Глава 1381
- Я чув, Су Ло повернулася, - розповів Його Величносте, голосно відсипаючи духовий чай з чашки.
- Правда? Вона справді повернулася? - округлив очі в захопленому подиві Старший предок Су.
"Старий прикидщик, і не відомо ж всю цю комедію тут ламати!" - презирливо фиркнув Імператор, хоча зовні як і раніше залишався сам участь та увага:
- Так, наскільки мені довелося чути, вона повернулася кілька днів тому і оселилася в Південних Горах.
- Хм? Хіба Південні Гори не є власністю Його Величності принца Цзіна? - А старий не намагався надати своїм фальшивим викликакам хоча б мало-мальську вірогідність: в кінці кінців, він провів кілька років у відокремленій культивації і може дозволити собі бути не в курсі останніх подій!
- Старший предок Су, можливо, Ви не знаєте, але Су Ло і Люнь ... кхм... Добре ладять, їхні почуття один до одного блукачі, а наміри найвагоміші. Вже зараз вони на стадії планування шлюбу, - з спокійною посмішкою на обличчі повістив Його Величність.
А предок, наче тільки того й чекав. Весь його спокійний настрій як вітер здуло, і той же вітер нагнав похмурі хмари на його чолі:
Планування шлюбу - це, безсумнівно, прекрасно, - отруйно проворчав він, — але до сьогодні вони не одружені, а вже живуть разом. І що, я Вас питаю, буде далі?
- Гм... - Я не впевнений, що знизив плечима Імператор.
- Його Високість принц Цзінь справді сповнений рішучості одружитися з маленькою Ло з моєї сім'ї? - Старик продовжував тиснути.
« З моєї сім’ї ви тільки подивіться, як заспівав старий павич! - Перекрив його чоловік. - Та він же знати не знав свою онуку, та й з сім'ї її вигнали не сторонні дядьки-теті, а власний батько!"
Але це все подумки, а в слух лунали слова:
- Це питання треба з'ясувати безпосередньо з Люнем, я, на жаль, не маю точної інформації щодо планів цих молодих людей.
- Так, все-таки, це вона... кхм... Вішалася на принца і була ініціатором майбутнього шлюбу? - Я вирішив зайти з іншого боку Прозок.
- Ну... Як сказати... - згадався той день, коли хлопчику груддю став на захист коханої. З огляду на їхні взаємини, його нещасливий син без пам’яті закохався в Су Ло.
Так і не дочекавшись зрозумілої відповіді, Старший предок Су піднявся та попрямував до виходу, кинувши наостанку:
- Ваше Високосте, прошу Вас, передайте моє послання. Якщо принц Цзінь і впрямо знамірився одружитися на моїй онукі, то йому слід обставити все, як годиться. Слід дотримуватися правил етикету. Ось і все, що я хотів сказати. А зараз, прошу вибачити, багато справ, чимало справ.
- Але... - Слова Імператора так і повисли в повітрі, бо слухати їх було вже нікому.
"Послання" (а насправді загроза) Предка було простим і не потребує подвійного тлумачення. Якщо Су Ло збирається вийти заміж за Ліюня, їй доведеться спочатку повернутися в маєток Су. Лише тоді всі звичаї і етикети зберігатимуться. Але чи захоче вона повернутися до лоно, що відкинула її сім'ю?
Його Величність згадав холодні горді личко дівчини, за своїм виразом не дуже відрізняється від такого у Нангуна Люня, і відповідь прийшов сам по собі: ні, не захоче. Чоловік повільно зітхнув. Та вже, их і завданняку ж підкинув йому старий бурчун! І якщо йому не вдасться переконати дівчину, він напевно відмовиться брати участь у битві за владу між чотирма державами! І кого, в такому випадку, прикажете виставляти на змагання?.
***
Настала глибока ніч. Імператор ворухався без сну у своєму шикарному ліжку, раз за разом прокручувати в голові їх з Предком розмову. Години пробили північ і чоловік, здавшись, накинув одяг та поплив у спочинок імператриці. Невідомо, якої поради він чекав від жінки, що до зубів скрегота ненавиділа паскувату жінку. Але більше йому було не з’являтися на неї.
- Ваша Величність, ходять чутки, що Су Ло вже на восьму ранзі сили. Це правда, чиясь дурний жарт? - Пихнула жінка, презирливо зморщивши точний носик.
- У той день, коли дівчинка покинула Східний Лінг, вона була в кращому випадку на четвертому рівні. Як би їй вдалося за якихось два роки досягти восьмого рангу? І з яких це пір ти віриш досужим чуткам? - Відмахнувся Імператор Цзінь.
