Глава 1684
Звідки Су Ло знати, що сталося? Тому вона могла лише безпорадно потиснути плечима.
- Адже Дунфан Сюань біг так швидко не тому, що попереду справжні скарби, вірно? - очі Ян заблудлі, і вона вагалася запитала: — Може нам теж варто поквапитися? Інакше всі хороші речі будуть прикримовані їм.
З того часу як Су Ло прибрала всю полку з скарбами, Цзи Ян була впевнена, що в Тайній Території Бродячих Драконів їх чекає незліченна кількість скарбів. Багато дорогоцінних скарбів були б схожі на товари, які можна було побачити випадково. Тому Цзи Ян була настільки стривожена.
Су Ло трохи поміркувала, а потім перевела погляд на Нанґун Люня.
На його красивому обличчі з'явилася примарна усмішка, і він сказав Цзи Ян:
- Якщо тобі не терпиться, можеш піти туди першою.
А Су Ло й я не хвилювалися.
Су Ло ще раз обережно попередила їх:
- Дунфан Сюань не думає, що ми приємні його очам. Тому вам краще уникати його, щоб уникнути нещасних випадків.
Цзи Ян і Бієнн Юін були такі стривожені, як полум’я в вогні, ніби сотні кігтів дряпали їхні серця. Почувши попередження, вони кивнули:
- Гаразд, тоді ви, хлопці, повільно йдіть. Ми підемо першими, але вам потрібно трохи прискоритися, щоб не розтягнути всі скарби.
Су Ло з усмішкою сказала:
- Ми знаємо, тому зробімо це в максимальній мірі.
Бієчен Юін і Цзи Ян кивнули, а потім швидко пішли.
Проходячи очима, Су Ло поклала обидві руки на стегна і усміхнулася:
- Не знаю, чи там попереду є скарби... Хоча Дунфан Сюань біг так швидко, я відчуваю, що щось тут не так.
- А ти не хвилюєшся за них? - Наньгун Люні слабо посміхнувся.
- Дунфан Сюань не відчуває до них глибокої ненависті, зрештою Цзи Ян все ще його молодша сестра. Він не зробить щось, щоб убити їх. Звичайно, якщо я піду сама, то важко сказати, вб'є мене Дунфан Сюань чи ні, Су Ло сткривіла губи і незабаром обхопила руку Нангун Льюїня: « Тому треба йти за тобою.
Він посміхнувся:
- Вони йдуть, так нехай ідуть. Так вже вийшло, що тут набагато спокійніше.
Вони могли спокійно йти дорогою, милуючись краєвидами. Нанґун Люунь був дуже задоволений таким результатом.
Вони йшли рука об руку, не поспішаючи.
По дорозі маленький Камінь несподівано видав слабкий подих, а потім і в другий.
На третій подих Су Ло зупинилася і звернулася до каменя.
- Чому ти зітхаєш? — Неумисно запитала Су Л.
- Нічого, — маленький Камінь сказав, що не має права повідомляти їй про це. Тому він точно не говорив би їй наперед.
- Що сталося? - Наньгун Льоунь побачив, як Су Ло занурилася в глибоку задумливість і його довгий палець зачепив її чарівний носик.
- Нічого, просто замислилась. Просто дай мені трохи часу, - Су Ло завжди відчувала, що в словах Малого Каменя є якась глибока таємниця. Але хоч би скільки вона думала про це, все одно не могла зрозуміти. Внаслідок цього вона почала нервуватись.
У цей момент Наньгун Льоунь простягнув Су Ло червоний цвіт, схожий на троянду.
— Ось, візьми, — на красивому видатному обличчі Нанґун Люня з’явилася усмішка.
- Це... - Су Ло здивовано подивилася на нього.
Наньгун Люні серйозно і водночас голо посміхнувся, дивлячись на Су Ло:
- Відколи ми познайомилися, я не дарував тобі квітів. Це рідкість, коли квіти розпускаються в лаві, можна припустити, що вони гідні тебе. Як тобі, подобається?
