Глава 1557
Старійшина Біен за словом у кишеню не ліз. Однак ця риса передалась і молодшому представнику його сім’ї, Малому Мраку. Ось хто вмів до смерті вирізати своєї нескінченної базіків.
Старійшина Лі тремтів від люті, але нічого не міг сказати. Хіба що ображено закочувати рукави і відвернутися.
А Біечен був задоволений бровою, окидаючи очі інших людей: мовляв, чи є ще люди, які хочуть висловити своє незадоволення? Милосердя просимо, я готовий прийняти всіх раз і окремо, легкозрозуміло пояснивши, в чому саме ви не праві. Однак, покази з раком виявилися достатніми. Усі звернули увагу на Гросмейстер.
- Коль вже на те пішло, нехай все вирішують небеса, - виніс свій вердикт Аптекар.
... Магічні здібності кожної людини закладалися в материнську лотерею і дрімали, поки юнакові не виповнилося п’ять років. І тут вже що дано - того ні відняти, ані додати, вид і кількість стихій заздалегідь визначено. І тільки список Бродячих Драконів давав переможцю вибір. Ніхто не знав, як і коли виник цей перегон, єдине що було відомо — це факт існування списку принаймні з часів написання писемності. Можливо, навіть раніше. І приз в цій битві захоплювався уявою: чемпіону давалася можливість отримати додатковий елемент магії!...
Раптом над сценою затихло, чорні хмари похитнули синю яму.
Дракон!
Божевільний дракон ось-ось має з'явитися!
Усі присутні затамували подих і перестали блимати, спостерігаючи за фігурою в небі. Чорну розрізали блискавки, а землю потрясали громи й дивні урагани.
Темним хмарам ще більша чорна тінь. Від однієї присутності дракона повітря накочується і ковтається озоном. Імператор Цзінь з радістю хіба що не потирав ручки: кисень, збагачений драконячим диханням, принесе велику користь тисячам дітей Східного Ліня. Як вдало все складається!
Стародавній ящер видав рев. Цей звук був запечатаний у душах кожного з присутніх, і це запам’яталось незгладимо. Як якби вони особисто торкалися чогось неймовірного, до справжньої легенди. Це лякало, і я тремтіла від радості.
Нарешті, з'явився сам дракон. Він був настільки величезним, що нікому так і не вдалося побачити його хвіст, а гігантська морда змушувала найбільш вражаючих в голові підрахувати скільки саме зевок може поміститися у цих жахливих щелепах за раз.
Летяги потемніли одне око, окидаючи очима мурашок, що стовпилися внизу. Останні, особливо ті, кого вони вважали огидними через це зоряньє, поспішаючи опускали голови. Вони самі не знали, чому змушені так старанно ховати очі. Більшість з присутніх в принципі повинні були б перетворитися на щось зовсім маленьке і незначне (у тих же комах, наприклад), щоб їх перебування на арені стало якомога непомітнішим. Цей страх, це тремтіння йшов звідкись зсередини, з глибин підсвідомості, із пам'яті предків - і вони не в силах були чинити опір своїм інстинктам.
На сцені Натан Люньн продовжував тримати Су Ло за руку. Він ніби зовсім не злякався і, коли погляд дракона ковзнув по його фігурі, замість того, щоб схилити голову, навпаки зухвало вкинув підборіддя вгору.
Гросмейстер Рон Юн непомітно для інших опинився на бойовому майданчику. Він прямо подивився в очі гігантського ящера і, за своїм звичаєм байдужо сказав:
- Приступай.
Це обурення перебудувало страх: як міг Ґросмейстер так нешанобливо звернутися до справжнього дракона? Він же, як ні круті, всього лише смертний чоловік, коли перед ним був цілий дракон! Невже він зовсім не боїться, що чудовисько розрветься і розірве на крихітні клочки всіх присутніх? Я б так думав про інших!
Але дракон, до загального культурного шоку, обдав Аптекаря своїм диханням — ніби фиркнув - і тисячі людей були готові в цьому присягнути! - Закочував очі. Він не розсердився? Що ж за зв’язки між цими двома монстрами є легендарним чудовиськом і принаймні легендою людини? Всі дива та чудеса!
