Розділ 1247
Великі, гладенькі та солодкі — як на підбір! І все темно-фіолетові, і зсередини кожного немов просвічується м'яке тепло.
Дрібний бійок змив стелю і приготувався пірнути за своєю « крайністю », але так і завис у повітрі на підльоті: Су Ло в останній момент встиг схопити його за шкірку. Якщо цей шалопай порушить спокій поважного старого, врятуватися від його гніву доведеться, перш за все, їй самим - і не факт ще, що вдасться влизнути хоча б у відносної цілості. За її відчуттям, загадковий чоловік по силі не поступався їй Вчителю - куди вона була тягатися з такою силою?
З кутка пасти Мен-Мена витікала тонку нитку прозорої слини і шлепнула на кам'яну підлогу. Лапи навісу несвідомо рухалися, наче малюк як і раніше намагався бігти до своєї мети. У їхніх очах виблискували пожвавлені кристали — очевидно, тільки новонароджені і бачать їх. Екс-Четверта Міс негайно відтягла розплідника за широку колону, щоб той не наробив лиха. Леґонько струшила його неспротивна тхло, потикала пальцями перед носом - і коли в погляді бійці з'явилася хоч якась свідомість, прошепотіла:
- Не хвилюйся, ми обов'язково заберемо всі ці камінці. Тільки не варто поспішати, потрібно придумати якийсь безпечний план. Не хотілося б, щоб старий залишив від нас мокре місце.
Малюк неважливий кивал, все ще вдивляючись у око з коштовних скарбів — фіолетові кристали та манили їх і притягували зі страшної сили.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Су Ло в задумі потарабанила пальцями, прямо по макушці зомбленої бійки. Як би їй так викрасти каміння прямо з-під носа старика, та ще й щоб він нічого не запідозрив раніше часу?..
Незабаром у її голову прийшла цікава ідея, з претензією на життєздатність: в її загашках давно вже є один помічник, якому все ніяк не випадало шанс виявити себе - доселі дівчина йшла і завдяки іншим тваринкам. А колись Червона Акація змогла захистити її від Лі Яояо і Фей Ян Сю, після поглинання "Ризованої Ессенції", вона стала ще сильнішою!
Екс-Четверта Міс занурилася у свій простір і виклала Акацій план дій. Дерева зачепилися листям, і навіть демонстративно похлопала гілками по стовбуру - що, здається, все буде гладко.
- Головне, дотримуйся тиші, не варто турбувати і відводити дідусю, вірно? - проінструктувала її Су Ло. Хоча дівчина не була впевнена в мудрості цієї розхітливої кампанії, коштовні кристали затягнули у свої сіті не лише бійку. Щоб не їх звабливість, вона давно б уже схопила ноги в руки і уплетила, куди очі дивляться, подалі від навіть на перший погляд надзвичайно небезпечного старого. Але заради такого скарбу варто було ризикувати.
Отже, поки Су Ло з дрібною бійкою в охапці затиснулися позаду кам'яної колони, Акація взялася за справу. З рукав дівчини вислизнула тонка виноградна лоза і повільно, буквально за міліметром на секунду, поповзла до бажаних камінців. Така неквапливість була необхідною для забезпечення абсолютної безшумності її пересування: золотава гілка не створювала ні найменшого вітерця, ані коливань енергетичних потоків навколо. Здавалося, серце в грудній клітці екс-Четвертої Міс барабаніт голосніше. Особливо це сталося, коли виноградна лоза досягла спини старого чоловіка і Су Ло, притискаючи руки грудей, не вимикаючи небес на волю цих незліченних навчених « бах-бумів », — подумки повторювала:
« Якби ж я міг сказати... Тільки б не помітив!»
Розділ 1248
І ось, виноградна лоза прив’язала крайній камінець і плавно потягла його на себе. Старець раптом здригнувся і застиг, немов прислухаючись до чогось. А серце Су Ло впало у п’ятки і вже звідти доносилосястеричне: « Догралися? Догрались?»
Довелося шити на панікуючий орган і затаїтися, знизивши всі життєві функції до необхідного мінімуму. Можливо, їй вдасться залишитися непоміченими. Золота лоза також нерухомо застигла на підлозі. Час потекло повільно, як густа патока. Повітря стало гуще - це духовна сила навколо старого стала відчутно концентрованим, але сам він як і раніше сидів, не відкриваючи очей. Через кілька секунд, друга — і нарешті знову занурився у глибоку медитацію, що зачарувала своєю культивацією. Екс-Четверта Міс змогла, нарешті, видих - майже безшумно — і утерти з лоба неіснуючі краплі поту.
Віття Дерева Акації продовжили свій шлях, і невдовзі її люб’язний фіолетовий кристал опинився в руках дівчини. Нещасний бійок уже весь слиною знісся, Су Ло побоювалася, як би їй не послизнутись на так увлажній підлозі. Розлючено заколола і впихнула хлопцю камінь прямо у пащу:
- Тримай вже, кутай не обляпайся.
І, щоб старого не розбудило чавунне, закинула піта в простір. Щоб уникнути цього.
Але дівчина не квапилася повертатися у своє тимчасове місце проживання. Вона з задумом дивилася на кристали, які лишилися. Пам'ятайте: у неї ще є крихта-лисичка, якій теж хочеться покуштувати рідкісним « оздобленням ». Яка ймовірність, що бійка подвоїть поділитися? Жди від нього, як же. Хіба що перемазаних у фіолетову крихту слини відшкодує. Та й взагалі не хотілося б лишати сімейному колі Мо такий потужний туз в рукаві.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Фіолетові кристали були надзвичайно рідкістю, і купити таку ж суму фактично було нереальним: власники камушків не хотіли б з ними розлучитись. А тут їх було цілих шість (тот, який люб'язно обгризав бійка, вже не в рахунок)! Як можна пройти повз такого клондака і не спробувати свиснути їх все раз? Якби не старий...
Су Ло шумно видихнула і придумала. Він був на одному рівні з Гроссмейстером Рон Юном. Хто з мешканців Центрального Дворця досяг такого рівня? Найімовірніше, це був той найзагадковіший предок сім'ї Мо. Він був найбільш небезпечним для неї: він затягнув їх компанію у своє лігво. І все заради її крові. І ця сім'я не заспокоїтися, поки не доб'ється свого. Навіть Нанґун Левюнь навряд чи зможе зупинити цього старого чоловіка. Ситуація з'являється досить-таки патова: « І жоден із них не зможе жити спокійно, поки живий інший...».
Але, здається, небо все-таки на її боці. Поки вона тут і у неї розв'язані руки, можна щось зробити. Удар на заперечення, так би мовити. Таку нагоду нав’язувати своєму ближньому гріх.
На губах екс-Четвертої Міс заграла крижана ухмилка: що ж, багатоважний Предок, Вам ніхто винен крім себе і Ваших ретивних батьків. Вона не хотіла йти на крайні заходи, але що робити? Життя захоче, і не на таке підеш.