Глава 1685
Су Ло глибоко вдихнула і понюхала квітку. Від нього виходив слабкий ніжний аромат, і вона з радістю кивнула:
- Рідко коли ти так зробиш. Звичайно, я щаслива.
Навіть якби Нанґун віддав їй травінку, вона все одно була б дуже щаслива.
У цей момент в голові Су Ло пролунав ще один протяжний подих. Але цього разу, вдихнувши Малого Каменя очевидно відчував інший настрій, на відміну від попередніх трьох разів.
- Врешті-решт, якого привида ти намагаєшся створити? - Визнала Су Ло. Вона безпорадно викрикувала маленький Камінь у своєму просторі. Хіба ти не сидиш і не медитуєш? Чому ти виглядаєш таким праздним?
- На щастя, поруч є розумна людина, інакше ти б сама померла від безглуздості — вкинувши цю фразу і викинув ще більше заплутаної Су Ло, маленький Камінь увійшов у стан культивації.
- Що ти маєш на увазі? Я не можу зрозуміти, про що ти? - Су Ло похмуро погладила себе по голові.
Наньгун Луюнґ простягнув руку, щоб відвести її руку від її голови:
- Навіть якщо ти чимось незадоволена, не обов'язково так катувати себе. Це виглядає безглуздо.
Су Ло висунула язика: чому кожен з них ставився до неї як до нерозумної? Невже її IQ настільки низок?
По дорозі Нанґун Люунь просто не міг сидіти без діла.
Не дивно, що він так прив’язався до цих квітів, але коли побачив їх у дорозі, Нанґун Леунь не дозволив їм зібрати їх. Він зібрав усі квіти і віддав Су Ло.
На щастя, їх було не так вже й багато. Крім того, вони були дуже рідкісними: на сході і в західній частині. Але навіть у такому вигляді квіти в руках Су Ло перетворилися на великі букети.
- Мені здається, що скоро я не зможу втримати цей важкий букет, може вистачить збільшити його розміри? - Гарно запропонувала Су Ло. Насправді, це була порожнеча часу, адже невідомо, що відбувається на боці Бієнн Юіна і Цзи Ян. Оскільки не було новин, Су Ло трохи хвилювалася.
- Якщо вже я почав, то закінчу розпочате. До того ж, коли ми вийдемо звідси, побачити такі квіти на вулиці буде важко, — Нанґун Левунь був безпрецедентно впевнений у собі.
Су Ло не залишалося нічого, як випустити дерево Акації.
Вона взяла Нанґун Люня за руку, підняла своє біле як сніг личко і з посмішкою сказала:
- Якщо вже дерево Акації тут, не варто так турбуватися. Нехай все йде як іде.
Варіант Акації, всемогутня духовна рослина, не тільки мала незліченну кількість лиан, але й ноги для того, щоб бігати і стрибати. Крім того, вона була дуже близькою до неї і мала велику силу.
Зрештою Су Ло випустила дерево Акації і дозволила йому збирати ці дивні квіти по дорозі. При цьому вона неквапливо йшла рука об руку з Нангун Ляунем, задоволенно болтаючи і просуючись вперед.
Дерево Акації було гідне того, щоб стати всемогутньою духовною рослиною. Воно було обережним і вмілим, воно слідувало за ними та збирала всі квіти на узбіччі стежки й не залишало жодного росту.
- Як називається ця квітка? - Су Ло понюхала його. Вона виявила, що від нього походить слабка духовна сила, подібна до морозу і льоду. Хоча вона була ледве уловлена, її було важко не помітити.
- Може бути, він характерний тільки для цього місця, більше ніде його не бачив. У стародавніх текстах його немає, — Нанґун Люнь з упевненістю сказав: — Він може розмножуватися тільки в цій підземеллі.
Він читав багато книжок і був дуже ерудиований. Він прочитав усі книжки в імператорській бібліотеці, але нічого про це не знав. Але саме тому йому захотілося зібрати їх і подарувати Су Ло. Адже його можна було описати словами « єдиний у своєму роді» і "непереможний".
- Якщо його ніколи не бачили, значить у нього немає назви, вірно? - Су Ло взяла в руки один з квіток у букеті і посміхалася запитала.