Розділ 1261
« Добре, добре» - слухняно закидала дівчина і повністю зосередилась на тому, щоб не втратити свідомість. Якісь дуже "кровові" дні вийшли. І в прямому розумінні цього слова. Спочатку їй довелося намастити своєю кровожеркою все Наньгун Левуня (а це площа немала — при всій космостійкості його фігури), щоб екстрено врятувати йому життя. І через кілька днів у неї впилася старенька п'явка в обличчі Предка Мо, що також не сприяє доброму самочуттю. Су Ло і так особливий засмаг ніколи не відрізнялися, але тепер вона була зовсім білим папером.
Але просто стояти і спостерігати за процесом пригодування самозвеличеного вампіру їй швидко набридло. Та й віддавати всі лаври порах Хмари в Штанах теж не дуже хотілося. Поміркувавши, екс-Четверта Міс вирішила також внести койку лепту до їх з камушком підступний план і, театральним жестом піднісся руку до лоба (та, яка не була зайнята Стариком Мо), заволила у всю силу легких:
- Вбиваю! Памагитее! У мені ж так ні крапельки крові не залишиться! Старший, Владеретель Дворца Мо, швидше відтягніть свого чокнутого старого!
На жаль, для цих двох її крики про допомогу були сутністю музики. Вони як і раніше насолоджувалися виданим шоу. Але через те, що Су Ло не думала припинити крики на тему « Що ж таке робиться, люди добрі, серед білого дня... Тобто, ночі!», перший старійшина все ж схвалив відповідь (хоч би для того, щоб перервати її читання):
- З самого початку твоїм призначенням було стати ходячим ліками. Більше з тебе і взяти нічого, а так, твоя смерть не буде направною. Це честь для тебе!
Завдяки цьому Су Ло декілька разів поспішала і мало не вибилася з ролі. Треба ж, "честь"! Цікаві ж у цієї сім'ї поняття про "честь". Ось недарма вона вкрала у них все, що погано приколене! І що добре, загалом - теж. Якщо спочатку десь там, глибоко-глибоко в її душі і колихалися якісь сумніви, то тепер навіть слабкі тертя совісті викинули у льоту. Жала вона тільки про одне: що не підірвала весь Центральний Дворецький Палець до такої-то матері!
Довелося проявити недовгу силу волі і витримку, щоб все це люте клокотання всередині не виливалося назовні. Шоу має тривати! Вона не може виходити з ролі слабкої і беззахисної « в'язні у біді»:
- Перший старійшина, є ще дещо, чого ти не знаєш... Справа в тому... Справа в тому, що моя кров ще не повністю очистилася від токсинів!
- А як же плід Божественного духа? - рикнув збліднілий чоловік. Але ні краплі не повіривши заявленню дівчини.
- Я віддала його Наньгун Лююню, - сказала чисту правду Су Ло.
- Ты... - якщо б поглядом можна було вбивати, на місці екс-Четвертої Міс залишилася б лише жалюгідна крихта попелу. Це був останній плід Дерева Божественного духа в Центральному Дворця, а вона справді так віддала його? - Це неможливо!
- Але це так. Перший старійшина, моя кров вкрай отруйна. Невже ти не хвилюєшся, що предок Мо отруїться смертю? - крики Су Ло ставали все тихіше, здавалося, з кожним пожадливим ковтком старого сили залишали її тіло.
Перший старійшина вдивлявся у дівчину, ніби намагався побачити її наскрізь. І від йогозорого погляду не укрилися лукаві іскорки в її очах. Дівчисько, ніс не дорости намагатися надурити такого поважного чоловіка! Та хто б у здоровому розумі вирішив відмовитися від плоду Духа Божественного? Тільки божевільний. А оскільки мерзмова Су Ло явно була в тверезому розумі і ясному свідомості, до останнього вона не могла ставитися.
