Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Полювання демонічного короля на свою дружину: бунтуючої "ні-нащо-неадекватної" міс

Розділ 1201-1202

0% of chapter read

Глава 1201

Завіска карети піднялася, представляючи світові прекрасну личко Мо Юньцин. Білосніжна сяюча шкіра, чарівна-стримуваний носик, блискучі очі - краса третьої Міс зовсім не поступалася привабливістю її брат. Але шия мадемуазель, вигорнута у формі літери зю, трохи заполонила загальний інтерес.

Су Ло довелося прикусити щоку і поспішаючи відвести очі, тільки б не розсміятися у вигляді прекрасної "лебожки". Цзи Ян легонько штовхнула її в бік, збентежено прошепотіла:

- Мо Юньцин — відома красуня, що не поступається Лі Яояу. Але що з її шиями? Якось все це дивно...

- Можливо, вона її пошкодила, поки спала? - в тон їй вимовила екс-Четверта Міс, з усіх сил намагаючись зберегти морду цеглою.

- Звучить не дуже переконливо.

Мо Юньцин, наскільки було відомо Цзи Ян, тепер була на шостому ранзі. Як вона могла заспокоїтися настільки сміховинну травму? І вже не пов'язане це безподобство з останнім зникненням її подружки - геть як очі блукають від ледь прихованих змішування.

- Ло Ло, невже коли ти телепортувалася, то...

- Циц! – відразу ж зажадала Су Ло занадто догадливою Цзи Ян рот, та так ретиво, що бідолаха вже почала синити від браку кисню. Довелося їй змилуватися і відпустити мичу подругу, суворо процідивши крізь зуби: - Ти нічого не знаєш, ясно?

- Куди вже ясніше, - фирснула дівчина, уже самостійно прикриваючи власний рот, щоб не видати себе і Су Ловируються назовні хіхіканням. Очевидно, її здогади плавають досить близько до істини: Су Ло якимось незбагненним чином згорнула нещасної Мо Юньцин шию. Ну, або якось допомогла її потворній травмі. У будь-якому випадку, здавати "віновницю" її веселощів вона і не думала.

Турботливе вошання двох подруг не залишилося без уваги Наньгун Люня. Однак він і до того усвідомлював, наскільки його маленька Ло - Ла майстерня вляпатися в історії, так що був ні краплі не здивований. Тільки погладив свою кохану на встромленій бідолашній голівці, та прицикнув на Цзи Ян, щоб та вела себе тихіше.

- Нечасто можна побачити вас на півночі, - прокашлявшись після незручної паузи, продовжив Мо Юньфэн. - Наша зустріч – це доля, не інакше. Дозвольте запросити вас до Центрального Дворця, на горнятко чаю (край у нас суворий) і дружню розмову.

Очі Його Височності загрозливі звузилися, губи розтягувалися в напівусмішку-полуоскал. Цей поганий погляд у Мо Юньфена був настільки вражений, що йому вдалося якось зберегти зовнішній спокій.

- А чи не забагато честі? - Бмикнув Бієнн Юін, своїм смішком змусив хлопця остаточно полагодити самовладання.

У цей момент, дрохтя і поскрипаючи з карети зі горем виповзла Мо Юньцин. Хмуро зиркула сповідь (а по-іншому їй було дивитися в нинішньому положенні) на президента гільдії найманців:

- О, Бієнн Юин, це і правда ви?

- Ми знайомі? - Він недбало кинув хлопця, який мав лише скороминущий погляд.

- Чи ми знайомі? - Обурено скрикнула мадемуазель. Була ближче до шиї, що була витримана, щоб заглянути в безсоромі очі: - Біен Юїн, і тобі вистачає сумління робити вигляд, ніби ти мене не впізнав? Або це хтось інший штовхнув мене в яму з брудом? Між іншим, у мене через тебе було розтягнення зв'язок шиї!

Юнак на мить знущався, але потім занепав духом і твердо заявив:

- Між іншим, у цьому зовсім немає моєї вини. Тебе ніхто не просив стояти біля тієї чортової ями, поки ми билися з Мо Юньфэном. І схилив тебе не я, а порив вітру. Як у тебе язик повертається звинувачувати мене в тому, чого я не робив?

Ця інформація стала останньою краплею. Су Лоне не витримала і розгулювалася: виявляється, багатострадна шия міс Мо Юньцин несе відповідальність за злість господині виявлятись не у тому місці. Очевидно, що її хребет і до зустрічі з філеєм екс-Четвертої Міс пошкодився не раз, а отже, менше її вина. І вага.

- А ти з чого раптом так веселишся? – відразу ж перемкнулася з Біечен Юіна на хихікаючу Су Ло третя Міс Мо. - Ти хто така? Хто дозволив тобі насміхатися з мене?

Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:

Глава 1202

Екс-Четверта Міс від такого навернення трохи поспішала і навіть припинила сміятися. Підняла голову, з прищуром втупилася на маленьку хамку. Насмішко вкинула брову, мовляв, і що ти мені тепер скажеш?

