Глава 1672
Наньгун Левюнґ послав Лі Аочену легше, як перишко, пропозицію:
- Підійди і поглянь.
Лі Аочен нічого не зрозумів, тому підозріло подивився на Нанґун Люня і потім крок за кроком наблизився до екрану автомата.
У цей момент всі повторили його дії — також підійшли. Вони були приголомшені й застигли на місці. Якби зараз з'явився ворог, він би легко вбив всіх по одному, нанісся б одним ударом ножем.
- Це, це як це можливо... - Пробурмотала про себе Цзи Ян, думаючи, що це все сон.
- Чи не так, це занадто великий удача? - Бієнн Юїна був млявим, і довгий час йому було важко прийти в себе.
Навіть Су Лоіс застигла на місці, тупо втупившись на цифри на екрані, а обличчя виражало величезне здивування:
- Це... Здається... Щось... Щось не так?
Потім вона підняла погляд на білосродого старого дідуся з запитанням виразом обличчя.
У той час навіть дідусь був приголомшений. Він протер очі, потім знову проте, але цифри на екрані як і раніше були тими ж. Не було ніяких ознак того, що щось зміниться.
- Що ж ти, чорт візьми, врешті-решт зробила? - Білобородий дідусь мовчазно дивився на Су Ло.
Та розтягла руки:
- Що б я не робила, хіба ти, старий дідусь, цього не помітиш?
- Тоді як же так вийшло, що випав саме цей номер! Окрім десяти номерів, які вже були виставлені, всі інші номери світяться! - Старий дідусь прожив ціле життя, але ніколи не бачив такої обурливої речі!
Очевидно, що спочатку загорілася лише цифра 1, а потім — число 2, 3, 4... Поки предмети не були вибиті, поки фізичні об’єкти все ще знаходилися на полиці, всі вони загорялися! Що це означало?
Білобородий старий дідусь почувався обезлюдненим від гніву. Це означало, що всі хороші речі на полиці, ах, ні, навіть вся полку, будуть занесені Су Ло!
Побачивши це, Лі Аочен раптом застиг від здивування. У цей момент він нарешті зрозумів, що означали слова Нанґун Люня. Всі скарби були вибиті Су Ло, всі числа світилися. Що ж йому залишалось? Що толку, що він по дурості зберіг сотню білих каменів? Ці камені були рівносильні колодці!
- Ні! Не може бути! Бред! Мабуть, це якась несправність в автоматі! - Пробурмотів про себе Лі Аочен, все ще не довіряючи.
Су Ло теж не повірила, бо щастя прийшло занадто несподівано, настільки раптово, що навіть вона не встигла зреагувати.
Раніше, раз за разом, вона вибила лише номер 99. Оскільки це було « Дякую за охорону», її вдача майже до смерті дратувалася нею. Але останній раз видав їй, що всі скарби на цій полиці тепер належать їй! Яке ж це благословення? Люди з психічною вадою, які б непритомніли в такій ситуації!
На щастя, Су Ло була досить сильною. Окрім зміни у виразі обличчя, все інше було в нормі.
У даний момент вона подумки спілкувалася з Малим Камнем:
- Що відбувається? Хіба це не повинен був бути лише номер 1?
Маленький Камінь не міг злетіти оком на Су Ло:
- Що ти загадувала?
Су Ло схопилася за волосся і мовчки згадала:
- Я загадала, щоб отримати те, що хочу...
- І що не так? Ти ж думала про те, щоб забрати всю полицю? - Маленький Камінь відповів рішуче.
Глава 1673
Су Ло сковтнула слину:
- Я думала про це, але звідки мені було знати, що, просто подумавши, я зможу здійснити свою мрію? Чи це занадто легко? Якби я сказала, що відправлю себе в 21 століття, то Почесний божественний Дракон дійсно відправив би мене назад?
- Не можу сказати напевно, – маленький Камінь кивнув головою.
Су Ло заплуталася у своїх думках: в цьому світі вона мала чоловіка, про якого її турбувалася, і було не так просто сказати, що вона хоче повернутися і вона повернеться. Навіть якби вона мала можливість повернутися, то не знала, що вибрати.
Су Ло відкинула безладні думки і запитала маленький Камінь:
- Тобто... ті речі на полиці, я дійсно можу забрати їх всі?
- Хіба ти не дізнаєшся про це, якщо спробуєш? - Маленький Камінь простягнув обидві руки — він завжди був з тих, хто першим починає діяти.
- Добре, –Су Ло трохи подумала і кивнула на знак згоди.
У результаті вона повільно, крок за кроком попрямувала до полиці. Побачивши, що вона підходить, всі автоматично відступили на три кроки назад, залишивши Су Ло порожній прохід.
Її біла тонка рука, тремтячи, простяглася до першої коробки.
Тут лежала книга, а точніше книги під номером 1 - "Правила Темного Елемента". І тому виграш виглядав досить великим.
Су Ло без найменших перешкод простягнула руку в таємничий крижаній туман. Вона просто дістала товсту виграш.
- Про небеса! Це правда! - Ян, побачивши це, так розхвилювалася, що закричала і стрибала навколо.
Су Ло глибоко зітхнувши, її білі, як нефрит, пальці потяглися до другої коробки на полиці.
Раніше не було такого, щоб одночасно загорялося багато цифр, тому ніхто не знав, чи інші числа вважаються на призовому автоматі. Тепер все нерухомо дивилися на білі, як нефрит, тонкі пальці Су Ло.
На долю секунди її рука здригнулася.
Вона відчула, що її серце вдарило каменем, а тиск був дуже сильним.
— Все твоє, не поспішай, і не варто хвилюватися, — Наньгун Луунь з усмішкою заспокоїв її.
– Добре! - Су Ло серйозно кивнула, і незабаром її пальці стали набагато твердішими.
Як вона очікувала, вона дійсно дістала другий скарб, потім третє і четверте.
Після цього під пристанськими поглядами всіх присутніх рукава Су Ло зомкнулися, і поличка відразу зникла з очей долой.
- Куди вона зникла? - Лі Аочен стидав у руці сто білих каменів і один нефритовий осколок, запитав Су Ло, задихаючись від люті.
Перед тим як вона встигла заговорити, Цзи Ян холодно посміхнулася:
- Як до тебе ставиться питання про наявність чи відсутність полиці? Всі призи зникли, а ти все ще думаєш, що зможеш звідти щось витягнути?
Лі Аочен мало не знепритомнів від одного речення.
Цзи Ян знала правду і не шкодувала людей, продовжуючи посміхатися:
- Тепер, коли ти не маєш можливості випробувати удачу, залиш ці білі камені собі і використовуйте їх як декоративні елементи під час повернення додому.
Почувши це, всі почали сміятися. Лі Аочен був такий злий, що його обличчя почервоніло, і він мало не зійшов з розуму.
У цей час білий старий дідусь нарешті прийшов в себе. Він подивився на Су Ло з серйозним виразом обличчя:
- Цей шматок нефрита...
- Старий дідусь бачив його раніше? – серйозно запитала Су Ло.
- Якщо я не помиляюся, на ньому повинен бути відбиток Пошвеного Бога дракона, вірно? - Білобородий старий дідусь подивився на Су Ло зі складним виразом обличчя.
Тільки що він був у напівсонному-благородній стані, і його ледь не стріхнуло з ліжка духовне коливання, характерне для раси драконів. Якщо це був не їхній Пошанований Божественний Дракон, то хто ж ще?
- Старий дідусь знає Пошанованого Божествного Дракона? - Су Ло не кліпала на дідуся.