Глава 1549
Вчитель та учениця були дуже ввічливі й погашені. Ніхто не збирався здаватися в цій грі у визирки-мочанки. Так і витріщились один на одного: Су Ло — насупившись, Рон Юн - демонструючий спокійний. Очі в очі, і тиша, яку порушувало тільки мимовільне спізнення дівчини. Іскра, буря, божевілля - і Гроссмейстер, не витримавши першим, відвісив екс-Четвертою Міс легонький підзатильник:
- У тебе вдача гірша, ніж у твоєї матері!
- А Ви не чіпайте мою матір, вона нічого поганого Вам не зробила! - Су Ло знала, що перемогла, але не огризалася в відметку за рукоприкладство. - І взагалі, чим це вас не влаштовує?
Великий Аптекар на даний спад закотив очі так далеко, що, здавалося, зіниці зараз здійснять повний оберт і встануть на місце. Характер його не влаштовував, як же... У Ян Хуа йому подобалося все, абсолютно усе. Від кінчиків пальців до кінців волосся. Він міг годинами просто милуватися цією жінкою, насолоджуючись її присутністю, але ... Ти ж не скажеш дочці її коханої, чи не так? Тому він мовчав.
Чоловік щось пробурмотів собі під ніс, тяжко зітхнув, звів очі до неба і, здаючись, запитав у Су Ло:
- Чи знаєш ти, від якого отрути страждає цей хлопчисько?
- Що за отрута? - Су Ло відразу вся звернулася до вуха, ледве не шевлячи ушима від завзяття.
- Холодна отрута. Особлива чоловіча отрута, - Гроссмейстер зробив акцент на слові « жіночої». - І в усьому світі не існує протиотрути. Тільки...
- Тільки що?
- Тільки... - Аптекар знизив голос і прошепотів своїй учениці на вухо одну пропозицію. Відійшов зі зловісно-довольним видом, спостерігаючи, як у злегка почервоної екс-Четвертої міс мальовничо відвисає щелепа.
Су Ло практично впала на свій пуфік.
- Вчитель, це як так... Кхм, це що за метод лікування такий?
- Який такий? - Він казав: "Володжуйся".
- Неправдоподібний! - рявкнула дівчина. Рон Юн лише хмикнув.
- Чейним учнем доводиться цей хлопчик?
Господаря Града Чистилища, - Су Ло все ще перебувала під враженням від отриманої інформації, так що відповіла автоматично, не особливо задумуючись над подразнею питання.
- Ви думаєте, що коли вже на те пішло, його Вчитель не зміг би вилікувати свого підпільника?
Екс-Четверта Міс поскрипела звивистими в голові і дотумкала, на що їй прозоро натякав Гросмейстер. Звичайно, чи міг би Майстер ігнорувати хворобу свого учня? Однак факт залишається фактом: Наньгун Люнґун все ще був серйозно хворий. І що з цього виходить?
Отже, навіть Володар Ґрада Чистилища не міг з'єднатися із цією проклятою болячкою.
- Десять років тому Лун Цинтяч привів хлопця до мене. Хоча ми з Володарем Града Чистилища дещо конфронтовані, у цій ситуації не було до особистих стосунків. Тому я оглянув хлопчика і поставив діагноз.
Су Ло повільно кивнула: тепер зрозуміло, звідки Ґросмейстер знав про хвору ногу Наньгун Люня. І знав, що не в змозі її вилікувати.
Дівчина була заворожена, слухаючи розповідь про свого Вчителя.
- Холодний отрута в його тілі поводиться дуже дивно. Він наче... запечатує силу берсерка. Неймовірно страхаючу силу.
- Навіть так? – екс-Четверта Міс від хвилювання трохи пристала. Якщо навіть її Вчитель вважає цю силу небезпечною, то що вже казати про простих смертних?
