Глава 1611
Бідолаха-Лі Аочень, з голови до ніг залитий кров'ю, ледве піднявся на ноги. Правда, на короткий час ураган Су Ло безжалісно забрав його назад у землю. Він би і розсердився, та тільки сили і без того ледве-їдва вистачало на утримання життя у своєму голому тілі.
Тихе клацання - екс-Четверта Міс кинулася до місця виходу портала і розчаровано виявлялись:
- Дунфан Сюань!
Цей містер був « ідеальною людиною » в одязі з білої мантії, і він виглядав дуже потріпаним. Одяг з білої перетворилася на брудну, одну рукав оббірвану, а другу розпливалася кривава пляма. Загалом, життя його не пошкодувало. І цей факт дуже не зрадів Су Ло. Єжилі цей гад виповз з портала несолоно хлібівши, та й решта двоє ледве вижили, просто зробити висновок, що їхня компанія стикнулася з якимось надзвичайно сильним противником. Хотілося б сподіватися, що це їх так відділив сам Його Тіраншество, але подібний оптимізм був не в дусі екс-Четвертої Міс.
- Де Наньгун Люунь? - Дівчина суворо стріхнула за коміром Лі Аошенея, який просто був найближчим до всіх.
Хлопчина тільки-тільки влаштувався зручніше, щоб приступити до культивації, коли його безцеремонно підхопили за шкірку, та ще й відповіді деяких людей. Ніякого поваги у цієї поганки! І він би і радий висловити малолітню хамку все, що він думає з приводу неї та її найближчих родичів, але Су Ло був такий погляд, ніби, якщо він не заговорить негайно, вона йому голову відкусить. Він любив цю частину тіла, тому мусив махати рукою в бік портала і вичавити:
- Він все ще всередині. Не переживай. Не помре.
Екс-Четверта Міс була планована витрути з нього подробиці, але боковим зіром помітила, як із телепорту випало наступне тіло.
- Бієчен Юін! - Кинулася до нього Цзи Ян, але згадавши про незручності між ними, спіткнулася і загальмувала.
Добре, Су Ло встигла підхопити друга, поки той не впав на землю. І поспішаючи, вона впустила йому до рота лікуючу пілюль імператорського рівня.
Маленький Мрак збирався, за своїм звичаєм, поплювати кров'ю, але, відчувши смак ліків у роті, тороплив все що накопичилося в роті. Пілюля відразу почала діяти, і вже через кілька секунд юнак зміг відкрити очі та втомився відпочити:
- Наньгун... Жив...
Він знав, що Су Ло треба було почути ці слова. І тримався у свідомості з усіх сил лише для того, щоб заспокоїти її бунтівне серце. Після того як він здійснив своє завдання, то глибоко заснув.
- Пилюля для зсідання крові! - Перехоплено пробурмотів Дунфан Сюань, що спостерігав за цією картиною. - Ти дала йому Пілюлю для зсідання крові?
Екс-Четверта Міс байдужо покосилася на брата-ідзорака і повернула спраглий погляд до порту. П'ять людей увійшли в ті просторові двері, четверо вийшло. І куди ж питається, запастився її добровірний?
- Я взагалі-то тобі питання поставив! Це була пілюля для згортання крові чи ні? - Дунфан Сюань бушував. Ніхто ще в цілому світі його не ігнорував. Скільки він себе пам'ятав, він завжди був оточений натовпом підспівував і всі тільки й робили, що ловили кожне його слово. А тут, ви тільки подивіться на цю фифу! Не хоче навіть удостоїти його поглядом!
- Я дала йому пігулку "не твоє собаче діло", - холодно відповіла дівчина. - І, попереджаючи твоє наступне питання, немає, для тебе її не залишилося.
Глава 1612
Дунфан Сюань ледве не задихнувся від обурення. У цей момент він відчув себе вогнетривким драконом, у якого ось-ось попрет полум'я з усіх отворів раз.
Су Ло його анатомічні метаморфози хвилювалися до образного мало - повністю зосереджена на просвердленні метафоричної діри в порталі. На жаль, прохід був одностороннім. Інакше вона б вже, напевно, висікала туди з бойовим клічем, щоб врятувати свого коханого.
Минав час, а ситуація залишалася без змін. І цей факт планомендовано зрощував у екс-черевертій Міс бажання вбивати. З особливою жорстокістю і вигадкою.
- Що, чорт вас дери, там сталося? З чим ви зіткнулися? - Вона зажадала відповіді Лі Аошенея — бідолаха просто перебував найближче до всіх.
Збитого, ледь живого юнака не залишалося нічого іншого, окрім того як підкоритися обставинам та Су Ло — обидва були однозначно сильніше з огляду на його теперішній стан - і видати зуби:
- Як тільки ми увійшли в лівий коридор, на нас впала чотириока зелена цикада восьмого рівня. А потім - камуфляжна гадюка дев'ятого рангу, а ще трохи пізніше — скибковий бурий ведмідь десятого. А ви, що ж ... - погляд Лі Аоченя, набувши трохи осмисленості, пройшовся по чистій хустці Су Ло і Цзи Ян, — Нікого не зустріли?
Дівчата переглянулися. Ніякої зловісної флори-фауни вони не бачили. На їхньому шляху не було мурашки, черепашок і вже цілій медведі. Цзи Ян була права: не байдужість і упередженість вчителя до Су Ло можна було тільки позаздрити.
Екс-Четверту Міс накрила паніка. Вона цього не показувала, але в її серці вона все більше й сильніше ховалася. Це не відбивалось на голосі:
- Що було далі?
- А далі ми побачили світло воріт телепорту. І зустріли експерта рівня святості.
- Що? - Ні Су Ло, ні Цзи Ян не вистачило самовладання.
А що за противники чекали на половину їхньої групи позаду дверей зліва? По суті, це монстр на рівні старійшини Мо (до вселення в нього Хлака у Штанах, само собою). І минулого разу, щоб врятувати екс-червону Міс, Нанґун Люню довелося пустити в хід деяку таємничу силу, яку запечатали у його тілі. Він переміг, але якою ціною? Пересломами всього принца і місяцями відновлення. Еле-єле встиг до змагань Бродячого Дракона.
- Ви, дотикики залишили його всередині, а самі удерли, підтиснувши хвіст? - Су Ло, кладаючи руку на голову Лі Аошенея, небезпечно прикралася. Нехай тільки спробує відповісти, який їй не сподобається... І ріжок да ножек не залишиться.
Хлопець напружився, але все ж змусив себе холодно хминути:
Сила цієї дев'ятої золотої мавпи була настільки висока, що на нас, дрібних сошок, створіння уваги не звертали. Вона відразу ж обрала себе в супротивника Нанґун Люня.
"Що ми зробили і змогли вижити" - подумки додав Лі Аочене.
Дівчина перевела погляд на Бієнн Юіна. На його мантії, трохи нижче спини віддрукувався слід взуття. Очевидно, в критичний момент Його Високість просто випнув свого друга у портал.
Її увагу знову привернуло Лі Атошене. Ладонь спалахнула білим світлом, духовна сила готова була ось-ось вирватися:
- Труси і дезертири не заслуговують того, щоб жити.
Дівчина була готова вже нанести удар, коли краєм вуха почула тихий бавовну.
- Наньгун Луюнь!
Чи Аочень був безжалісним (хоча чому відразу « нікчемний»? Принаймні він не помер, а сам Су Ло вже цілилась головою до хлопця, який вибіг з телепорту.