Глава 1635
- Звичайно, я зроблю ставку! Я впевнений, що твоє маленьке везіння — це просто випадковість і двічі тобі вже не виграти! - Проковтнув наживку Дунфан Сюань і витяг ще один фіолетовий кристал.
Він також мав культивувати ці скарби, як Су Ло. Крісталів було небагато. Насправді, недавно йому пощастило наткнутися на печеру, де тримали цілих п'ять фіолетових каменів.
- Що хочеш отримати в разі мого програшу? - ліниво поцікавилася екс-Четверта Мисс.
- Ти повернеш мені попередній фіолетовий кристал, - у бідолахи аж кішка на душі скресла від усвідомлення втрати його скарбу.
- Кристал на кристал? Звучить справедливо. Я згодна. Але для початку я хочу дізнатися, що саме я виграла, - і дівчина вирушила до полиць з призами.
Цзи Ян, як найзахопливіша, була вже там.
- Такс, номер дванадцять, номері 12... Хм... Це уявний Хрустальний Шар, - дівчина тхнула пальцем в якусь сферу, прихована за таємничим крижаним туманом. Виснажена глянула на Су Ло: Що це таке? Ніколи про таке не чула.
Су Ло потягнулася до кулі і, з легкістю минувши бар’єр, витягнула свій приз із коробки. Оскільки вона була переможницею і володіла лотою під номером дванадцять, крижаний туман не завдав їй шкоди.
Хрустальний Шар розміром з два кулаки був прозорим і оточений м’яким нефритовим сяйвом. В руках екс-Четвертої Міс він лежав як рідний і дарував якесь тепле приємне відчуття. Однак... Нічого не відбувалося. Шар і куля. Су Ло була змушена визнати, що вона не в стані розгадати загадку свого приза.
- Влийте в нього духовну силу, - подав голос хто не живе на сонечку старий. Молоді люди в гарячому спорі та розіграшах і зовсім забули про нього — так тихо він сидів.
Усі присутні були прикуті до хрустального Шара в руках Су Ло.
- Гаразд, так і бути, за перегляд грошей брати не буду, - посміхнулася дівчина і повільно влила свою духовну енергію всередину сфери.
Всередині кулька загорілася екраном і з'явилася досить чітке зображення: все небо було заповнене опаленими квітами, які повільно планували та осідали на землю. Під квітучим деревом билися двоє експертів, їхні рухи були точні і швидкі, наче неприборканий танець під місяцем.
- Небеса! Ця техніка, ця фігура, ці рухи - та це ж, без сумніву, легендарна шановна Лін Мей! - Задихнувся від захоплення Ло Гаомін.
Названа ним дамочка колись була сильним експертом бойових мистецтв високого рангу святості. Але кілька сотень років тому вона зникла з лиця землі, і більше її ніхто не бачив. До цього дня, виходить!
- Це ж легендарні "Примарні Кроки"! - Перехоплено очі Дунфан Сюань.
- Дана техніка давно загублена. Хто б міг подумати, що вона була запечатана в цій кришталевій кулі! Дивовижна знахідка!
Погляди, сповнені заздрості, зосередилися на Су Ло. Пощастило все же паршивці! Вистачити неймовірну техніку, яка зникла з цього світу — безсумнівно, дорогої.
- Що ти хочеш за "Примарні Кроки"? - Тут же виявив ділову жилетку Лі Адуже. Ця техніка була йому дуже до речі, тому що чудово поєднувалася з його бойовими мистецтвами. Якщо він навчиться виконувати свої ноги, то зможе досягти свого рівня розвитку!
- Моя ціна два фіолетові кристали! - Дбан Сюань.
- А моя – три! - Ло Хаомін теж не з'єднався до торгів. З цією технікою його швидкість збільшиться майже до рівня телепортації! Тож він зможе самостійно обійти світ, який не мав би таких намірів?
Розділ 1636
- Я дам п'ять фіолетових кристалів! - Лі Аошене випив у серці.
Дунфан Сюань смілив сотоварів злобним поглядом і процідив:
- Я дам шість!
- Сім!
- Десять!
Молоді люди розважалися. Дебати були жаркі. Ставки росли, як на дріжджах.
А Су Ло тим часом милувалася рухами легендарної Лін Мей і думала. Нічого так і не подумавши, вона здивовано обернулася до Нангун Люню:
- Невже ці Примарні Кроки настільки цінні?
