Глава 1291
У відповідь на цю безкарну заяву чоловікові було неввічливо продемонстровано мову:
- Змирися, або пошукай собі мадам поглузелі. « Не дуже милі» - дивіться тільки, він ще перебирає! - Пирвала дівчина. - І взагалі, вся ця криваво-унизлива ілюстрація була обов'язкова?
- А ти хочеш сказати, що повірила б мені на слово? - Він парував Лююнь, і Су Ло була змушена насуплено промолчати.
Звичайно, вона чула про Граду Чистилища, і завдяки великому трепету від однієї згадки його назви також набула деякої поваги. Репутація грізної держави в очах Су Ло здорово підібрала історію легендарного Майстра Града, який так і не зміг здобути її Віттреної матни. Якщо їхній кращий представник не зміг отримати бажаної жінки, що можна сказати про решту мешканців Граду?.
Проте, не дивлячись на досить упереджене ставлення екс-Четвертої Міс, все ж було про що поговорити. Наприклад, з десяти великих держав усього континенту Град Чистилища був не просто найсильнішим — він перевершував усі дев’ять країн разом узяті!
- Що, прямо сильніше всіх дев'ять разів? - Перерозваживши Наньгун Лююня, з деякими скепсісом підняла брову дівчина і відразу ж опустилася від несподіваного, але незмінно ніжного щиска за щечку.
- Прям усіх дев'ять. Можеш пишатися, у тебе офіційно найвидатніший тил на всьому континенті.
- Але ми все ще змушені нести ноги. У нас навіть більш-менш безпечного місця для відпочинку і відновлення немає, - мимовільно пробурчала Су Ло, потираючи шкіру над скулою. Толку з того, що за її спиною стоїть Гроссмейстер Рон Юн - легендарний Аптекар всея континент, і, як виявилося, ще й Майстер Града Чистилища намагається примазатися до неї в найближчі родичі?..
- Що нас не вбиває - робить нас сильнішим, - філософсько закінчив Нангун Люнь. - Ходімо швидше.
Вони проминули всього одну вулицю, коли екс-Четверта Міс мимовільно поїдалася, ковзавши поглядом по дахах найближчих будинків:
- Схоже, за нами стежать.
- Так, увага цих субчиків стає нав'язливим, — згідно покинувши Його Високість, і виконав ледь помітний пасс правою рукою. Під його пальцями вітер розсипався на дрібні уламки і розбився у всі боки.
« Бум, бах, тарарах!» - посипалися люди з дахів і дерев, задерлися в припадку, виступили пирогом із рота і притихли.
- Ходімо, принц Цзінь галантно пропустив кохану вперед, проходячи повз валяних тут і там тіл так, ніби не сталося нічого особливого.
- Завжди мріяла, щоб чоловіки навколо мене так і падали, і самі собою в клуні вкладалися, - хихнула Су Ло і, секунду поміркувавши, дзвонив від такого повороту нареченого у щоку: - Ти крутий і невероятен, як завжди.
- Хочеш, можемо ще когось завалити? - Відразу ж запропонував грізний Його Високість, розплеснувшись в усмішку від вуха до вуха.
- Ми з тобою взагалі-то в бігах, якщо ти не забув, - дівчина спритно обвилася навколо руки свого супутника, захоплюючи того далі по вузькій доріжці. - Так що давай якось іншим разом побалуємося, а зараз нам краще піти.
Незважаючи на те, що Nun ліюнь не був обережним, то таки старався дуже не стежити — і ті, хто валяється у кожній підвороті, майже зовсім мало підтримували конспірацію. Отже, через кілька годин невмілі шпигуни вдалися до цього.
- Капітане, нам потрібно їх переслідувати? - Потираючи вуханий бік, з затованою надією на негативну відповідь проговорив один із слідчих.
- Жити набридло? Хочеш здохнути - давай, вперед, але мене в цю авантюру не затягуй!
- Але Його Високість кронпринц...
- Його Високість кронпринц наказав в першу чергу не вплутуватися у конфлікт з представниками Града Чистилища. Нам ще, можна сказати, пощастило. Боюся, наступного разу живими нам з цього перемагу точно не вибратися. Відступаємо, показавши нерозсудливість лідера загону, відводячи своїх людей подалі від надзвичайно небезпечних чужинців.