Мо Юньцин, побачивши її обличчя, застигла з непристойним відкритим ротом і очима-плесками. Слова відразу закінчилися, залишилося тільки справжнє захоплення: ця дівчина... Ідеальні риси, без жодної вади. Навіть самозакохана третя Міс Мо не стримала благоговіння, дивлячись на таку рідкісну красу. Лі Яояу вважали визнаною красунею, прекрасною і незрівнянною феєю. Але тільки сліпий чоловік не міг зрозуміти, наскільки зовнішність цієї юної леді перевищує таку принцесу Нефритового Дворця.

Однак захоплення швидко затонуло у всепоглинаючої заздрості, як Титанік в Атлантичному океані. Нижня щелепа повернулася на поклад, думки очистились і в голові звеніло люте « Як вона сміла стати кращою від мене? Непростірно!»

- Ти хто така, я питаю! - Вона повторила найгірше.

Су Ло трохи знеохочувалася кінчик носа: як так вийшло, що вони навіть незнайомі з цієї леблядії, а та вже явно щось проти неї має? Ні, екс-Четверта Міс самопопно допомогла прирахувати її до крилатих, але дівчинка ж не знає про це поки що. То чому так багато знущань?

- А чи не багато честі відповідати мені на таке неприємне питання? - Вона сумно пробурмотіла, мимовільно стримуючи манеру промови Біен Юіна. Чим, звичайно, ще більше вивела з себе і так озлоблену Мо Юньцин, в руці дівчини відразу ж клацнув незрозуміло звідки схилився:

- Хто ти? І чому стоїш підлежище старшого брата Наньгуна?

А ось це вже було цікаво. Так, значить, паршивка знайома з Нангун Люнем? Чи його дорогоцінне сердчице — це ще одна претендентка? Су Ло в думках зачепила: від цих стогнів він зідхає самі проблеми!

Осужающі зірвався на принца. Обличчя його як і раніше не виражало гладким рахунком нічого. Принаймні, до того моменту, поки він не побачив вижданий погляд коханої:

- Ло Ло, в чому справа?

- "У чому справа" - з невдоволеною гримасою передзвонила його дівчина. - Справа в тому, що дехто виявився огидним ловласом, а страждати як завжди мені!

- Тобто? - Нерозумно похлопав репицями позначений ловелас, не співвідносячи даний титул з власною персоною. Здається, що він не розумів того, у чому скаржилася його дитина Ло. - Дівчинка, в чому проблема? Ти можеш мені пояснити?

- Старший братик Нангун! - Вкралася в їхні діалоги Мо Юньцин. На обличчі дівчини не залишилося жодного сліду нарікання — тільки радість і скривджена ніжність.

Його Високість кинув погляд на джерело звуку, не знайшов для себе нічого цікавого і знову звернув всю свою увагу на Су Ло:

- Малюк, що таке? У тебе щось болить?

"Головна, від твоїх нескінченних сердець схожь!!" - хотіла гаркнути екс-Четверта Міс, але не встигла: Мо Юньцин, зрозумівши, що її щойно проігнорували, замість того щоб замолкувати і поповзти назад у свою карети, вирішила в будь-якому разі добитися уваги.

- Старший братик Нангун! - Тепер у її писанкувовому голосі скинули примхливі і навіть вимогливі нотки: - Старший братик, ти що, не пам'ятаєш твоєї Крошку Цін?

Су Ло відчула сильний приступ нудоти. Це ж потрібно стільки цукру вбухати у це протяжне « Крошка Ціїїн»! Яка лицемірка, щойно шаленіла, розмахуючи хлистом, а тепер раптом явіла сором'язливу « крихту». Дівчина переглянулася з Цзи Ян, закочувала очі і демонстративно відступила за спину Нанґун Льоюня: сам кашу заварив, сам пускай та розважається. А їй ще й досі страшної мрії про її раптову загибель, і за так не настати, та за гроші - Фейко-мухи з головою вистачало.

Проте Мо Юньцин, здається, не сприйняла дипломатії своєї оппонентки:

- Ти, стій, де стоїш! - рикнув вона, тикая батогом на Су Ло. І вже іншим тоном звертається до Нанґун Люню: - Старший братик, хто ця жінка? І чому їй дозволено стояти поруч з тобою, та ще й так близько?

Чоловік підтиснув губи, роздратовано цопив язиком і процідив:

- Якщо ти хотіла привернути увагу моєї Величності, то вітаю - ти добилася свого.

У даний момент його власні відчуття були співзвучні з такими у Су Ло: з'явилося бажання терміново поділитися з іншими вмістом шлунка. Ну що за прилипала на його голову?.

https://literna.net/uk/books/222-polyuvannya-demonichnoho-korolya-na-svoyu-druzhinu-buntuyuchoi-ni-nashcho-neadek

Previous chapterNext chapter