- Як тільки друк буде ліквідовано, хвороба дурного хлопця можна вилікувати. Але щоб зняти друк, потрібно використати метод, про який я говорив тобі раніше. Але при застосуванні цього виду лікування ти повинна бути Аптекарем Гросмейстерського рівня, інакше ти не витримаєш і помреш, твоє тіло просто розірве на шматки, - Рон Юн був суворий та невблаганний: - Тому, перш ніж ти досягнеш рангу Ґросмейтера, тобі треба добре подбати про своє організм. Це зрозуміло?
Глава 1550
Су Ло склала бровки будиночком, жалібно простягнула:
- Вчителю...
Обличчя Гросмейстера не пом’якшилося.
- Якщо ти поквапишся, це тільки нашкодить його тілу, а не допоможе, розумієш?
- Розумію... - Відлунням відреагувала зовсім понічна дівчина.
Аптекар щось пробурмотів собі під ніс і неохоче сказав:
- Ситуація в майбутньому може стати ... Напружений. Якщо можливо, тобі треба підвищити свою бойову силу.
Су Ло здивовано кліпнула. Звичайно, вчитель не відкривав їй всіх карт, але і того вистачило, щоб у її серці з'явилось погане передчуття. Ніби світ зібрався зануритися в терор і хаос.
- Йди, - махнув рукою Рон Юн. Він не хотів більше говорити.
Су Ло прикусила губу, поперемінилася з п'ятки на носок, не вирішуючи поставити цікаві її питання. Але робити нічого — довелося піти. Найжахливішим, Наньгун Льюню її Вчитель розповів все як є, а від неї ховається. Береже її тонку внутрішню організацію, чи що? Чи це від того, що вона все ще занадто слабка? Ну нічого, вже вона-то буде працювати в поті особи, щоб утерти ніс всім цим конспірантам!
Усміхаючись і спокійно зітхаючи, він спостерігав за своєю ученицею. Від мілини в голові його обличчя набігло тінь. Він стояв під квітучою вишнею, і рожеві пелюстки танцювали на вітру.
« Який спокійний день... Чи довго триватиме цей спокій? "
***
Су Ло повернулася в Південні гори.
За стіною почулося кінське брижання, і дівчина зайшла всередину й знайшла кілька розкішних екіпажів. Вся ця нарочиста показуха свідчила про одне: її скромний житло вирішила вшанувати своєю присутністю деяка шишка з палацу.
Не встигла екс-Четверта Міс здивуватися настільки найвищому розуміння її нешанобливої фігурі, як назустріч їй вже втік королівський скопець. Усмішка від вуха до вуха, руки запрошені обіймами — цей смішний чоловік уже здалека почав кричати:
- Принцеса, нарешті Ви повернулися! Я так довго Вас чекав!
Су Ло стверджувалася, ніби повністю проковтнула лимона і хмуро перепитала:
- Принцеса?
Гаразд, коли її так вели в маєток принца Цізіна. Але ось від імператорського прихлебаника таке звертання слухати в новеньку.
- Принцеса, Його Величність хоче бачити Вас.
- Ось як? – екс-Четверта Міс неквапно увійшла у великий зал, і пихатому скопцю Ліню довелося помітно прискоритися, щоб не відстати. Йому вже було п’ятдесят років, і на спині він чітко показав, що за життя бідолахи довелося багато вклонятися.
- Його Високість принц Цзінь і принцеса зайняли перші два місця. Величність дуже щасливий і віддав наказ імператорській кухні приготувати бенкет. І сказав мені просити Його Високість та принцесу зробити честь і відвідати цю маленьку сімейну подію, - голос євнуха висточав мед — хоч ложкою черпай.
Су Ло скепно вкинула брову. Вона згадала, як два роки тому, коли вона увійшла до палацу, цей старий скопець удостоїв її лише косого погляду і презирливого фиркання. Як же мало було часу, щоб він так сильно обірвав своє життя!
У великому залі сидів Наньгун Люні і неквапливо сьорбнув чай. Запримітивши дівчину, він відразу зацькував у сліпучій усмішкою. Але його радість була скерована на Су Ло і тільки до Су Л. Йому було цікаво побачити скопця Ліня, як його обличчя вкрилося іншим іньом.