Розділ 13152
Таке приниження і далі було не таким, як раніше. Особливо в ситуації, коли це могло призвести до серйозних травм або смерті. Але перший старійшина прагнув переконувати себе, що все є винятковим у почуттях власної гідності.
Могутня духовна енергія в мить ока сконденсувалася навколо чоловіка, приймаючи форму циліндра, і змила вгору, до як і раніше залежний там Предку Мо. Старійшина не здогадувався, що своїми діями він здобув вірну й веселу фанку в особі Су Ло. Вона була надто зайнята тим, що не могла доглядати за боєм, але її серце в думках підтримувалося Першим Старшою. Але, варіант, при якому обидва експерти в процесі битви повідривають один одному свої посріблені мудрість і вік голови, також цілком організовував її.
Але, здається, рано-то екс-Четверта Міс поставила на Старійшину. Коли стовп алого полум'я змерзнувся в небо, Предок Мо, не дивлячись, відмахнувся від цієї атаки, як від чогось зовсім дрібного, але набридливого - і від цього легкого руху потік вогню накренився до самої землі, акі обгнав свічки на святковому торті, і, підпаливши злегка брови свого творця, розворушився.
« Ну, це вже нахабство!» - щиро образився перший старійшина, понатужився, крякнув і видав за раз десять стовпів вогню. На цей раз він викинувся по повній, відчайдушно намагаючись хоча б зачепити свого противника, стерти з його обличчя цей самовдоволений вид. Але передок Мо лише нахмурився, помахнув рукою мантії, формуючи кулю білого світла на своїй долоні і викручуючи себе закляттям « Любительної Мир! », запустив його прямо в лоб старійшини.
Чоловік так і застиг у позі наяди, яка віщує небом. Він не може ані викорінити, ані пригальмувати атаку. Все його тіло покрилося коркою льоду, намертво приморожене до землі - Су Ло від цього виду і сама покрита мурашками, в пам'яті все ще була свіжа та ніч, що вона провела у якості криголама, яка дрейфує через зусилля Лі Аотяна. І, здається, зараз у неї з'явилися всі шанси повторити той прелюбний досвід: ізморозу, окутав Першого Старейшину, на досягнутому не зупинилася і притко поповзла по підлозі в пошуках інших жертв. Температура навколишнього середовища різко впала, повітря вдирається у легені, похитав крижаними голочкою - і тепер вже екс-Четверта Міс тремтіла зовсім не від спогадів. Холодно, так холодно... Щоб хоч якось зігрітися, дівчина дохнула теплим повітрям на заінтриговані долоні - і шорстких дихання її та згубив. За допомогою гострого спостереження передка Мо відразу ж попрямував до купки сміття і уламків, за якими приховалася Су Ло. А другий старійшина прослідкував його реакцію, в наступну мить послав згусток енергії у її притулок. Він знав, що там хтось ховається! Але як він вирахував її місце?.
Розмірковувати над цим питанням дівчині було рішуче колись і, не чекаючи на напад старого чоловіка досягне своєї мети, вона закликала телепорт і розчинилася в повітрі, злегка висихаючи навколишнє ауру. Звичайно, що не було помічено для Мо — він відразу впізнав ці коливання духовної енергії! Кров, що захиталась кров’ю, заради якої він пройшов весь цей шлях!
Скуштуваний старий, зковтнувши заповнину щелепу слини, камінь впав вниз і підлетів до щебенкової гори, одним рухом помітаючи все сміття та відкривши незаймано-чистий і порожній ділянку землі.
- Не тут? - Зрад Мо тупо втупився на підлогу, на стіну, навіть залишки стелі не обійшлися без його уваги — але ні сліду живої людини виявити не зміг.
Другий старійшина також був здивований, бо вважав, що за цією купою мотлохів якраз переховувався давній злодійок, який підслуховував їхні військові плани! Як же йому вдалося зникнути буквально по щілинах пальців?.
Здалеку Мо вперся у чоловіка з німим вимогливим питанням: « Де? » і бідолаха мимовільно попався, переляканий заїкаючись:
- Тут, здається, тут нікого немає...
