Глава 1872
Су Ло прийняла рішення. Під час подорожі до міста Чистилища вона мала збільшити силу цих двох людей. Інакше розрив між ними буде занадто великий, і в майбутньому їм важко рухатись разом.
Су Ло замислилася, крокуючи вперед.
— Кажуть, що в глибині лісу Кривавого Тумана живе жахлива істота. Якщо його роздратувати, то може статися сильний землетрус і відразу почнеться приплив тварин, — сказала Цзи Ян на ходу. — Тому нам краще обійти його стороною і не йти прямо через центр лісу.
- Чи може бути так, що ніхто ще не дійшов до глибини лісу? — З цікавістю запитала Су Ло.
- У майстра точно не буде проблем. Три старші мусять робити це. Що ж до решти, то важко сказати: Цзи Ян розвіла руками, показуючи, що не знає відповіді на це запитання.
Після попередження Цзи Ян Су Ло змінила свій маршрут.
У лісі було так тихо, що не чутно ні звуку, крім шероха кроків по землі.
Група Су Ло не розмовляла один з одним, вони просто йшли вперед і без сповільнення кроку.
Раптом Су Ло вигукнула від здивування і в два кроки кинулася вперед.
— Це Пурпурна трава Линь!
Пурпурова трава Лінь була дуже важливою травою для майстра-аптекаря, адже вона була рідкісною. Су Ло не чекала побачити її тут, і не одну, а цілих три!
Її очі сяяли, а на обличчі з'явилася щаслива усмішка. Су Ло була в чудовому настрої.
Вона зібрала всі три Пурпурні трави Лінь без винятку. Незабаром її увагу привернули квіти та трави, які ростуть з боків.
Всі вони були хорошими.
Тепер Су Ло вміла переробляти пілюлі, але їй так бракувало ліків і досвіду. Інакше, коли станеться така пожежа, як у ситуації з Червоним Лотосом Юнь Луо, то як вона просто залишиться в елітній аптеці?
Тільки досягнувши її, вона могла зустрітися з Нанґун Левунем і тому Су Ло твердо вирішила поліпшити свої навички.
Тут так багато гарних трав, що було б злочином не скористатися ними.
Су Ло з захопленням озиралася навколо, наче знайшла дорогоцінний скарб. Вона не могла перестати дивуватися, знайшовши нові рідкісні рослини.
Цзи Ян і Бієнн Юін також були зайняті, допомагаючи Су Ло збирати трави. Через цей маршрут подорожі довелося змінити.
Хоча шлях був розрахований на три дні, минуло вже 3 дні і вони пройшли лише третину шляху. Причиною цього стала Су Ло, яка повернула з маршруту...
Насправді, вона не збиралася цього робити, але відчула, що ефективність збору лікарських рослин дещо знизилась. Раптом вона плескнула себе по лобі і згадала, що в її просторі є рослина, яку називають деревом Акації. Не гаючи часу, вона поспішила випустити це дерево, щоб збільшити свої шанси на успіх.
Дерево Акації, цей чудовий рослинний господар, з дитинства виявляв особливу любов до трави. Коли він дізнався, що може бути корисним для свого господаря, то застрибав від радості.
З цими словами він із захопленням кинувся вперед, захоплюючи Су Ло та інших.
Ніхто не сумнівався у спроможності Дерєва Акації знаходити ліки. На відміну від Су Ло та її супутників, які могли лише йти слідом і помічати рослини в радіусі кількох сотень метрів, дерево Акації було унікальним даром. Навіть якщо відстань до мети сягала кілька кілометрів, то з достатньою кількістю духовної енергії вона могла відчути її. Крім того, між рослинами існували способи зв’язку, які були важкозрозумілою людиною. Тож дерево Акації могло знайти те, що було недоступне для Су Ло та її товаришів.
Глава 1873
Су Ло була невтоміма, наче тигр.
Довкола лунали вигуки:
- Вау! Семизіркова восьмилисна трава! Та тут ціле скупчення! Швидше збирайте!
