Глава 1545
- Дурне дівчисько, - повторився молодий, лагідно погладжаючи Су Ло по щоці. - Не турбуйся так, зараз же я в порядку.
Хоч вона і лаяла його, однак, Наньгун Левуню не міг не помітити ні почервонілих очей, ані хлюпного носа. Малюк Ло насправді дуже хвилювався за нього, і тому йому було соромно за те, що вона змусила свою пережити не найприємніші моменти в житті, а водночас щем'якше-сладко на серці - адже коли вона переживала за неї майже до сліз, значить, дійсно любить.
- Який же ти все-таки ... Нещасний! Просто жахлива людина!
- Так, я такий. Поганий, поганий Наньгун Люунь! - Згідно з його Тіраншеством і притиснув голову дівчини до своєї грудей.
Тепло її тіла, запах волосся, приємна вага рук на плечах - все це змусило його повірити, що вона тут, поруч із ним. Що він не втратив її. У той момент, коли він летів вниз, уражений ударом Дунфан Сюаня, обличчя його зберігало спокій, але всередині все переверталося від накритих його паніки.
Він боявся, що помре.
Він боявся, що ніколи більше не побачить свою крихітку Ло.
І ще більше боявся того, що вона знову зв'яже своє життя з цим Юнь Ці.
Тривога, тривога і біль поєднались. І саме на піку цього коктейлю з емоцій небо спускалися на нього, дозволивши прорватися в новий рівень. Інакше, як чудо, таке збігання обставин було і не назвати.
Су Ло зарилася носом в мантію Наньгун Левуня, вислуховуючись у рівному бинні його серця і повільно вдихаючи аромат її шкіри. Здається, вона теж боялася повірити, що він не помер, а все закінчилося добре.
- Більше так не роби, чуєш? - Пробурмотіла вона йому в комірець — вже не так войовничо, але як і раніше твердо. - Поки ти там розважався, моє серце, між іншим, мало не зупинилося.
- Договорились, - посміхнувся чоловік їй в макушку.
Двоє молодих людей, обнявшись і нагрівшись під ніжним весняним сонцем, що проникало крізь вікно, дрімали в кареті під мерехтливий рух Драконо-Лошаді. Розумна тварина рухалася неквапливою боягузкою, даючи своїм господарям можливість відпочити. Один був втомлений боєм на арені, а другий морально виснажився. Тепер, коли все було позаду, вони змогли дозволити собі маленьку перепочинку.
Сонце вже наближалося до заходу сонця, а Нанґун Левунь та Су Ло досі так і не повернулись додому.
- Хіба вони не пішли раніше за нас? Як так вийшло, що їх до цих пір немає? - Цзи Ян нервово міряла кроками кімнату.
- Та не мірошня ти! Може, вони вирішили усамітнитися, врешті-решт, хе-хе, - сально посміхнувся маленький Мрак, дозволяючи своєму уяві розгулятися.
- Похабник! Дехто думає тільки про одне, а на щось розумне мозку вже і не вистачає - отруйно одержила його дівчина. - Хочу нагадати, що у третього Старшого брата стався напад, а Ло Ло, на хвилиночку, знайшла собі цілу орду ворогів, тільки і чекають можливості знищити її. І ви як і раніше не турбуєтеся?
- Та не дуже, друзі кивнули троє обболтусів без сорому і сумління.
- З такими друзями ворогів не потрібно. Тільки від вас, - махнула на них рукою з важким зітханням Цзи Ян, коли зовні почувся цокот копит і бриж. - Вони тут! Хвала небесам!
На той час він прокинувся, а Су Ло вже занадто міцно заснувала в його затишних обіймах і прокидалася явно не збиралася. Четверо друзів, які висипали на вулицю, щоб привітати новоприбулі, застали картину як Великий і жахливий Його Тіраншество ніжно виносить свою кохану з карети.
Біечен Юін відразу підскочив і простягнув руки допомоги:
- Старий, давай я понесу? Тобі зараз не можна перенапрягатися!
Су Ло, безсумнівно, була стрункою, як тростинка, але все одно в ній набралося б близько 50 кілограмів живої ваги.