- Наскільки я знаю, після вивчення цієї техніки швидкість людини буде близько до такої при телепортації.
- Ось як? - Лише телепортація? Су Ло подібне вміння було неактивним. До того ж, всього лише « близько до телепортації»? Пустяки які. Особливо для того, хто навчився по собі телепортувати.
- Назви свою ціну! - Зголосився Дунфан Сюань. - Скільки ти хочеш фіолетових кристалів, га?
Йому ця техніка була потрібна. Занадто давно він застряг на своєму рівні, легкий поштовх (або навіть пінок) йому просто потрібен.
І як же було його розчарування, коли екс-Четверта Міс окинула його порожнім поглядом і хминкнула:
- А з чого ти взагалі вирішив, що я збираюся продавати цю кулю?
Після цих слів дівчина припинила вливати свою духовну силу, і сфера згасла.
- Ах ти ж!... - Дунфан Сюань був до крайнощів гніву: вони, розумієте, тут торгу влаштували, давали і перебивали ціну, розігрілися та вже майже не передралися; а дівчина раптом заявляє, що нічого не збирається продавати!
Ло Хаомін і Лі Аошена також відчували себе ображеними до глибини душі. І як ця дівчинка тільки посміялася не бажати віддати їм свою власність? Це ж просто-таки непорядно!
А Су Ло переклала задумовий погляд з Цзи Ян на Бієнн Юіна і назад. Вона сама і Наньгун Люуні на швидкість не нарікали, а от їхні друзі ризикували вічно плустися в хвості. Їм би дуже сподобались ці « Примарні Кроки ». От тільки кому з?
Благополучність екс-Четвертої Міс впала цього разу на подругу.
- Це мені? Просто даєш? - Не повірила своєму щастю Цзи Ян.
- Ну хочеш, можу продати. Задорого, - підмигнула їй Су Ло. - Бери вже. Сховай і неквапливо вивчай. Дивись, щоб ніхто не уп'яв.
Цзи Ян серйозно кивнула і відібрала цей щедрий дар у свою просторову сумку.
Групу Дунфан Сюаня можна було виносити. І без щелеп, вони безпечно загубилися десь у траві. Їхні серця були готові зупинити свій біг від несправедливості та дикого нерозуміння: як же ця мерзенна погань відмовилася продати їм « Примарні Кроки» за неймовірну ціну в десять фіолетових кристалів, але з легкістю віддали технології у користування таким чином? Вона зовсім опумувала, чи що?
- Ти що, пиріжками торгуєш, що можеш собі дозволити з такою легко віддати один? - Стявк в серцях Дунфан Сюань. - Теж мені, щедра дарителька знайшлася! Транжира ти, зрозуміло?
- Не подобається, не дивися. А вже як розпоряджатися моїми речами, я розберуся самостійно. Контролерів не замовляв, - презирливо хмикнув Су Ло.
- Та ти ж сама потім пошкодуєш, дурню!
- Святі угодники, яка турбота! Я була зворушена до глибини своєї підлоги і дрібної душонки. Але ти не справив на мене враження. Це ж лише « Примарні Кроки», у мого Вчителя і не такі скарби є. Для нього ця техніка - дрібниця, так що навряд чи я хоч про щось шкодуватиму.
З цим аргументом, брат-зрадник був змушений погодитися. Бути ученицею Гроссмейстера Рон Юна і впряме найвище благо. Дівчатка у своєму стані мала можливість не тільки хом'ячити пілюлі Імператорського рангу, але й зовсім не турбуватися про нові знання з огляду на пристрасть Великого Аптекара до обміну ліків на манускрипти по бойових мистецтвах. Тобто, будь-які інші книги і технік у Рон Юна були упереджені, і навряд чи він відрікся своєї учня в такій малоті, як вивчення всього, що вона тільки захоче. Переваги бути єдиною підопічною. Дунфан Сюань також був учнем відомого майстра — сила Володаря Града Чистилища нічим не поступалася таким чином у Гросмейстера. Проте, крім брата-ізольянина у нього була ще ціла юрба учнів. І все добро було розділене між ними. Чи то справа екс-Четверта Міс...
Дунфан Сюань ледве не з'їв від заздрості.