А "легендарний монстр" апатично озирнувся присутніх, і його погляд зупинився на солодкій парі, що стояла на сцені.
Глава 1558
Наньгун Левуні не проявляв жодних емоцій, вираз його обличчя було холодним і спокійним, як стояла вода. Су Ло трохи помітно посміхнулась, дивлячись на дракона, що ширяє в повітрі.
Очі ящера випустили два промені світла, сяяли коханих наче прожектор. Молоді люди залишалися нерухомими, а їхні тіні розповзся по землі далеко за їхніми спинами. Вони обидва програли, кого ж обирає дракон переможцем? Хто отримає цей додатковий елемент магії?
Глядачі втупилися у цю ситуацію, боячись зайвої моргнути.
Рептилія оцінюючище зірвався на солодку пару, і промінь світла, що освітлює екс-Четверту Міс, зник. Вибір зроблено. Рибалка рибалки, і все таке. Дракон вибрав таке, найпочесніше з усіх його заслуг і здатностей. Саме так думали абсолютно всі присутні на арені.
Су Ло тихо зітхнув. Звичайно, дракон швидко розібрався, що́ тільки - но подивився на їхні аури. Вона не була схожа на Його Тіраншество, так що вони чекають. Але як же все-таки прикро! Вона б не завагітніла, якби її характер був магічним. На жаль.
Поки дівчина роздумувала над несправедливістю у всесвіті, з пащі рептилії вилетіла золота пілюля і на величезній швидкості втаранилась між бровами принца. « У мене ніхто не плювався», - не без злості хмикнув Су Ло. Золоте сяйво оточувало тіло Наньгун Левуня, чоловік замер, прикривши очі і кожну клітинку тіла, яка сповнювала його силу. Аура спалахнула і закупорилася чорним туманом, який ставав все щільнішим та плотнішим, поки повністю не приховала принца від сторонніх очей.
- Чорний туман? - Лі, сам того не помічаючи, стиснули кулаки з такою силою, що побілили плитки пальців.
- Давненько в нашому світі не з'являвся елемент темряви, — на думку старійшини Бієна читали щире захоплення.
- Невже це і справді загублений елемент магії темряви? Це ж удачливий паршивець... - У серцях виручився старійшина Л.
- Елемент темряви, значить ... За чутками, сила його атаки набагато перевищує силу атрибута блискавки - щось дивне мілило в прищурених очах старійшини Оуяна, що доселі зберігав мовчання.
Вираз обличчя Гросмейстера все ще нічого не виражав. Лише на долю секунди його губи роздягалися у посмішку. Хлопчика не розчарував. Небо справедливо повелися. Мітичний клан ось-ось повинен був заявитися в їх світ, і наймогутніший елемент, що був давно втратив, дійсно відновився у тілі найбільш обдарованого юнака. Аптекарю було дуже важливо, щоб цей сопляк став якомога сильнішим — інакше як він зможе захистити його ненаглядну Ло - Ла?
Чула вуха всі ці обговорення, екс-Четверта пані все зрозуміла. Отже, Нанґун Люнь отримав круту плюшку у вигляді давно втраченого елемента темряви. Вона, безсумнівно, тішилася за коханого, але глибоко в душі не могла уникнути легкого розчарування. Ех, ось так завжди. Ніхто не збирався надавати їй нові можливості на блюдечку, щоб вона могла сама. Важка і трансцендентна життя німця.
Але від роздумів про тлінне буття її відволікає Наньгун Лююн, що важко збився долонею і тихо зашепотів:
- Маленький божественний дракон!
У очах дівчини затулило розуміння. Заглянувши у свій простір, вона виявила свого вихованця пильними і нетерпляче підстрибуючи на одному місці, вимагаючи, щоб його нарешті звільнили. Останнім часом немовля тільки й робив, що спав, і розбудити його було майже неможливо. Можливо, близькість його великого співбрата так впливала на нього?
Маленька бійка зійшла на плече Су Ло і, не проминувши, втупилася у величезну ящерку, що застигла в небі.