Глава 1219
- Ти чув? Кажуть, третя Міс вагітна - та ще й від Другого Юного Майстра!
- Та бути того не може! Хто тобі сказав подібну нісенітницю?
- Та про це вже всі знають, просто Другий Юний Майстер віддав строгий наказ не базікати на кожному кроці, ось все і помахують. Але якщо все по-іншому, то навіщо йому затикати роти?
- Вірно говориш, вірно... Але ж тоді...
- Тише, я поділився цією інформацією тільки з тобою, не зважай тріпати язиком зазяви!
- За кого ти мене приймаєш? Да я могила!
....
- А ви чули? Ходять чутки, що третя Міс і Другий Юний Майстер збираються втекти!
- Що?
- Чиста правда! Подейкують, третя Міс вагітна від Другого Юного Майстра. І зараз ці двоє підшукують собі місце, де б їх ніхто не знав і вони могли б жити разом у мирі та злагоді.
- Боюся, для них це неможливо.
- Про це знаємо ти так я, та й самі закохані напевно здогадуються. Ех, молодість-лупість. Але про те, що я тобі розповів - нікому!
- Ну звичайно, що ми, перший день знайомі?
...
Шу-шу, хе-хе, "так!" - « о справи!» - то і справа роздавалася з кожного укримного кутка табору. Слухи множились і ставали дедалі більшими. І цей нескінченний потік здогадів та глибоких припущень вже не був зупинитим. Слухання людей так виходило, що Мо Юньцин вже розродилася плодом їхньої грішної любові, і принаймні третина солдатів мало не особисто перерізувала пуповину новонародженого бастарда.
Звичайно, увесь цей бардак не міг би існувати в подібних масштабах і не підкидайте Трійцю на чолі з Су Ло дров до загального вогнища пліток. Поки Наньгун Люні культивував, друзі зі скуки знайшли собі нову розвагу і тепер про « підвішення» Мо Юна знала кожен собака, а про деяких « потенціальних » поняття не мали навіть самі учасники інцидентів. І коли Мо Юньцин через кілька днів вийшла зі своєї намету, повністю вицілившись від отрути, то відразу потрапила під обстріл жадібно-заінтесованих поглядів. Бідолаха поняття не мала про те, що її власне життя розпалилося до глибини душі. Але коли нічого не зрозуміли від слуг, у сльозах побігла за поясненнями до брата. Але той чомусь уникав громади сестрренки, вдирався від неї, як від прокаженої, варто було її гукнути - і ні в яку не погоджувався піти на розмову. Загалом, партизанил вовсю. Чим неймовірно бісив Третью міс Мо.
У такій дивній атмосфері група, в чиї ряди мимовільно затісувалися Су Ло з компанією, повернулася до Центрального Дворецькоговорця. Мої друзі були вражені, коли побачили дивовижне видовище: вони сумно марширують крізь довічну мерзлоту і стукіт. Але їм довелося поступитися на кордонах дому Мо, як їхні теплі покривалом укутала справжня весна, повна життя та яскравих фарб. Центральний Палац розташувався на півдорозі до вершини гори, і здалека здавалося, що він повністю впав у казковому тумані. Дерева, що цвітуть буйним кольором і густо бродять у сонячному світлі далекий нефритовий палац, навіть здалека блискучий танкрустований коштовностями. Друзі ніби влучили у чарівну країну.
- Вид дійсно шикарен, - довелося прийняти екс-Четверта Міс. Їх сюди не притягнули силою, і ще й з явно недобрими намірами - можливо, вона б навіть змогла розслабитися та по-справжньому насолодитись своїм перебуванням тут.
Зрештою Мо Юньфен зміг відпочити. Він зміг виконати наказ, доставив Су Ло у Дворец. Та ще й без краплі крові! Ніяких жертв з його боку! Старійшини, безперечно, відмітать його заслуги перед сім’єю. І, як знати, може бути в наступному кінці повноправним господарем Центральноговорця стане саме він, а не його старший брат.
Ця усмішка на його обличчі стала майже щирою, коли він з усією повагою звернувся до дівчини:
- Міс Су, будь ласка, пройдіть сюди. Я покажу вам ваші покої.
