Глава 1497
Серце Су Ло підскочило кудись в район горла. Дівчина намагалася ухилитися, поворухнутися, зробити хоч що-небудь — але вона рухалася дуже повільно, немов у кошмарі, як крізь струмок води.
Свист леза - і вона немов з боку спостерігала, як її тіло розповзалося на дві рівні продольні половинки. "Ось як це розбиватися на частини..." - тільки і встигла подумати екс-Четверта Міс, перш ніж її осліпив яскраве біле світло.
Проморгнувши, Су Ло знайшла себе на попередньому місці і підлещувалася до вчителя. Серце все ще б’ється, наче тугало вискочити з грудей, і дівчина намагалася втримати його.
- У-вчитель! – екс-Четверта Міс утерла рукавом струменяючий по лобі крижаної піт. Відчуття смерті було настільки реальним, що вона до цих пір не прийшла в себе.
- Слабовато, - скривдився Гроссмейстер.
- І-і! - Так і зробила дівчина.
Що вже заперечувати, вона огидно себе проявила в цій смоделовій битві. Якби все було заправо, її ще теплий труп безпорадно валався б на землі.
- Цей нефритовий кулон...
- Моделає дійсну битву, не став її мучити здогадами Аптекар. - Всередині нього прихована справжня сила Лі Аошенея.
- Як таке можливо? - Не повірила дівчина. Та все ж її Вчитель - дивовижна людина, яка ідея, яке завивання думки! Про сповнення і взагалі говорити нічого - все виглядало так реально, що у вухах дівчини до цих пір стояв свист меча...
- До наступної битви залишився місяць, - проігнорував її подив чоловік.
- Всього місяць... - Тут же сникла Су Ло, - маловато буде.
Між десятим рангом Лі Аошеня і її дев'ятим (на початку) - прірва! Тут хоч тренуйся, хоча в стелю плю - результат передбачуєм...
- Якщо до дня змагань ти не підготуйся, просто здайся, — потиснув плечима Гросмейстер, уважно стежи за своєю ученицею.
- Я докладу всіх зусиль! - Воло кивнула Су Ло і потопала повіями.
Рон Юн, провівши її спину поглядом, задумливо огладив біле нефритове кільце на своєму пальці. У його напівприкритих очах плескався цілий океан ніжності:
- Ло Ло Лок, ти обов'язково переможеш.
Не просто так він розповів їй про подвиги її матері. Гроссмейстер не сумнівався, що в душі Малюка Ло була такою ж упертою і цілеспрямованою, як та жінка. Характером вона пішла явно в Ян Хуа.
***
Повернувшись на Південну Гору, Су Ло відразу зайшла до своєї кімнати і зуміла подушком за культивацію. В руках вона міцно стискала вогняно-червоний нефритовий кулон; її тіло досі пам'ятувало той розпач, що охопили його під час смоделової битви. Глибоко зітхнувши, дівчина знову пустила свою свідомість на уявну арену.
Стояло їй увійти, як примарний Лі Аочене вже знісся нею назустріч. Але цього разу йому не вдалося застати її зненацька. Су Ло квапливо виготовила кілька пасів руками, виховуючи перед собою вогонь. Але не встиг вона полегшено видихнути, як її суперник, не моргнувши і оком, крокнув у розгарясне полум'я.
- Імунітет до елементу вогню? - Вигнала брови екс-Четверта Міс, але подумавши, що про це можна подумати і пізніше, застосувала магію другого доступного їй елементу — дерева. З її рукавів відразу ж вистрелила золота виноградна лоза, обвиваючись навколо правого зап'ястка Лі Аошеня.
Глава 1498
Сила рослини була великою, але на жаль Лі Аошене, окрім інших своїх талантів, також міг поводитися з лівою рукою:
- Здохни, Су Ло! - Звив чоловік і шваркнув в Су Ло крижаними кинджалами. З такої мізерної відстані вона при всьому своєму бажанні не змогла б ухилитися, їй тільки і залишалося спостерігати, як гострі леза впивалися один за одним у її тіло, поки останній ніж не зайшов акурат до того місця, де билося його серце ...
Дівчина з роздратуванням втомлювалася на щітчику, що стирчала. Вона знову мертва. Вони і встигли обмінятися лише трьома ударами, як вона знову загинула! Так, Лі Аочене був противним талановитим. Якби це була справжня битва, а не симуляція, екс-Четверта Міс була б вже мертва. Зовсім.
Су Ло неохоче покинула реальність нефритового кулона, заплющивши очі. А от відкрити їх у вже її фізичній оболонці виявилося не так-то просто. Організм був вимотаний до межі, весь лоб вкритий крижаним потім, волосся протино липкі до обличчя, легкі ходуном ходили, не в змозі насититися киснем.
- Лі Аочене, зараза ти могутня! – люто прошила екс-Четверта Міс, з силою стискаючи тремтячі пальці. - Я все одно тобі не програю, зрозумів? Ні, за що!
Цього разу час був не на її боці. На жаль, вона не могла пірнути в свій простір разом з кулоном і використовувати свою традиційну чітерський метод по прискоренню часу у сто разів. Тепер я мусив викручуватися як простий смертний: один місяць перед війною є один Місяць до бою. Щоб не втрачати часу, Су Ло знову пірнула у смоделовану реальність. І все повторилося: вона намагалася битися, загинула, її викинуло з кулона, і вона знову поверталася. І знову. І знову. І знову.
Її погляд, спрямований на Лі Аошеня, метал блискавки. Важкий подих, очі щипали від поту, а одяг промокла наскрізь — хоч руками вичавлюй, розум замучений. Кожна клітинка її тіла молилася про відпочинок, всі її ресурси були виснажені. Але Су Ло не здавалася і продовжувала самостійність. Вона часто повторювала собі, що не можна зупинятись і докладати ще трохи зусиль. І ти зможеш його здолати!
Загалом, в цій нескінченній гонці за недосяжним ідеалом навіть був сенс: завдяки безостанковому тренуванням і безперервного використання та заповненню внутрішнього ресурсу, екс-Четверта Міс повільно, але впевнено наближалася до критичної точки, що передує прориву на наступний рівень. Су Ло не могла дозволити собі втратити таку можливість. Навіть якщо вона відчуває сильний біль, навіть коли через втому хоче знепритомніти, то буде продовжуватись, бо краще тисячу разів померти у симуляторі, ніж один раз загинути.
Вона бачила результати своїх зусиль, і це не приносило їй радості. Якщо Лі Аочень на самому початку тренувань з адією розрубав тіло дівчини на дві рівні частини, тепер йому потрібно було більше зусиль, щоб дістати її. Су Ло під кінець їхніх « мертвви» виглядала виснаженою, але й він виглядав зовсім не краще.