« Мій клич — мій ворог», - мигнула в голові другий старійшина перед тим як на цю саму голову завалилася пудова оплеха від розлюченого старого чоловіка. « Ідіоти!» - ричав на кінець предок Мо і буквально спарувався — так поспішає знайти „тої людини".
- Другий Брат! - Налякався перший старійшина, намагаючись зробити хоча б крок назовні зі свого крижаного кокона.
« Бум-бум-бам» - весело проскакала по кам'яній підлозі відвалилася головатора Другого старійшини, проходила повз події Імператора Міна — тому і в кошмарному сні не могло заздритись, щоб життя такої високої людини, експерта бойових мистецтв на ранзі командира, так різко й жорстоко обірвалася з парочки якихось високих слів... Немислимо ж, що факт — і одержене тіло чоловіка, яке руйнувало полум'я на землю; тому то підтвердження.
- Непросто! Центральний Дворецький перейшов всі межі! Ми, сім'я Сюаннь, розриваємо з вами, мерзенні, всякі відносини! - рив і сипав погрозами Перший старійшина, дорікаючи, що без класичних розмахів рукавами його обурення виглядає і вповноваження не так ефектно.
Тим часом, правдива обвинувача дружніх альянсів була зовсім не ліпшою від знешкодженого першого старійшини, який був обезкровлений Другим старійшиною і охоронений всіма цими подіями раз Імператором Мін. На жаль, Су Ло не мав іншого вибору, окрім того, що в критичний момент користуєшся технікою телепорту - хоча Натан Люнь попереджав її про можливі наслідки. І вона чудово пам'ятала, що Предок Мо може відчути спричинені телепортацією коливання середовища аури і кинутися в погоню, але, дожене він її чи ні - це ще питання, а ось у тому випадку, якщо б він знайшов його в тілі в цьому палаці, то ця плоть була б обезкровлена. Відповідно до принципу « решать проблеми у міру їх пошестей», старий-добрий біг з використанням безреривної телепортації був меншим із зла і найкращим з варіантів.
Намагаючись відвернутися від Ненгун Левюня, дівчина вибрала шлях південно-захід до темного лісу. Екс-Четверта Міс вважала, що, сховавшись у густій частіше, її шанси на виживання трохи зростуть. На жаль, її можливості проходитися крізь простір перебували на своєму первинному рівні і далеко удрити їй не вдалося: біда в перепакуваній обличчі чокнутого старигані загнала її менш ніж через годину після втечі. Вона якраз збиралася зробити черговий стрибок, коли помітила в декількох кроках перед собою фігуру Предка Мо — старий стояв спиною до неї і чітко роздумував куди йти далі. Дівчина, яка кішка на чому світло стоїть в її суперсилі ворогів, намагалася тихо ретируватися задом від гріха і старогошки подалі, коли останній різко обернувся і, погорнувшись чорними зубами (де встиг землі натрескатися?), сумно розгушався:
- Ти все ще сподіваєшся втекти?
Су Ло подумки застала: що ж їй так щастить-то вічно? Отже, власного сина, брата і друга цей хворий на всю макушку не визнав, але її скромну персону буквально чує за кілометр! Хочеться сподіватися, що вся справа у її природному об'явленні, але на жаль - це напевно річ виключно в її "вкусових рисах". Зате хтось дійсно цінував її внутрішній світ!
- Хе-хе-хе, дідусю, а Ви тут якими долею? Теж вирішили позагоріти в місячному світлі? Кажуть, дуже корисно для шкіри...
- Йди до мене! - грубо перервав він її словесний потік, відглядаючи хижим поглядом кожен рух Су Ло.
« Ми з доставкою не працюємо, у нас тільки самовинос на попередньому замовлення», - так і хотілося б рякнути дівчині, але щось їй підказало, що виразні відповіді справи не допоможуть — треба придумати план відволікти стареньку жінку та забрати ноги, і терміново!
Але геніальне рішення проблеми все не квапилося приходити в її світлу голову, на відміну від Предка Мо, який був тут як тутчки вже за наступну секунду, жадібно простягаючи кігтисті ручки до ніжного зап'ястка екс-Четвертої Міс. Невже у неї на роду було написано поміряти в лапах цього вмпера? Почити на благо запиря кровоссаючого? Огидно!