***
Тим часом молоді люди, зголоднілі, заглянули до місцевого ресторану, замовив гору їжі та ріки вина і приготувалися було в коі-то вічно пристойно відпочити, коли по повітряному передалися потужні вібрації агресивної енергії — чокнутий старий знову вийшов на стежку війни.
Розділ 1992
- Ні в житті щастя, спокій нам тільки сниться, - зітхнув Су Ло, провівши тоским поглядом з дерев'яних паличок і шм’яний на стіл шматочок курки. - Як цей псих так швидко зрушився? І чи дадуть мені хоч коли-небудь нормально поїсти?
Обидва питання зайнялися думками дівчини з приблизно однаковою силою. Шлунок, згідно з зачиненими даними, офіційно повідомивши про те, що ще день-іншоути харчування в сухом'ятку - і він оголошує бунт.
Наньгун Левюнґ замислився в рисі. Апетит пропав. Справді, як йому вдалося наздогнати їх у такий стиснений час? Або у нього був припасений який-небудь туз в рукаві?
- Гаразд, йдемо, - вирішив він порекомендувати філософськими дослідженнями на предмет недосконалості світу трохи пізніше у більш розслабленій обстановці, і потягнув екс-Четверту Міс до виходу. Але вже біля самих дверей був злегка пригальмований пухлою тушкою власника ресторану:
- Стояти, гості дорогі! У нас тут не прийнято йти, не заплакавшись...
У наступній секунду потік його обурення перервався задушним хріпом — у груди « породженого» господар влетів срібний слиток, вибивши повітря з легенів і сплутавши пару-будівний ребер. Від сили удару бідолаха кинувся на спину, але крім хворобливого "ой"-я більше нічого не сказав, блиск цінного металу блимнув усяким бажанням скаржитися.
А безардонна пара вже скакала по дахах будинків. Їхня швидкість пересування була настільки великою, що їхні фігури розмилися і неозброєним оком майже неможливо було побачити — затуманила тінь та мілина, наче порив вітру злегка спотворив простір. Отже, вони не звертали уваги на випадкових перехожих і з тим же успіхом планували проминути варту Імператорського міста.
Солдати Юй Лін були охоронені всі чотири входи. Кожен з них серйозно поставився до своєї місії, але враховуючи посередньому рівні сили приратників (їх ранги не перевищували четверто-п’ятий), вони не те, що були неспроможні зупинити Су Ло та Нангун Левунем - вони їх навіть не помітили.
Прорвавшись у місто, Його Високість впевнено повів свою кохану по звивистих провулках, просуваючись кудись на далекі території. Без особливих перешкод вони пробралися до палацу, але чоловік все ще йшов вперед, мигаючи за залом.
- Здається, ти непогано знайомий з цією місцевістю, - підмітила дівчина, коли вони повернули в чергову (внизливий на вигляд) коридор.
- У бібліотеці Східного Линя по чистій випадковості завалилася детальна схема, - коротко посміхнувся Наньгун Левуні, і Су Лозловий пакував: власник інформації — володіє світом, ніколи не можна знати, яка забавна бузка може знадобитися. - Йдемо, для початку нам потрібно відвідати Пруд чистого духа.
- Хм?
- Пруд Чистого Духа, - терпеливо повторив він. - У ньому можна змити будь-яку чужу аура, яка прилипла до твоєї власної.
- Тобто, ти підозрюєш, що цей старий псих прилип до нас, як банний аркуш, через те, щоб моя аура проникла його? — Дівчина ледь стримала переляканий вереск, чи вона знову стала ходячим маяком для чокнутого маніяка?
- Точніше сказати, ми обидва добре переплуталися в його аурі. Думаю, під час нашої з ним сутички я теж взяв цю заразу. Тому йому так легко вдається нас знайти, навіть без твоєї техніки телепортації. Слідом аури рівня святості для нього наче ясна пляма серед засніжених полів.
- А ти, однак, хитрий, - молвіла раптом екс-Четверта Міс, доброзичливо плескаючи кохану по плечу. - Ти ж все спланував з самого початку, вірно? Вирішив сховатися саме в імператорському палаці Північного Мо не просто так, а через це ось диво-пруда?
Хмарний Його Високість, на скільки ж кроків вперед він звик продумувати всі свої дії?