- Перший старійшина, повірте мені, моя кров справді вкрай отруйна! - Виганялася екс-Четверта Міс, від якої також не вкрилась той факт, що старенький чоловік зовсім не повірив у її виставку. Що ж, на те і розрахунків. - Якщо з вашим дорогоцінним Предком трапиться щось погане, не майте мене звинувачувати! Я вас попереджала.
А з Мо напевно трапиться щось дуже, дуже погане — ні секунди не сумнівалася. Очі її на мить осяяли, все тіло ніби паралізувало - її розум захопив під свій контроль Хмаро в Штанах.
Розділ 1262
Першому Старійшині здавалося, що в нього помутніло не те в очах, а то у розумі, бо на мить образ Су Ло розпався і крізь риси її обличчя пройнявся зовсім іншої людини. Могутній, грізний - від одного погляду на якого у старого піджилки затряслися. Бідолаха невпевнено помотав головою і знову вдивлявся у дівчину. Начебто нічого особливого, все та ж міс Су, жалюгідна і без діла. Але що це було?.
Хмари в Штанах часу даремно не падали. Заволодівши тілом екс-Четвертої Міс, він відразу ж послав по її венах потужну хвилю духовної енергії, ретельно проаналізувавши весь потік до останньої краплі потрапив у горлянку спокушливого предка Мо. Той настільки захопився процесом кровообігу, що не відразу звернув увагу на дивну зміну: у прекрасній життєдайній воді раптом з'явився дивний присмак. А коли помітив, було вже пізно. Старовичок з червоного камінця вже проник у його розум, коій і до того винятковою стійкістю не відрізнявся.
Мо раптово застиг, відірвався від заляпаної кров'ю кисті Су Ло, підняв на дівчину обшарашений погляд — ніби зовсім не розумів де він і що з ним зараз відбувається. А в наступну секунду темні плями у його голові, з якими він так відчайдушно боровся, заповнили весь розум і смертоносну пліснявлю розрослася по її звивистій землі. Все тіло скувала біль, розтікалася з центру мозку по кожній клітині організму. Не в змозі витримати цю тортуру, старий схопився за голову і повалився на підлогу, катаючись з боку в бік, ніби намагався гасити пожежа, що запалює у нього всередині. Пот, який пробував все його тіло, ймовірно, служив тій же цілі.
Перший старійшина, на ім’я Мо Цзусюй, не міг зрушитися з місця. Вони не сподівалися побачити, наскільки сильно змінюється стан народжуваності.
Єдиною неохайною була Су Ло. Вона якраз здогадалася, що може статися з самозваним вампіром. На її губах мілина ледь помітна посмішка: тепер вже, мабуть, бажаючи відвідати кровожерливість цієї жінки буде значно знижено. Коль вже навіть Легендарний предок, з'ївши « заборонений плід» ось-ось кінці віддасть. Шкода, що диявольські захотіти і поблажливо кинути мерзотне « я ж казала» було ніяк не можна. Вже не можна виходити з ролі в момент кульмінації всього вистава.
- Небеса, я ж попереджала вас! - Простонала вона, заламавши руки і з усіма пристойними ситуаціями жахом дивлячись на корінця в муках Предка. - Моя кров отруйна, токсини досі не вийшли повністю! І подивіться, до чого призвела ваша безвідповідальність!
- Та заткнись ти! - Він рикнув на неї першого старійшини, єдиний шанс якого було схопити брудну дівчину і закинути її кудись подалі. Але крім того, що Су Ло так і не було проблем, вони мали найбільшу з них — вмираючий предок Мо! - Старший Брате, як ти себе почуваєш? Що не так?
Наївний, він вважав, що старому відпочинку зараз з ним про здоров'я розголошувати. Які тут задушливі розмови, коли його голова от-от вибухне?
- Отче, все дуже погано? Настільки серйозно? - Кавкав розбитими губами приковилий Господар Центрального Дворця. Він хотів було допомогти батькові піднятися і доповзти хоча б до ліжка, але в той момент, коли він простягнув до передку Мо руки, розум старого остаточно відмовив.