Розділ 1854
Лі Яояу здивувалась, побачивши міського майстра. У цей момент її розум був порожній, і вона охопила дуже погане передчуття... Вона змінила свій погляд на Су Ло.
Вираз обличчя Су Ло залишався незмінним протягом усього цього, ніби вона очікувала всього цього. Що ж насправді спонукало міського майстра, який завжди був під захистом, напасти на свого учня і бути таким жорстоким?
Майстер міста перебував у доброму настрої і, дивлячись на Су Ло, навіть дозволив собі легеньке лестощі:
- Дівчинко, ти задоволена?
Від цієї фрази Лі Яояу, нарешті заспокоїлася, немов впала на самий дно прірви.
Майстер міста, це... Що ви робите?
Коли ж цей майстер міста Чистилища, який все ще налякався, став таким доступним і привітним?
У той час Су Луо мала тремтіти і бути покірною. І хіба вона не повинна була швидко кивнути головою? Лі Яяо подумала, що Су Ло вона б так і відповіла.
Але Лі Яояу знову помилялася.
Тому в житті вона не могла бути рівну Су Ло.
Су Ло тільки і зробила, що нахмурила брови, потім в куті її рота з'явилася насмішна усмішка, а наступної миті очі зустрілися із очима міського майстра:
— Ось так? Міський майстер, це занадто просто, чи не так?
Провокація!
Ця дівчина Су Ло провокувала міського майстра!
Чи вона хотіла покінчити з життям?
Багато хто так і думав.
Але знову ж таки, це було поза всіма очікуваннями.
Кажуть, що майстер міста Чистилища був жорстоким і демоноподібним, а він несподівано для всіх розсміявся.
ти дуже схожа на нього. Його закохані очі дивилися на Су Ло, але здавалося, що вони бачать когось іншого крізь час і простір так само як коли знаходились на відстані.
Вони були схожі не тільки зовні, але й по темпераменту. Чим більше майстер міста дивився на Су Ло, тим більш він був задоволений.
Су Ло, нахмурившись, схрестила руки на грудях і з незадоволеним виглядом запитала:
— Як же так! Дунфан Сюань неодноразово намагався вбити мене, чому я не можу помститися йому тим же?
Тільки Су Ло наважувалась розмовляти з майстром міста Чистилища у світі всіх земель. Навіть гросмейстер Ронг Юнь не став би так непристойно поводитись.
- Ти дійсно хочеш його вбити? — запитав міський майстер, трохи подумавши. Його тон був недбалим, наче він обговорював вбивство мурашки.
— Так, я мушу це зробити! — Я відповіла Су Ло рішуче, не залишаючи місця для обговорення.
— Тоді вбий його, — сказав майстер.
Лі Яояйо була шокована, Лі Боуань був збентежений, але найбільше з них було шоковано сам Дунфан Сюань! Він уже багато разів був збентежений, але цього разу його шокував великий жах.
- Пане! — Він вигукнув Дунфан Сюань, вибираючись з глибокої ями. Незважаючи на свою серйозну рану, він захитався і став на ноги й міцно вхопився за бедро міського майстра: « Майстер! Що з вами?
Його майстер видався йому зовсім незнайомим! Невже цей чоловік і є його пан? Може його підмінили кимось іншим?
Майстер міста дозволив Дунфан Суаню триматися за його стегно. Він не допомагав йому піднятися або відштовхнутись, а лише злегка нахмурився.
— Ех, Сюань'ер, — зітхнув міський майстер.
Він завжди називав Дунфан Суаня саме так.
Глава 1855
Почувши знайоме ім’я, Дунфан Сюань підняв голову і з сумом подивився на свого майстра.
— Пам’ятаєш, що сказав тобі майстер під час початку? — запитав міський майстер, його обличчя було безстрасним, а голос був холодний, наче лід.
Дунфан Сюань випадково згадав слова майстра. Коли він тільки починав, то був зовсім юним. Але слова майстра були для нього зрозумілим.
— Майстер сказав, що я не зобов’язаний бути відданим місту Чистилища, але маю захищати гідного чоловіка в цьому житті! — Він вигукнув Дунфан Сюань, дивлячись на майстра з серйозним і урочистим виглядом, але в його серці закралося запитання: « Але таокій чоловік так і не прийшов.
Оскільки легендарний герой так і не з’явився, Дунфан Сюань поступово забув про свої слова.
— Ні, цей чоловік стоїть прямо перед тобою.
Прямо переді мною? Очі Дунфан Суаня мимовільно кинулися вперед.
Крім майстра, перед ним стояв лише один чоловік — Су Ло!
Це неможливо! — Усвідомлення цієї проблеми змусило Дунфан Суаня забитися!
Його очі дивилися на Су Ло з такою недовірою, ніби він побачив привида. Він досить довго не міг відвернути від неї погляд; його обличчя було блідим, як ніби його тільки що вразила блискавка, а по лобі котився піт.
— Ні, це неможливо. Це абсолютно неможливе... Дунфан Сюань постійно хитав головою і бурмотів собі під ніс. Він не знав, як реагувати на те, що відбувається.
Майстер міста Чистилища подивився на нього, як на ідіота, насупився і злегка фиркнув. Потім він підняв брови і подивився на Су Ло:
« Оскільки він твій слуга, то ти мусиш вирішувати, що робити.
Майстер міста зазвичай говорив коротко, але в присутності Су Ло його слова завжди були дуже довгими.
Чесно кажучи, Су Ло теж була шокована тим, що сказав Дунфан Сюань...
Хоча вона чула чутки про майстра, але коли перед нею поставало це запитання, Су Ло все ще не могла повірити.
Як же сильно майстер міста Чистилища любив її матір, якщо готовий був так безкорисливо захищати її!
Су Ло зробила глибокий вдих, щоб заспокоїтись і потім вимовила низьким голосом:
- Дунфан Сюань повинен померти.
— Добре, — відповіла відповідь без найменших вагань, наче багаторічні почуття між майстром і учнем ніколи не існували.
— Майстер! — Викрикнув Дунфан Сюань, охоплений гнівом, смутком і глибокою рано - вранці. Він відчув, як відчай охоплює його.
Він знав, що він холодний, жорстокий і непередбачуваний. Але його жорстокість може бути такою безкомпромісною. Чи всі ці роки стосунки між ними були лише ілюзією?
Раптом Дунфан Сюань усміхнувся в розпачі.
Так, майстер мав рацію. Він прийняв його в учні тільки для того, щоб він служив комусь, був її рабом, захищав її і присвятив їй все своє життя, але він за своєю дурістю пішов за нею, і зрештою його охопила запекла ненависть.
— Ха-ха-га, ха-хо... — Дунфан Сюань розсміявся в шаленому божевілля і сльози линули з його очей, наче дощ.
Він сміявся над своєю безглуздістю, сліпотою і повною непорозумінням того, як склалася його життя.
— Пане, я зробив велику помилку. Я не смію просити вибачення. Я знаю, що смерть неминуча, але... - У сумному голосі Дунфан Сюаня прозвучало надію: — Але, будь ласка, відпустіть мою дитину...
Очі Дунфан Суаня були спрямовані на немовля, якого тримала Лі Яояо.