Глава 1382
Імператриця і не вірила. Принаймні, коли чутки торкалися тієї огидної дівчини-Су Ло, що все життя вважалося відкиданням світу бойових мистецтв. Навіть Наньгун Левуні не міг на такий ретельний пошук, що вже говорити про ту полуду без племені?
- Наскільки мені відомо, діти повернулися кілька днів тому, чому ж вони досі не прийшли віддати данину поваги Вашому Величності? - Нахмурилася жінка. - Якою б силою не володів Його Високість принц Цзінь, він все ще Ваш син, і не варто про це забувати.
- Та що ти взагалі розумієш, жінка? – спалахнув Імператор. - Не говори дурниць. Хлопчика напевно занурився в культивацію, інакше як би він наважився не з'явитися до палацу?
Імператриця смиренно опустила очі долу, але свою чорну справу зробила: насіннє сумнівів було посаджено. І Його Величність почав чекати, ненавмисно відраховуючи дні. Назавтра, на сніданок, Льюнья так і не прийшов, як післязавтра і після-пісню... Імператриця на пару з кронпринцем так і кружляли навколо государя, ні-ні, вставляючи їдкі коментарі про невдячність та нешанобливості окремих відприсків. Зрештою, душа Його Величности не витримала й чоловік плескнув царським шлюпком по столі і громоголосно сказав:
- Хто-небудь, вирушайте в Південні Гори і викличте до мене Нанґун Ліюня та Су Ло! Негайно!
Проте, образ жорсткого, але справедливого правителя потрібно підтримувати на постійному фундаменті. Йому не вистачало тільки чуток, що Імператор, бачте, поплил і розм’як - сусідні держави лише дай привід, вмикачі усмішки перетворяться на альні оскали. Як це міг рідний син, після стількох днів подорожей, не заглянути в палац, щоб хоча б привітатися? Або чи столиця його батьківщини для нього не більше, ніж тимчасовий готель? А батько? У хлопців хоч крапля поваги залишилася до нього? Якщо не як до батьків, то так і про правителя цієї країни!
Загалом, завдяки зусиллям Імператриці і кронпринца, Його Величність накрутив себе до такого ступеня, що був вже готовий рвати й метати - в сенсі, блювати сімейну книгу з ім'ям Наньгун Ліюня та метать її уривки в обличчя молодий.
***
Тим часом, в Південних горах.
Су Ло вийшла з наступного вітка культивації і втомилася на м’який трав'яній газон, прикрила очі та закручила у своєму просторі рефлекторно. Озирнулася і гори, що височіли тут та там мотлохів, й здивовано зацвіла мовою: з усіма цими прагненнями у неї зовсім не залишилося часу на сортування і складання чесно краденого добра. Звичайно, вона не має нічого проти невеликого безладу у своєму володінні (що з огляду на неспокійні духовні тварини неминуче), але тут вже утворився природний хаос! І, якщо вже в її щільному графікі є всіляка втеча, битви та шалощів, неждано-невідомо сформувалося вікно спокою, слід використати таку рідкісну можливість і навести хоча б якийсь порядок у їх володіннях. Їй не довелося перетягувати свої купи скарбів, а тільки думати про те, щоб щось змінити в той чи інший куточок — як зручна людина слухняно досягала свого місця призначення. І незабаром там було чисто і порядку. Ну, принаймні, по ньому можна було пройтися, не ризикуючи спотикнутись про черговий меч.
Пригадування про зброю в голові екс-чітвертої Міс щось клацнуло. Нещодавно їй вдалося схопити з Скарбниці Центрального Дворца кілька клинок - духовний складник від них і не орало, але все ж це були дорогі добротні мечі, які вона планувала від щедроти своєї душі виділити Бієнн Юну та інших друзів-товарищ. Ось тільки в процесі сортування своїх запасів вона не запримітила жодної бойової залози. Як випарилися. Можливо, вона щось переплутала? Але ні, просканувавши весь простір, вона так і не змогла знайти пропажу.
Що за чортівня?
Раптом акурат під ногами дівчини щось близнуло. Су Ло нахилилася і підняла білосніжний нефритовий кулон дивовижної якості, але не тільки благородство каменю привернуло увагу екс-Четвертої Міс. Завдяки його м'якому сяяння вона згадала один дивний епізод. Поки вона обносила Скарбницю, хапаючи все мало-мальськи цінне, її маленький пітомець Мен-Мен кліщами вчепився у якийсь старий, зношений чорний меч. У той момент дівчина не змогла зрозуміти причину, яка стимулювала бійку навряд чи облизати стару залізницю, але, не довго думаючи, вона просто закинула приємний річ у свій простір. Вона вирішила, хоч би як там було, пізніше з цим розбереться. А потім ці погоні, ті обгорілі предки, ці поранені улюблені ... Не до того було.