— Як це можливо?
Здивовані, шокувані обличчя — багато хто почав терти очі, думаючи, що їм можна захиститися!
Але реальність довела: все, що вони бачили було правдою!
Дві легендарні бар’єри, найскладніше дев'ять випробування, маронетки вітру і вогню, які зупинили тисячі кандидатів, тепер билися між собою, наче зуміли!
Чи може бути щось більш абсурдне? Чи можна пройти дев'ять випробувань ще простіше?
Чудо!
Ця дівчина на ім’я Су Ло, здається, народилася, щоб порушити всі правила тренового табору!
У цей момент багато хто були готові впасти на коліна і поклонитися їй ...
Протягом багатьох років у тренуванні було проведено багато іспитів, але сьогодні все закінчилося. Такого видовища ще не бачили!
А Су Ло, купаючись у променях захоплення, стояла і в розпачі луска затилика. У глибині душі вона торопила: "Ну ж, швидше! Тримайтеся швидше, маріонетки вітру і вогню!"
Час піджимало!
П'ять хвилин...
Три хвилини.
Дві...
Су Ло мало не почала топати ногами від нетерплячості. Глядачі за бар'єром теж помітили це. На екрані з'явився зворотний відлік.
100 секунд.
80 секунд.
60 секунд.
— О боги, час закінчується!
- Чому вони ще не добили один одного?
- Якщо Су Ло програє через брак часу, це буде неймовірно прикро!
Багато хто стискав кулаки, бо був за неї. Су Ло навіть не здогадувалась, що загарбувала стільки сердець.
"Плювати!"
Вона зірвалася з місця і помчала вгору, одним ривком досягнув вершини.
"Цвіт крові, нехай розкриється ж ти..."
Її благання, схоже, спрацювала.
Вона спостерігала, як останній, здавалося б, нерухомий хлібець почав повільно відкриватися. Але його розкриття відбувалося занадто повільно...
Сорок секунд.
Тридцять секунд.
Двадцять.
Сотні очей, сховані за бар’єром, з хвилюванням, захопленням і тривогою та сумішшю емоцій. Усі вони пильно дивилися на екран, де швидко зник час.
- Все, гра закінчена... Час вийшов, Су Ло програла.
— Як же не хочеться вірити в це!
- Якби їй дали ще п'ять хвилин... Ні, хоча б хвилину!
Лю і, стоячи за бар'єром, захвилювалася:
- Програла! Су Ло програла! Ха-ха-Ха-хо! Навіщо тобі було народжуватися з такою прізвишкою? Навіть небеса проти тебе, ха-ха-хо!
— Боги, погляньте на руку Су Ло!
Її радість була перервана пронизливим криком. На екрані залишалося лише десять секунд.
Десять секунд.
Сім секунд.
Чотири секунди.
Лю і машинно перевела погляд на руку Су Ло.
Ці тонкі, як зелена цибуля, і ніжні пальці ніжно потягнулися до цвіту крові!
Усі затамували подих, очікуючи, чи зможе вона встигнути.