Глава 1649
Біен Юін подивився у напрямку погляду Су Луо. Від цього погляду по всьому його тілу повтікали мурашки.
- Боже мій! Що це? Невже це павуки? - Він з тривогою вигукнув.
Су Ло подивилася на нього як на ідіота, її губи беззвучно сміялися:
- А ти як думаєш?
- Той, хто біжить попереду — маленький лисок! – Бейчень І знервовано закричав: - Ми ось-ось його доженемо!
— Не сумнівайся, я вже врахувала його швидкість у своїх розрахуноках, — роздратовано сказала йому Су Ло.
Наньгун Левюнґ зрадів і, погладивши Су Ло по голові, знайшов це кумедним. Ці ряди фіолетових павуків були справді занадто багато. Якщо б вони напали спереду, то не було б легко владнати ситуацію.
Наньгун Люунь негромко сказав Су Ло, і через мить його фігура зникла.
- Куди ж подівся Нанґун? - Біечен Юін широко розкрив очі, його погляд був розгублений.
У цей критичний момент Наньгуна, його головною силою, тут не було. Що ж їм робити?
У очах Су Ло з’явився тривожний вираз, і вона спостерігала за тим, як великі павуки наближаються до свого місця. Бієчен Юін і Цзи Ян теж були серйозними, тому що вони входили у стан підготовки до битви.
П'ять тисяч метрів.
Одна тисяча метрів....
П'ятсот метрів ...
У цей критичний момент лисиць зі звуком "вжух" стрибнув у обійми Су Ло, після чого вона вмістила лисенка в свій простір.
Су Ло вважала, що коли вона залишить лисицю на вулиці, то з нього точно схоплять шкуру і сухожилля розірвуть пурпурні павуки.
Після того як лисенок зник, павуки відразу заснули. Вони люто заричали, розлютилися і водночас були безпорадними.
Саме тоді за спиною павуків одна за одною з’явилися блискавки, які звучали в сітку і видають гучні тремтливі звуки.
- Відходимо, швидко відходимо! - Су Ло згадала пояснення Наньгун Люня і потягла Бієнн Юіна та Цзи Ян за собою, щоб вони швидше відступили.
грім і блискавки не мали очей. Якби вони потрапили в зону її дії, то неминуче б відчули наслідки.
Пурпурові павуки не були дурнями. Піднявши голову, вони побачили наближення світла, схожого на смерч. Потім кожен з них видав гучний крик.
Куди поділися маленький лисок! Мисли павуків були зайняті тільки цим.
У цей момент блискавки блукаючих драконів, наче батіг, раптово атакували їх.
Безчисленна кількість блискавиць впала, наче стріла, від якої неможливо було захиститися, не кажучи вже про низький IQ.
"Вжух, вжуху!!"
Один за одним промайнули удари блискавки, і безліч пурпурних павуків перевернулося на місці.
Вони загинули під прямим ударом. Їхні тіла розпадалися на шматки, розлітаються по землі. З їхніх лобів один за одним вилетіли білі камені, подібні до квітів.
Ті, кому пощастило трохи більше, потрапили під іскри блискавок, і від їх тіл виходив дуже різкий запах гарі.
Як тільки Нанґун Льоунь зробив цей рух, третина пурпурних павуків впала.
Побачивши, що павуки з величезним трудом збираються розбігтися в усі боки, Су Ло відразу ж віддала наказ:
- Тримайте їх, не дайте їм втекти!
У той же час вона помахала рукою. Маленький камінь з'явився на місці.
Зараз, в такий критичний момент, вона, природно, повинна була запросити цього поважного великого Будду, маленький камінь.
Маленький камінь мовчки подивився на Су Ло, а потім байдуже відвів погляд. Він не вимовив ні слова, відразу приступивши до бою.
У цей момент Су Ло витягла не тільки маленький камінь, але й дерево акації.
Акація мала багато зелених винограду з пишним листям, і в бою вона була дуже корисною. Але Су Ло наказала йому зробити тільки одне:
- Придумай, як зупинити цих надокучливих павуків, не дай їм втекти!
Не встигло дерево акації відповісти, як фігура Су Ло вже зникла.
- Зупинити їх? - У акації не було інших методів. Єдиний метод, яким воно було збудоване, був найсуворішим і найефективнішим.
Її коренева система швидко вкорінилась у піщаному ґрунті. Коренева система швидко розросталась у нижній шар ґрунту і ставала дедалі більшою. У той же час гілки й листя на стовбурі також швидко розросталися. Тільки почувся звук "вжух", І коли Су Ло знову повернулася, щоб подивитися, то побачила, що навколо була зведена товста паркан. Червона Акація вже дала всім пурпурним павукам і кожному.
- Чудово! - Від душі похвалила Су Ло.
З таким парканом з дерева, вони могли « закрити двері і прибити собаку»* та зловити всіх цих павуків одним махом!
(* - ймовірно, мова йде про заманювання ворога в пастку і його вбивство).
Саме тому, щоб передати Су Ло слова Червоної Акції, потрібно було енергії. Максимум, на що його вистачало, — це на палочку парфумів.
- Паличка пахощів? Цього більше, ніж достатньо, — Су Ло промезаро усміхнулася. Незабаром вона кинулася в натовп павуків і почала битися, як з маленьким каменем.
У цей момент вороги були всюди, не треба було турбуватися про випадкові травми, тому Су Ло випалювала всю свою силу.
Вогняний шар, стовп полум'я, який палить вогонь, море вогню... Здавалося, жар вогню змусив температуру піднятися до високого рівня.
Незліченна кількість павуків, які потрапили у пастку, заволокли від люті, шипи та болю по землі. Хоч би як каталися вони, вогонь на їхніх тілах все одно не міг погасити. Вогонь горів і палав, а чим більше він горів, тим сильніше ставав.
Ці павуки не могли нікуди втекти, бо їх було нагороджено акації. У паніці вони вирішили втекти під землю і утворили коло по двоє та троє, після чого групами напали на групу Су Ло.
У цей час очі Су Ло раптово загорілися. Вона голосно покликала Цзи Ян і Бічен Юіна:
- Хлопці, швидше!
Біечен Юін не був дуже радий, що битва була перервана, але не зміг придушити цікавість у своєму серці. Він все одно нетерпляче підбіг:
- Що ти робиш? У розпал такої жвавої боротьби я вже позбувся п'ятнадцяти павуків!
Су Ло в роздратуванні закоїла очі:
- 15, чи варто цим пишатися? Якщо ми будемо працювати разом, я гарантую, що ви обидва будете вбивати з такою ж швидкістю, як б'ється в одне й те саме дерево блискання!
Цзи Ян вже підійшла і слухняно стояла перед Су Ло, слухаючи її. На відміну від Бієнн Юіна, який постійно говорив всякі дурниці.
- У тебе ще є ліки? - Бієнн Юіна яскраво сяяв, коли б він з'їв ліки, які мають великі додаткові властивості, то в одну мить його сила зросла б. Хіба вбити цих павуків не простіше, ніж тиснути мурах?