Глава 1357
Через стіни карети роздались поспішаємо, щоб зустріти дорогих гостей з'явився сам Му Цзифен. І йому вистачило всього одного погляду на лускою драконо-лошадь, щоб безпомилково визначити особу тих хто приїхав.
Наньгун Левюнь підвів завісу, ласкаво кивнув:
- Дядюшка.
- Лиюнь! - Занадто голосно вигукнув щасливий чоловік. І вже трохи тихіше: - Це правда ти! Як я радий...
Незакінчена фраза перейшла у переляканий «фссс», коли з екіпажу, як ні в чому не бувало, вийшов Хлако в Штани - ноги розм'яти. Радість у очах Му Цзифена покрилася льодовою коркою, і сам він є прикладом для того, щоб не вдихнути повітря.
Генерале, що сталося? - Один з його помічників стурбований питанням.
- Цей, цей чоловік, він ... - Чоловік намагався зберегти невгасимий вигляд, що виходило з його рук дуже погано. Дрихали навіть м'язи його обличчя, як сильно він не стискав щелепи.
Генерал-лейтенанти простежили за його поглядом і наткнулися на розслаблену фігуру Предка Мо. Той, підривавши ногами, сів на бортик карети. В’юноші переглянулися, і знову втупилися на предка Мо — той знатний у променях сонця. І тут накотило усвідомлення! І заступники Му Цзифена перетворилися на такі ж дрібно тремтячі кригони, як і їхні роботодавці.
Су Ло злегка відсунула завісу, окинула картину «» насмішлим поглядом. Температура навколишнього середовища тут же підвищилася на кілька градусів, світ заграв яскравими фарбами, навіть десь у віддалі завів свої сопілки. Чоловіки відразу скинули з себе заціпеніння, розбили плечі та викачували груди колесом — всі раптом відчули наближення весни.
Ця незнайомка була занадто чудовою! Чарівно! Яка ж чудова! Такі дівчата, як і легенди, відроджуються й гинуть у країнах. Вони не можуть так легко стати смертними лише в їхніх найслагідніших снах...
І це диво, ця збута мрія раптом похлеснулася Предка Мо по плечу і посміхнулась:
- Легше, ми вже на території Східного Ліна. Не обов'язково доводити до нервового заїкання всіх навколо без розбору.
Воїни знову заіндевели, з жахом спостерігаючи, як їхнє дивовижне бачення сує свою ганебну голову в розгульну пащу дракона. Яка відвага ховається в її сердьці, кіль вона з такою сміливістю (або дурністю?) звертається до цього монстра, імовірно на їхніх очах знищив усю мільйонну армію Північного Мо? Чи їй що, жити набридло?
Му Цзифен і два його заступники, затамувавши подих, чекали реакції передка Мо — готові в будь - яку хвилину сигнати на захист чудової незнайомки. Але на їхнє здивування, старий лише хмикнув, потиснув плечима і відвернувся, очевидно не збираючись виступати проти дівчини.
- Поїхали вже в армейський табір, - порушивши корону тишу негромкий голос Наньгун Ліюня зсередини карети — афішувати свій жалюгідний стан він, само собою, не планував, але поквапити дядька напевно слід.
- Добре... Добре, добре, - чоловік, нарешті, взяв себе в руки і, недовго думаючи, схопився верхи на драконо-лошадь. Звірюга не дуже покохалась, але зброїкати не стала. І навіть поїхала вперед, дотримуючись вказівок Генерала. Двоє його заступників побігли з боків, із захопленням дивлячись на роботодавців.
Це урочисте процесії помітили всі: їхній Великий Генерал, який очолював армію з п'ятсот тисяч солдатів, самосторонно вийшов зустріти якихось незрозумілих — і тому підозрілих та жахливих - гостей, які навіть не змогли вийти з екіпажу! Чудеса, так і тільки!
