Розділ 1239
Хлопець подивився в лист, і вираз ображеної невинності миттєво зіповзло з його обличчя. Літери перед очима стрибали, не бажаючи складати слова — так тряслися руки. Але і того, що він встиг прочитати було достатньо:
- Нет... Нет... Це неможливо! Якась маячня! Це не я писав! - Високий тоненьким голоском, як ніби йому вже дещо відірвали, вигукнув Мо Юньфэн. Хіба міг він адресувати щось подібне своїй сестрі? Та ще й у настільки огидній формі! - Перший старійшина, батько, мене хтось підставив, я впевнений! Я б такого не написав у житті!
- Підставили, говориш? - Погрожуючи, перший старійшина потурбувався.
- Звичайно! Щоб я ... до своєї сестри...
- Але ти не зможеш заперечувати, що почерк – твій, вірно? - На нього був чоловік.
- Я... - Мо Юньфэн дуже хотів би заявити в публічно, що почерк зовсім не його, проте... Чи то в голові у нього злякалося, чи вища сила щось перемагали - але він і сам би не зміг точно стверджувати, його рукою написаний цей кошмар або чужинець. Літери були один в один!
- Ти збираєшся наполегливувати і заперечувати свою провину до самого кінця?
- Перший старійшина! Але я дійсно не маю ніякого відношення до цього листа, повірте мені, благаю! Вы... Покличте Юньцин, вона все підтвердить! Ви зрозумієте, що нас просто хтось намагається підставити!
- Ти вважаєш, що ще недостатньо зганьбився? Хочеш продовжувати в тому ж дусі? З мене досить цього погляду, - приречено махнув рукою Перший старійшина. - Завтра ж ти поїдеш у гори, і не смій повертатися раніше, ніж досягнеш десятої ранги!
Бідолаха-Мо Юньфен ледве втримався на ногах: десятий ранг! Таке завдання все одно, що посилання - без плоду Божественного Духа (а останній фрукт він саморучно скормил Су Ло) він може десятиліттями битись над проривом і не факт, який йому це вдасться! Він же не Наньгун Люнь, врешті-решт...
До речі, про Його Висновку принца Ціну...
- Перший старійшина, Юньцин щира закохана в Нангуну Люня — це всі зможуть підтвердити! Навіщо їй ці... кхм... коли вона має свій об'єкт попадання. Мене точно підставили, я клянусь... - Мо Юньфэн розумів, що чіпляється за тонку солому, але нічого іншого йому не залишалось: смиренно прийняти покарання — все одно, як зізнатися в абсолютному злочині. Але ж між ним і його молодшою сестричкою зовсім-сум нічого не було!
- Може, ти хочеш сказати, що і це ... з вашого дозволу, листок накарябал Нангун Люньянґ? - Збудливо проричав перший старійшина, від упертості хлопці розпаляючись ще більше. Покосився на притихих колег і зимно гукнув: - Що там у тебе? Давай сюди, не смій від мене нічого приховувати!
Четвертий старійшина мимовільно здригнувся, коли побачив затилку в начальника, чи що? - Подивившись на Мо Юньфена, він дав Першому Старійші клочок червоної тканини. Той лише мигцем подивився на цю знахідку, зневажливо закричав і знову звернувся до хлопця:
- Будь добрий, просвіти нас, що це таке і як воно виявилося в твоїй кімнаті?
Другий юний Майстер, очевидно, торкнувся згортки і відразу ж віддер руку, густо пофарбувавши до самих вух. Червона ганчірочка на килимку виявилася частиною нижньої білизни з веселим вишитим орнаментом — качочками, що б’ються у ставочку. Він одразу впізнав бильку молодшої сестри, в якому красувалася Цін’єр, коли йому довелося відсмоктувати отруту з її... кхм... Високих переваг. Але щоб ніхто не сумнівався у тому, що власниця зайнятих речей має справу з людьми, на тканини великим шрифтом вишивали ієрогліфи «цин ».
Коли Мо Цзисюй побачив реакцію сина, то ледве втримався на ногах. Щоб не страждати самотужки, він знову з силою пнув Мо Юньфана в живіт, що привело до вибивання останнього повітря:
- Ти! Негодяй! Виродок! Паршивец! Ти дійсно посмієш зробити щось подібне! Як тільки земля носить тебе? Ну вже кара тобі точно не уникнути - і я, твій батько, самопослідую за цим!