— Эй! Квіти Червоного Хмари? Як квіти можуть так гарно розквітати? Не упустіть жодного!
— Чорт візьми! Пурпурні Восьмізіркові Листя? Ніколи не бачила таких пишних Пурпурних восьмизіркових листків! Вирвати їх усі до єдиного!
Су Ло була на грані захоплення.
Скільки лікарських трав!
З цими травами вона зможе отримати величезний досвід у лікуванні і підготуватися до підвищення до майстра-апотекарія.
Коли вони збирали трави, час пролетів непомітно.
На щастя, Су Ло взяла з собою цільну пілюль імператорського класу. Хоча вона не контролювала кривавого туману, її лікувальний ефект досягав п'яти пунктів.
Під час перерви Су Ло розповсюдила пілюлі — по одній людині. Цього вистачило б на п'ять днів.
— На чому ми зупинилися? — Вона з усмішкою запитала, чи не хотіла б перечитувати траву, коли побачила, що Цзи Ян підходить до неї з їжею.
Але вираз її обличчя був трохи нещасливим. Вона сіла біля Су Ло і зітхнула:
- Видимість в Лесі Кривавого Тумана дуже погана, у нас немає карти, і я рідко бавлю тут за звичайні дні, не кажучи вже про ті кілька днів, що ми блукали. Тому на це питання... Я не можу відповісти.
Су Ло раптом усвідомила, що ситуація серйозна:
- Ти хочеш сказати, що ми заблукали?
— Так, — знизила плечима Цзи Ян. — Ми дійсно загубилися. На щастя, ти багато чого знайшла, так що це не втрата. Не хвилюйся, учні міста Чистилища часто приходять до Ле Кровавого Тумана для виконання завдань. Якщо ми зустрінемо один одного, то природно, що зможемо вийти звідси.
Су Ло згадала про ліки, які вона зібрала і з полегшенням кивнула.
Її пігулку було достатньо, щоб протриматися в Лез Крававого Тумана ще один місяць. Хоча їй було трохи шкода використовувати їх, хто б міг подумати, що вона має майстра, який може створювати пілюлі імператорського класу? Вона мала лише попросити, і він з радістю віддав би їх їй.
Раптом Су Ло замовкла, а брови трохи нахмурилися.
Бієчен Юін приніс їм запечену індейку. Побачивши, що обличчя Су Ло виглядає не найкращим чином, він запитав:
— Ло Лє, у тебе поганий вираз обличчя. У чому справа?
Су Ло раптово встала і повернулася обличчям до південно-східного. Вона подивилася в тому напрямку, але не побачила нічого, крім червоного кривавого туману.
Після деякого коливання вона відповіла:
- Я відчуваю, що щось не так.
Її шосте почуття завжди було дуже гострим. Коли вона відчувала небезпеку, то на неї неодмінно постала проблема і в цьому випадку не було жодної помилки.
У цій групі Су Ло була найсильнішим і найнадійнішим заняттям. Коли вона вимовила ці слова, всі інші, почувши їх, стали серйозні і зібралися навколо неї.
— Може, нам пора? — Тихо запитала Цзи Ян.
Вона помітила, що обличчя Су Ло було неспокійним, а її серце билося як барабан, адже в цьому туманному лісі їх чекали численні небезпеки. Донині їм вдавалося уникати їх, головним чином завдяки Дереву Акації. Це дерево мало здатність спілкуватися з рослинами, а місцеві рослини знали, де лежить могутня магічна звірина. Саме тому їм вдалося подолати цю відстань.
— Якщо ми постійно уникатимемо його, це не принесе користі нашим тренуванням, — сказала Су Ло, пильно дивлячись вперед. Її погляд був голок і серйозний, але в очах мерехтів вогник. — Пам’ятайте, що ми прибули в Ліс Кривавого Тумана і до міста Чистилища, щоб розвиватись та поліпшувати свої здібності.