Розділ 1734
Невідомо, чому цей гігантський дракон так слухняно виконував накази Дунфан Суаня, адже в будь - якому разі змій корився йому.
Дунфан Сюань наказав драконові атакувати Су Ло, і той не зупинився ні на секунду. Його шия витягнулася, а язик вже з'явився треба лобом Су Ло.
Навіть Наньгун Левюні не встиг зірвати. Коли він почав діяти, язик величезного дракона вже мітнувся до голови Су Ло.
- Ні! - Спостерігаючи за тим, як голова Су Ло от-ось відключиться від її шиї, Наньгун Левуні був наляканий і розгублений одночасно. Почуття паніки нахлинуло на його лоб, як приплив. Підсвідомо він сильно вдарив кулаком в бік гігантського дракона, намагаючись зупинити його дії, але швидкість величезного змія була занадто велика. Хоча він жорстко прийняв кулак Нанґун Люня, його язик все ще був спрямований до голови Су Ло.
- А? - Після того як тінь над головою розсівалася, Су Ло простягла руку, щоб доторкнутися своїй шиї... Все було в порядку. Тільки що вона була до смерті налякана, навіть забула відпустити Старійшину Предків Мо, але де ж був кристал духовного поглинання? Коли Су Ло прийшла в себе, вона була майже приголомшена, бо та кучка жовтого кольору на її голові дійсно зникла!
Коли вона підняла голову і подивилася на величезного дракона, її настрій відразу ж зіпсувався - вона ясно бачила, що пащу змія ворушиться, очевидно він щось ковтає.
Су Ло підсвідомо крикнула Нангун Люню:
- Швидше забери в нього Кристал духовного поглинання!
У неї залишалося зовсім небагато, і якби його проковтнув гігантський дракон, то хіба її прекрасної мрії про успіхи не прийшов би кінець? Су Ло відчула, що її серце ось-ось вибухне на частини.
Наньгун Левюнґ побачив, що Су Ло в безпеці скріпив своє серце і заспокоївся. Однак, не чекаючи на атаку Нанґун Льодунь, гігантський дракон уже опустився.
Сила дракона була величезною і майже не поступалася силі Наньгуна Люня, а якщо додати до цього його хоробре сильне тіло, то він міг би здобути над ним перемогу. Але Наньгун Люні не був майстром, якого легко залякати. Якби йому не довелося рятувати Су Ло в критичний момент, то зараз він міг би бути навіть на рівні Святого.
У цій боротьбі між сильними експертами Су Ло просто не могла втрутитися. Вона лише переживала і відступила трохи далі, щоб не відволікатися на себе.
Спочатку обидві сторони були однаковими, але коли бої прокотилася війна, то занепокоєння в очах Су Ло ставало дедалі більше. Вона зрозуміла, що тепер Нанґун Льоунь відступає крок за кроком. У нього було достатньо сил, щоб блокувати удари, але він не мав сили на відповіді.
Су Ло захотіла харкнути кров’ю, бо вона зрозуміла, що Кристал духовного поглинання проковтнув гігантського дракона! Тому його сила зростала зі швидкістю, яку можна було помітити неозброєним оком. І чим довше він бився, тим більше витрачав сил, тому Нанґ Люньн опинився у скрутному становищі.
Су Ло хотіла плакати, але не було сліз. Вона знала, що з того часу як її Кристал духовної поглинання потрапив у пащу величезного дракона, вона не мала можливості повернути його назад. Якби все було так, то вона могла б забути про це, але сила гігантського дракона стала загрозою для безпеки Наньгун Левюня.
У той момент, коли Су Ло нерухомо дивилася на все погіршуюче становище, до неї безшо наблизилася фігура Дунфан Сюань!
- Огидна дівчинка, на цей раз подивимося куди ти зможеш втекти! Ха-ха-хо! - Він стояв за три метри від Су Ло, його погляд мерехтів зловісною умилкою, і він крижаним поглядом дивився на неї.
- Дунфан Сюань! - завжди спокійна і невгамована Су Ло тепер хотіла розірвати цього виродка на шматки. Якби він не з’явився і не завадив її культивації, то чи це призвело б до подібного розвитку подій?
Глава 1735
- Мертва дівчинка, тепер у тебе тільки два варіанти: Дунфан Сюань ніколи не мав такої можливості підняти брови, щоб випустити пару. Він гордо глянув на Су Ло: Хочеш, щоб це зробив я чи ти сама покінчиш з собою?