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1240
Мо Цзисюй хотів, щоб він справді вірив у Мо Юньфену і навіть не дозволив собі думати про можливі стосунки між дітьми. Але факти - це вперта річ. А підкріплені слухами й перемолвами так само. Під тиском доказів його серце тремтіло і почорніло, любов до сина випалювалася гарячим залізом. Емоційні почуття не могли вплинути на фізичний стан чоловіка, і він випадково виринув кілька клубів крові.
Перший старійшина, який з зарозумілістю дивився на становище свого родича, безжалісно приписував:
- І ти ще смієш зватися головою нашої сім'ї, тьху, сором який. Якби твої старші чи молодші брати були живі, ти б жив і втратив свої місця та титули! - Кожне його слово було гострим цвяхом, що входить в кришку труну самоповаги Мо Цзисюя. - З завтрашнього дня хлопчик вирушає в гори, стає кращим і медитацією у цілковитій самотності. Мо Юньцин потрібно терміново видати заміж, поки чутки про її ганьбу не розповзалися по всьому Континенту. І навіть не применшіть того, що сталося! Інакше відповідальність за наслідки понесеш особисто ти, Мо Цзисю!
Ніхто не вирішив промовити ні слова. І що тут можна було сказати? Звичайно, якби не зухвале викрадення Дрея Божественного Духа, це справа б так просто не зам’яли, було би великою судовістю з публічним покаранням, щоб решта неповагою була! Але голови Старейші були зайняті іншим, і на фоні втрати їхнього сімейного скарбу ганебне відношені між братом та сестрою була звичайна нісенітниця, яка не стояла високої уваги. Перший старійшина, помахнувши рукою на останній раз і звівши руку в руки, так би мовити, повністю втратив особисті погляди щодо найближчих родичів. Інші старійшини посіяли слідом, залишаючи батька і сина в кімнаті наодинці.
Зависла незручна тиша. Мо Цзисюй скинув охолодженим поглядом понурого сина, і він намагався пробити очима дірку в підлозі — очевидно, щоб буквально провалитися крізь землю.
- Батько... Присягаюся, мене насправді підставили...
- Коли ти був дитиною, ти говорив, що одружишся з Юньцин, як тільки підросш. Щоб не віддати її в чужу родину - раптом її там ображати будуть, - хрипло пробурмотів чоловік, не знаючи куди дістати руки. Звичайно, можна було відвісити ще одну запізнючу дитину, але Мо Цзисюй з жахом зрозумів, що голзить доторкатися до нього навіть таким чином.
Мо Юньфэн з гіркотою усміхнувся: « Хто взагалі звертає увагу на такі нісенітниці немовляти? » А з урахуванням паршивого характеру Юньцин, він волів би взяти в дружини мерехтіння-Су Ло, ніж свою вибащену серветку.
Так і не дочекавшись будь-якої відповіді, Мо Цзисюй зітхнув і пішов. Він уже не побачив, як другий Юний Майстер, не в змозі стриматися на ногах, звалився на підлогу і обхопив голову руками.
А ніч Мо Юньфена так добре починалася, що він солодко спав у своєму затишному ліжку, по якій юнак встиг істоскуватися за ходом. Йому навіть снилося щось легке і напевно приємне. А потім... Викрадення Дерева Божественного Духа, лист, вигнання...
Але хто, врешті-решт, міг зіграти з ним такий огидний жарт? За логікою, слід підозрювати в першу чергу того, кому посилання Другого Південного Майстра Мо буде вигідне. І кандидат на посаду безпринципного виродка, який не мав нічого спільного з такими методами, відразу народився у мозку Мо Юньфена — його найстарший брат Мон - Юнхей! Він ніколи не ладив ні з ним, ані зі своєю молодшою сестрою. Крім того, брати вже давно і відкрито сперечалися між собою в боротьбі за звання найпередовішого потомка, до того ж, незважаючи на своє становище молодшого сина Мо Юньфен присягав на титул Господаря Центрального Дворця, не бажаючи поступатися почесним місцем старшого брата лише справедливо вищим від народження. Отже, другий Юний майстер настільки захопився своїми теоріями змови, що зовсім не звернув уваги на ще одну учасника сьогоднішніх подій і, власне, винницю всього світлопорушень - Су Ло.
Сама ж екс-Четверта Міс, навіть не здогадуючись, якого шороху навела своїй « невинній шалості», через кілька телепортації виявилася в своєму подвір'ї.