Глава 138
Сам Му Цзифен був шокований так само, як його підлеглі. Якби не потреба « тримати обличчя», він би і сам вивертав шию, намагаючись побачити мирну карету позаду, — дуже хотілося б ще раз подивитися на втілення краси. Але треба було стримуватись і вдавати із себе саму невгамовану зовнішність.
Але хто вона? Ця чудова незнайомка. Він пам'ятав, що Левюнь, цей хлопчисько, навідріз відмовився одружитися з Фее Нефрітового Озера через якоюсь четвертою Міс сім'ї Су. Він також чув, що дівчина була тендітною і неяркою красою, але гарненька маленька дівчинка у своїй зовнішності не могла скласти конкуренції Лі Яойо. Але ця мадемуазель... Ні, Фея Нефритового Озера програла цю битву всуху.
Ще викликав цілком виправдані побоювання той старий — чи він експерт небаченої сили, що давня виснажила всю армію Північного Мо? Му Цзифана заслали розвідку на « пів бою» і, судячи з промови ледве не заїкаючих із переляку солдатів, від усього війська залишилися хіба що спогади та деякі несподівані в ґрунті. І, можливо, цю бомбу сповільненої дії він в даний момент безпосередньо проводить у центрі армейського табору Східного Ліна.
Отже, поїздка для Великого Генерала була важким вибором: померти від цікавості або знущатися по руках і ногах. Благополучний шлях був не довгим. Хоч і здався майже нескінченним.
Чешуйчаста драконо-лодь змирено зупинилася перед палаткою Му Цзифена. Сю Ло, яка зображає приплив ніжності, міцно прибирала Наньгун Льоуня за пояс — він ще захитався під час ходьби. Але, можливо, її турботи були марними: навіть ледь живий, Його Тіраншество випускав катастрофічну давню аура, і всі хотіли поспостерігати тут же відверталися та старанно робили вигляд, що їх не було. Отже, вони увійшли в палату.
Дочекавшись, поки інші розсядуться, Му Цзифене ледве не волокном відтягнув племінницю в сторону і, посилаючи страшні багатозначні погляди у бік Предка Мо, спробував якомога спокійніше запитати:
- А це... значить... кхм...
- А точніше? - Недобре посміхнувся юнак, навіть не думаючи спростити завдання родичові.
- Це той самий чоловік, що сім днів тому раз... Кхем... Військовий табір Північного Мо? - і як тут було не нервуватись, коли у вашому наметі зручно (наскільки дозволяли похідні умови) розташувався монстр, який порівнював з землею всю військову еліту іншої держави? І як би Північний Мо не жаліти самі за це, цей акт геноциду можна вважати миттєвою кармою, але що коли старому чоловікові раптом злетить у голову тим самим чином і на території Східного Ліна? Як з ним взагалі можна вести які-небудь справи, якщо схиблений старийан в будь-який момент може зірвати і зруйнувати все у радіусі 50 кілометрів!
- А у тебе з цим поважним старцем... кхм... Щось на зразок дружби? - Поспішно і спокійно поцікавився чоловік.
- Якщо тобі щось від нього потрібно, то логічно буде підійти з проханням до Ло Ло Люль - акуратно, щоб не травмувати своє багатострадне тіло ще сильніше, потягнувся Наньгун Левуня — за довгі дні лежачи на одному місці, а також на твердій підлозі, витріщив все на світі. - Він чоловік Ло Л.
- Ло Ло? - В голову Му Цзифена закралося підозра: якщо пам'ять його не підводила, ту саму доньку сім'ї Су звали саме Су Ло, невже...
- Для тебе – Су Ло, - похмуро направив дядька принц Цзінь, по ходу справи підтвердивши його здогадку.
- К-к? Ты... Що ти хочеш цим сказати?
- А що незрозумілого? Ти її ще зовсім не знаєш, так що обійдемося без фамільярств, - відверто знущався Нангунг Люнь, роблячи вигляд, що взагалі не розуміє, про що мова. Обміркувавши побажав губами, і « змилувався »: - Ну ладно, якщо вона не проти, можливо, так само називати її Ло Л.