Глава 1645
Неперервні атаки з півдня, сходу та заходу буквально обрушили піщану дюну і із-під руйн струмок посипалися павучками. В їхніх не найрозумніших головах шлях відступу був один: побігти на північ. Адже саме там, з їхньої точки зору, було безпечно. Навіщо наївним бідолашам було знати, що з того боку їх чекає безкомпромісна погибіль? Як ви здогадалися, що спасіння крил було саме на тих трьох інших напрямках? Адже саме там у них був найбільший шанс втекти. Але з інстинктом самозбереження і панікою не посперечаєшся: всі їхні рецептори кричали про те, що бігти треба на північ. Вони і втекли.
Наньгун Левуні холодно посміхнувся.
Натовп паучків самозавезення ніс назустріч смерті. Спалах — і в саму гущу членистоногих залетів куля блискавиць. У піску з’явилася лійка, на дні якої валялися павуки, перевернуті догори черевцем і зажурені лапки. Ще один удар - і від всього виводка, що населяє гніздо, залишилися тільки обгорілі трупи, мертве найсмертоносніше. Бій був коротким.
- Наньгун Луюнь, ти найкращий! - Кинулася до коханого Су Ло, коли все скінчилося.
Силине, сервец! Майже всі павуки загинули від його руки в мить ока!
Дитину Ло - Ла можна було заманювати в вуха принца Цізіна. Він навіть якось приосанився, груди вперед вип'яв, посміхатися став самовдоволенішим (хоча, здавалося б - куди вже?).
- Це ж просто якась сотня Пурпурних Павок, екая невидаль! Хоч би тисячу, хоч дві - я з усіма розберуся.
Що може спонукати тебе не хвалити кохану дівчину? Його Тіраншество готово був гори згорнути, та що там - знищити всю популяцію павука на славу і заради усмішки екс-Четвертої Міс.
Поки ці двоє в’язні, запевняючи одне одного у вічну любов, Цзи Ян і Бієнн Юін пішли пожати плоди їхніх кровожерливих посів. Тобто збирати білі камінці.
- Цього разу вийшло навіть більше — цілих сто двадцять! - отрапортувала радісну Цзи Ян, передаючи подрузі сумку з камінням.
- Непогано, для десяти хвилини роботи-то, - Су Ло з жадібністю глянула на видобуті багатства. Усі ці камінці їм стануть у пригоді. Наньгун Левуні отримав елемент темряви, але не мав жодного слова. Було б дуже доречно виграти для нього який-небудь використанняний манускрипт.
Його Високість спостерігав за посміхаючись коханою, і його душа сповнювалась бажанням зробити все можливе, щоб це досить вираз ніколи не сльозало з її обличчя.
- Маленька жайдіна, - вщипнув він за ніс подругу. – Далі - більше, вистачить базікати.
- І це правда, - положисто погодилася дівчина. - Ми повинні розорити все гьозда. І нічогошеньки не залишити Дунфан Суаню!
- Підтримую! – вклинилась Цзи Ян. - У цього типу непогана удача, пам'ятаєте, як він з одного разу вибив фіолетовий кристал? Не можна давати йому і шансу виграти хоч скільки-небудь цінний приз!
Глава 1646
І всі четверо поспішили на полювання, як на найдорожчу в світі роботу.
І менше ніж за дві години вони знищили шість гнізд підряд.
А ось на сьомий їх чекало розчарування у вигляді Дунфан Сюаня сотоворищі, самозабвено борців з павуками.
- Ось зараза! Вони нас випередили! - Ругнулася крізь зуби Су Ло, з ненавистю закреслюючи точечку на карті.
- Ну так, може, ми того? - Пограв бровами Біечен, натякаючи на підступну і віроломну атаку проти суперників. Відволікання уваги, змусити забути про їх початкову мету і в загальній сумоті вирвати десяток-другої пурпурних павуканів з лап Дунфан Суанья.
Екс-Четверта Міс похитала головою:
- Чим даремно витрачати час на розбірки, краще поспішимо до наступного гнізду. Крім того, не слід недооцінювати силу Дунфана Сюань. Він ризикнув вирушити у пустелю і відшукав там гніздо паучків, він явно не такий поганий, як ми хотіли б вірити.
- І як він тільки умудрився перебратися через той вітёс? - Сплюнула в серцях Цзи Ян. Вона б воліла, щоб старший брат-збережник застряг на іншій стороні вічно і дозволив їм миритися забрати всі трофеї собі, так немає ж!
- Ну, ми принаймні змогли його затримати, що вже непогано. Ми ж випереджаємо його команду на тисячу білих каменів, - хмикла Су Ло і тхнула в чорну точку на карті: - Все, вистачить базікати. Идём.
І, накривши друзів телепортом, перемістилася до позовної зони.
Дунфан Сюань здригнувся і задивився, пропустивши чергового паучка. Той з радістю спустився на всі парах і зник у пісках. Брат-виварець насупився: тільки що відчув ауру Су Ло. Точніше, слід від аури, слабку туманку, яка зникла в мить ока. Можливо... Їх команда сховалася глибоко в піску, щоб раптово вискочити і напасти?
- Забудьте про павуків, - процідив він крізь зуби товаришам, — стежите за піском!
Його наказ був фатальною помилкою.
Поки молоді люди шукали неіснуючої небезпеки, то шустри розбіглися по всіх напрямках. І, як планувала Су Ло, що вижили довгою і потребою збереження роду, мчали до своїх зібратих попереджати про небезпеку.
І коли Су Ло дісталася до наступного гнізда, там вже не було нікого.
- Та щоб тебе! Цей недомерок-Дунфан Сюань не зміг як слід виконати навіть такепле завдання? Всього-то і потрібно було, що підчистую вбити всіх членистоногих! Знати наперед, і вперто могли б приєднатися до них та допомогти, якщо вже вони такі криві!
- Придурені якісь! - Цзи Ян повністю поділяла обурення подруги. - Що нам тепер, по одному павуків відлавляти? Етиляк ми до ночі і сотні не нашкребемо! А це лише один шанс розіграти приз, і не слід забувати про можливість витягнути надскладне «пробуйте ще раз»!
- Мабуть, непогано було б згнати всіх пурпурних павуків в одну точку... - Обдумано потер підборіддя Нангун Люнь.
- Непогано, ось тільки як? - Скептика хмикла Цзи Ян. - Напевно всі вони, налякані до напівсмерть нашими шалощами, розбіглися по всій пустелі.
- Згнати всіх в одне місце... - з тієї ж глибокодумної фізіей простягнула екс-Четверта Міс.
- Ло Ло, ти щось придумала? - Ян дуже підбадьорилась. Очевидно, вона була більш винахідливою ніж у спроможності Його Тіраншества. Як не дивно.
- Не впевнена, поки не спробуємо.