Розділ 1333
Серед хаосу, розрухи та глобального стихійного лиха Нанґун Левюнь зібрав сили для вирішального кидка. Від переповнюючої тіла енергії кістки натужно скрипелі, вени та артерії здувалися, спину залив крижаною пот - загалом, організм із усіх сил сигналізував, що ще небагато, і він вибухне. Але йому варто було тільки подумати, що в разі поразки загине його дорогоцінна Су Ло - і ті, хто пропадає від перенапруження м'язи якось притихали. Його Високість готовий був кістками лягти, але витягнути свою дитину з цієї передяги.
Навіть Мо був вражений його рішучістю. Хлопчику-то хороший! Навіть на пікі своєї могутності старий чоловік зазнав багато тиску з боку юнанця. Але, при всій своїй захопленні, гратися в піддачі старий божевільний не збирався: рубаючим рухом смикнув з гори вершину її вершини і, націливши на Нангуна гострий кінець, привласнюючи кам'яну махану під свій меч. Су Ло, яка спостерігає за всім рухом крізь щілину між пальцями, не стримала скабної ухмилки: що там психологи говорять про чоловічу гіперкомпанацію?
Наньгун Левуні, в коі-то вічно не потерпаючи гігантами, скромно дістав через пазухи меч Чі Сіо. З того часу як чорний клинок був винесений з Лабірінту, принц використовував його лише раз. І який збіг! - теж проти Задака Мо. Правда, у той раз силучої сили в Його Височності після поранення бракувало, і чудо-меча через свого слабого господаря не зміг проявити весь свій потенціал. Зброя, окрім своїх технічних рис, мала ще якийсь інтелект: чим більша сила власника - тим потужнішою вона могла зробити. Отже, з огляду на великий підйом у рангу свого власника тепер і в нього є всі шанси розгулятися на повну! І залізниця не розчарувалася: чоловікові всього-то і потрібно було, щоб міцно тримати руки, аби лезо з легкістю відрізало кам'яну породу шматка гори - тільки щіпки та полетіли. Осколки « меча» чокнутого старогошки, сховані духовною силою обох борців, обсипалися на землі і залишали за собою глибокі ритвини: ґрунт навколо стала поширюватися в швейцарський сир.
Його Високість, не будь дурнем і випробовуючи якусь чуттєву любов до своєї країни, передбачливо направив хід битви на південний захід, подалі від армії Східного Ліна. Не хотілося б, щоб їхні добрі воїни були такими ж безславними і жорстокими, як вояк Північного Мо. З задоволенням підкинув меч Чі Сіо на руці: це чудова річ, яка гідна звання божественного клинка! Але розслаблятися ще занадто рано, битва в самому розпалі. Чоловік кинув мимолітний погляд на екс-Четверту міс. Дівчина все ще сиділа, пригнувшись до землі (як би не застудила собі усе що можна і неможливо!) і закривши голову руками, але все одно ні - а підглядала: цікаво ж! Хоч і страшно. Губи Наньгун Люня самі собою розплилися в дурно-метанційної усмішки. Його маленька... Його кохана. Йому не вистачить цілого життя, щоб насолоджуватися разом з нею часом. А тому він не збирався так просто віддавати цінні роки на розшарування якогось дурного старого!
Підсилюючи свою волю, він викинув з голови всяке романтичне настрій і зосередився на цій цілі та, конденсуючи навколо себе духовну енергію, стрілою мітнувся до Предка Мо. Старікан, досадивши його на так швидкий вихід з ладу, здавалося б смертельної зброї, не помітив початку атаки противника — і тільки коли Нанґун Льоунь опинився вже прямо перед ним, на відстані витягнутий руки, взвил та по-простецьки рубав хлопця кулаком у груди.
Розділ 1334
А його Вища тільки того і треба було: він не думав ухилитися, дозволив старогону максимально наблизитися до себе, і в останній момент віроломний дістав меч Чі Сіу зі своєї просторої сумки та прошив серце противника. У предка Мо не було ні шансу вчасно зреагувати, так що гострий клинок зі черевом звук увійшов по самий рукоть, наскрізь прошив його грудну клітку.
На пікі ранги святого експерта бойових мистецтв міг більше не боятися поранень холодної зброї. Звичайно, якщо тільки не було Божого меча Чі Сіо. Здивований Мо з подивом опустив голову, виявив стирчуюче з ребер рукояти клинка, як в уповільненій зйомки стежив за струменем крові... І камінь полетів вниз, лише на півдорозі до землі подумавши, що його взагалі-то вбивають! Прям на смерть! У гніві він послав сильний удар в сторону відбитого, а також несамовито падаючого Нанґун Левуня, вклавши у о́бразну силу за його довге життя. Він не їсть наодинці!
Його Високість був змушений вкласти всю енергію, що має силу у меч Чі Сіо — інакше йому вдалося б тільки що злегка оцарювати противника. Отже, абсолютно збезсильний, він вже був не в змозі вибудувати хоча б мало-мальський захист. Та що вже там, його спустошеного ресурсу не вистачало навіть на утримання левітації. Він падав, і шанси на виживання було катастрофічно мало: йому здула смерть або від ладонної атаки Предка Мо, або через надто близьку зустріч із землею-матушкою. Жодна надія, а також ця перспектива не тішились.
Однак Наньгун Левуні був не один, на відміну від божевільного старого чоловіка. Су Ло, яка добре роздивлялася своє пенні і тому не могла до нього звернутися. На план не було ні часу, ані необхідного для розумової діяльності внутрішнього спокою: ув’язнення свого підбитого соколіника до землі; вона корилася войовничим льохом Хлака в Штанах і викинула маленький камінчик з місця напереріз ладонної преси Мо. Я лише сподівався, що її старий таричок закінчив свою культивацію і тепер йому вистачить сил захистити принца.
Гладкий шматок породи зіткнувся з атакуючою силою старого чоловіка. Вибух! Камушок пройшов крізь потік енергії, полюючи знищуючи все плетене і летів далі. Так само як Давид переміг Ґоліята, він встромив акурат у точку між бровами цього божевільного старого чоловіка — навіть Су Ло. Проте, їй зараз було зовсім не до захоплення Хмарком в Штаях, та й роздуми на тему того, як камінь пробив захист Предка Мо і зник у глибинах його черепиці, можна було залишити на більш спокійні часи. Куди важливіше було не дозволити Нанґун Лююню з усією швидкістю шм'янутися на землю.
Розрахувавши траєкторію, дівчина стрибнула вгору і вперед, а приземлилася вже з притисненим до грудей смішних Його Тіраншеством.