Крім того, щоб оглянути гостинні « господарські » товари, компанії друзів не мали іншого вибору. Ось лише стежка, по якій їх повів Мо Юньфен, незабаром відокремилась від головної дороги і стала зовсім безлюдною.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1220
Су Ло з Наньгун Левюнем переглянулися, і здається їх збираються поставити під домашній арешт. З "почесними гостями" ж саме так прийнято поводитися, вірно?
У результаті їх розмістили в маленькій віддаленій домішці, не створюючи навіть представити главу Дворца, та ще й спробувавши насильно розділити їх чесну компанію. Але тут вже витримка принца Цзинія тріснула, і їх супроводжувалось рівно одного грізного зирканя, щоб заткнутися і швидше втекти повоями.
Роздратований, дивлячись у спину сплететуючого Мо Юньфену, Бієнн Юін злорадно фиркнув:
- Цікаво, а чутки про подвиги синочки-корзинки вже дійшли до вух Господаря Достопоченого Дворца? Дуже сподіваюся, що так.
- Ага, так йому вже і доклали про все. Поважаєш, в загоні Другого Юного Майстра стисувалися самогубці? - Непомітно вкинула брову Су Ло.
- Та й навряд чи він так просто повірив досужим пліткам, - підтримала подругу Цзи Ян.
- Нуу, так нецікаво, - скукснувся юнак. - Значить, веселощі вже закінчилися?
- Просто почекай, поки цей Мо Юньфэн вирішиться у відкриту виступити проти мене. Я нагадаю йому, що навіть у найкрасивішої троянди є гострі колючки, - скромно закрилась ресонничками екс-Четверта Міс, невпізнаючи прираховуючи себе до тієї самої флорі.
***
Мо Юньфэн пробудився всю ніч, перш ніж вирішив втілити свій план у життя. Ну не просто так він привiв цю дівчину в Центральний Дворец, вірно? Не заради того, щоб відвідати свою сім’ю.
Отже, у кабінеті Дворцевого Залу Юнсі, в який міг ввійти далеко не кожен, двоє запалених свічок перебували в романтичній атмосфері. Мо Юньфэн стояв, понуривши голову перед комфортабельним троном квадратним старцем — Господарем Центрального Дворця Мо Цзисю.
- Ти впевнений, що кров цієї дівчини Су Ло, на ім'я ти привів у наш будинок, і впрости така дивна? - Відніс ехо під стелею холодно-байсний глави Господаря.
Мо Юньфэн не відразу знайшовся, що відповісти. Якось так склалося, що впродовж усього шляху йому так і не випала можливість перевірити слова Лі Яояо. Ті, що живуть по лагеру чутки занадто вже вибили його з душевної рівноваги, та ще й проклятий Бієнн Юін не переминув підколювати Другого Південного Майстра кожен раз, як він опинявся в межах його досяжності. Загалом, розжитися заповітною кровоточкою для дослідження йому так і не вдалося.
- Лі Яояно клялася, що Су Ло з'їла Кроваво-аленький Норичник Нінпо, - промивл Мо Юньфэн, прекрасно усвідомлюючи, як вивільниться за власну нерослопість не уникнути. - У наших таємних сімейних архівах також говорилося, що після споживання в їжу Норичника кров цієї людини набула неймовірних властивостей: з її допомогою можна було продовжити людське життя або допомогти експертам просунутися у рівні.
Мо Цзисюй дивився на нещасливого сина, як на нікчемну букашку. Він змахував рукою на потік його виправдань, і крикнув:
- За час вашої подорожі у тебе було тисяча можливостей все перевірити, але ти навіть не спробував?
- Но я... - Не міг же Мо Юньфен розповісти йому про град насмішок, що обрушується на нього щоразу, мусив підійти до намету дівчини!
- Не зміг вмовити, значить, треба було змусити! Ассасин ты и хрен с бугра? А я навіть не просив тебе вбити її, треба було всього-навсього взяти трохи крові! - Господар явно був розчарований, і навіть не думав приховувати свої почуття. Молодик нічого було відповісти на це цілком справедливе зауваження, так що Мо Цзисюй знову відмахнувся: - Гаразд, гаразд. Добре, дівчинка вже тут і завтра зразок її крові буде у тебе в руках. Тоді ми дізнаємося, наскільки правдивими є чутки.