«...»
В очах Су Ло промелькнув холодок.
- Немає сенсу думати, Наньгун Левуні зараз не може врятувати навіть себе, не кажучи вже про інших. Він тебе теж не врятує, ха-ха! - Чим більше Дюнфан Сюань думав про це, тим частіше він радів і був веселішим.
З того часу, як він побачив її, Дунфан Сюань постійно терпів поразки в її присутності. Колись її захищав майстер, а тепер на Тайній Території Бродячого Дракона вона захищала Наньгун Левюні. Здавалося, що його культивація була марною, адже він нічого не міг зробити з Су Ло, яка була слабша за нього. Але тепер Боги нарешті відкрили очі, даючи йому безпрецедентну можливість!
- Дунфан Сюань, ти настільки впевнений, що зможеш мене вбити? - Вуби Су Ло скривилися в усмішку, яку не можна було назвати посмішкою.
- Тільки не кажи, що у тебе все ще є козир? - Усмішка Дунфан Суаня була жіночною, огидною і чарівною, зловісно-рим. Його погляд випромінював холодне світло, коли він неприємним поглядом дивився на Су Ло. Усмішка в його роті змушувала волосся вставати дибки.
- А якщо я скажу, що у мене все ж є один? - Битва Су Ло стиснувся.
Дунфан Сюань проковтнув весь Кристал духовного поглинання. Його сила, і без того непогана, різко зросла. Невідомо, чи зможе цей маленький Камінь перемогти його в бою. Погляд Су Ло поснув по Лі Аочену і Ло Хаомину, які припинили культивування та стояли за спиною Дунфан Сюаня...
- Якщо вже він у тебе, то дістань його і дай нам подивитися? - Дунфан Сюань крок за кроком попрямував до Су Ло.
Він просунувся на крок вперед, щоб не дати Су Ло відступ.
Ситуація залежала від Дунфан Сюанья.
На його устах застигла переможна усмішка — вона була крижаною і демонічною, а в очах мили викорінення вбивствного наміру. У цей момент, поки він рухався, він точно не залишив би Су Ло в живих.
- Пане! - Су Ло раптом подивилася за спину Дунфан Сюаня з приємним подивом. Її усмішка була повна хвилювання.
Дунфан Сюань раптом згадав урок, який дав йому гросмейстер Рон Юнь перед тим, як увійти на Тайну Територію Бродячого Дракона. Серце його раптово затремтіло, коли він прийшов в себе.
Су Ло, ця мерзенна дівчинка вже далеко втекла!
Обличчя Дунфан Сюаня вмиг стало похмурим, і він люто сказав:
- Швидше до погоню!
Закінчивши говорити, він з великою швидкістю кинувся вперед, як гепард.
Лі Аочен, почувши це, слухняно понісся за ним. Але Біен Юїн був на крок швидше і вже заблокував його перед собою. Схрестивши перед собою обидві руки, він шалено посміхнувся:
- Брате Лі, не йди поки що.
- Геть з дороги! - Лі Аочен навіть не думав, перш ніж зробити крок назустріч Бієнн Юину.
Але Біен Юін був не тим, з ким можна жартувати. Хоча раніше Лі Аочен був слабшим, ніж Лі, але хто сказав йому, що йому так пощастить і він увійде в духовну Реку трохи швидше за нього. А тепер, після хрещення в духовній Реці, його сила не була такою ж сильною, як у Лі - Алеочена.
Після того як Нанґун Люньн почав битися з драконом, Бієнн Юїн і Лі Аочен також вступили у бій.
Ло Хаомін подивився на бій перед собою, потім знову глянув вперед. Фігура Дунфан Суанья вже зникла звідтіля, і він не зміг стриматися від гіркої усмішки.
Цзи Ян спокійно і рішуче стояла перед ним, а її холодні очі байдуже дивилися на нього. Хоча вона нічого не сказала, але зміст був очевидним. Якщо Ло Гаомін вирішить переслідувати їх, то навіть якщо Цзи Ян не зможе перемогти його, вона все одно буде ризикувати своїм життям, щоб зупинити його.
Не раз, коли я це побачив, з мене насміхались. Хоча він, здавалося, був в команді Дунфан Сюаня, але поступово його серце все більше схилялося на бік Су Ло, тому ...
- Пані Цзи Ян, присядьте і відпочиньте небагато, — привітно сказав він.