Можливо, наміри Малого Мрака і справді були благородними, але, судячи з погляду Його Величності, здатному перетворити все навколо в льодовики, його добрий порив тут ніхто не оцінив.
Глава 1546
Протяжні довжелезні Біечен Юіна так і застигли в повітрі, незавершені.
- Кхе-кхе, - збентежено потер нос юнак. - Так, мабуть ти і сам впораєшся.
От же ревнивець впертий! Сам ледве на ногах тримається, а туди ж, свій скарб навіть на пару хвилин не готовий віддати на чуже піклування.
- Ось це мужик, - похитала головою Цзи Ян, задумливо спостерігаючи за тим, як старший Брат, гружений Су Ло, втопував у свою кімнату. - Таких чоловіків, як третього старшого Брата, вдень з вогнем не знайдеш!
- І не треба нікого взагалі шукати, ось же він я! - Бмикнув Бієнн Юн і по грудях себе поплескав, щоб вже точно всі здогадалися, хто тут « самий мужик».
- Ти-то? - Змірила його оцінющо-небріжним поглядом дівчина. - Піду я, мабуть.
- Куди це? - підозріло покосився на неї юнак.
- На пошуки справжніх чоловіків, - фиркала Цзи Ян. І рявкнула, пересідаючи бунт друга: - У ванну я, у ванну!
- Ця дівчина! - безпорадно розсміявся маленький Мрак, вислизнувши руками і роздумуючи про те, що зникає спиною Цзи Ян.
У кімнаті Наньгун Левюнь дбайливо поклав свою ношу на ліжко. Сонце клонувалося до заходу сонця, освітлюючи все навколо яскраво- оранжевими і червоними восками.
- Дурне дівчисько, - в який раз прошепотів чоловік. Я м'яко, майже невагомо погладив Су Ло по щоці: - Я дав слово, що буду захищати тебе. Як я міг відступити на порозі битви?
- Якщо я не виграю змагання, як я зможу одружитися на тобі?
- Якщо я не стану сильним, як зможу охороняти тебе?
- До того ж, шанс на прорив на новий рівень в критичній ситуації між життям і смертю значно підвищується.
Його Тіраншество все бурчав і буркотів, розмовляючи то з сплячою Су Ло, чи то із самим собою.
- Вір своєму чоловікові, він ніколи не програє.
На Південні Гори опустилася ніч. Наньгун Левуні заліз у ліжко, згрівся в охупку коханої і поринув у сон. Він щось бормотів, хмурувався, як ніби з кимось сперечався, з його лоба градом котився холодний піт.
Настав ранок, і екс-Четверта Міс відкрила очі. І здивовано закрилась віями, роздивляючись дивну меблі та розташування останньої. Спросонку не відразу до неї дійшло, що вона не в своїй кімнаті: це була спальня Наньгун Люня. Минулого дня я не хотів чути її гарненької голови. Як вона тут опинилася? Чому спала на ліжку принца? Останнє, що вона пам'ятала - це їхня поїздка до карети, як вона лаяла коханого, а потім ... Ні, далі чорнота.
Повертаючи голову, дівчина знайшла поруч з собою донучку свого нареченого.
- Доброго ранку, - здається, у когось було на диво чудове настрій в цю несуттєву рану.
- Як ти себе почуваєш? - задала Су Ло найважливіше, на її думку питання.
Наньгун Левюнґ розлився в усмішку: його маленька так турбувалась про нього! Приємно. Одним рухом він підвів дівчину під себе, нависнувши зверху і багатозначно запропонував:
- Як щодо того, щоб особисто перевірити моє самопочуття?
- Це як це? - Нахмурилася екс-Четверта Міс, кладучи руки на його груди.
- Парочка фізичних вправ, думаю, не завадить.
- А, ну цим ти і без мене зайнятися зможеш, - невинно похолола резонничками Су Ло. - Ти в порядку, я йду.
P.S.: Розшукуються ті, хто бажає брати участь у подальшому перекладі даної Новелли, усіх активних і талановитих ентузіастів чекаю в особистих повідомленнях!