Глава 1161
Колишня тиша порушила зубодробічне скреготання: посеред залу Адського Дворца раптово « виросла» велетенська кам’яна „зценина". Двоє з ларця в один стрибок піднялися на підмосток, поманили застиглих Ло Гаошеня і Ло Деї. Асури почали очищати. Каби шкідливий старийан ще й пояснив, в чому суть цього самого чистилища!.
Хоча Ло Хаошена дуже хвилювався, але не було куди ходити і боротися за своє життя. Сестра його і зовсім засміялася, не влаштовуючись на "сцену" - або, швидше, ешафот, - але її дбайливо підштовхнув вперед Лі Яно.
Опинившись на огляді, дівчина збудувала мсьє - виродку і хотіла викликати жалість мовчазного велетня. Хто знає, можливо у залізного дроворуба-таки виявиться серце і він вирішить відпустити її з миром?
На жаль, Ло Деї не мала жодного уявлення, що ці молоді люди є живими маріонетками Господаря Лабіринта. Тож дівчина ризикувала, що з’їде раніше, ніж чекати від нього співчуття.
- Старший братик, а дозвольте мені поцікавитися... - Завела було свою волинку Ло Деі, але дослуховувати її лебезіння ніхто не став: « Жалюгідний дровод" схопив крихкий верстат дівчини і підняв високо над головою. Через таку різку зміну положення Ло Деї на мить втратила будь-яку орієнтацію в просторі, але відточені до автоматизму навички дозволили їй швидко зреагувати навіть у таких екстремальних умовах: гострий кинджал, що виблискував з її рукава, за хвилину встромився в зап'ястку гіганта.
Розрахування було простим: лезо впадає тонкі вени, « Дзвінок» стіпаючи кров'ю, змушений відпустити свою здобич, а знову опинившись на твердій землі Ло Деі придумає щось ще. Ось тільки дівчинка явно не очікувала, що кинджал, зміцнений фактично всією її духовною енергією, не зможе подолати захист велетня.
Мінус один, - спокійно лічирував « супервосеку» навіть не звернувши уваги на дрібну "занозу" і дещо для нього був кинджал у зап'яссті. А потім дівчина вирушила в стрімкий, але не довгий політ крізь весь зал, щоб зрештою всім тілом запечататися у найближчу стіну. Дуже міцний і товстий мур, з чорного заліза, роздобутого з дна океану. Та так і залишилася там висіть — не впала, не шлепнулася або навіть не шандарахнулась, а немов вросла у породу.
Ніхто з присутніх навіть пікнутися не встиг, як все сталося. Лі Яояу, найближча до прикламої стіни, підбігла до родички. На даний момент дівчинка здорово змахувала на композицію в дитячому гербарії — приклеєна до рівної поверхні, абсолютно нерухома і мовчазна. Фейко-муха потикала її мізинчиком - марно, Ло Деі не давала ознак життя.
- Що з моєю сестрою? - Від жаху голосом просував Ло Хаошена.
Лі Яо не мав відповіді на це запитання. Довелося їй скріпити серце вхопитися за дівчинку і важко витягти її з стіни.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1162
Але це не мало нічого робити: зовсім неушкоджене тіло (зразу що приплюсне чуток) буквально розвалилося на окремі частини тіла, і воно опало кривавими пластівцями на білосніжній підлозі. Слідом туди ж полетів вчорашній вечерю Лі Яояу — її шлунок явно не витримав рясний душ з м'ясного фарша впереміш із кров’ю і осколками кісток.
Важко було здогадатися, що Ло Деї померла. Ісати в настільки розкарбованому вигляді у принципі досить-таки складно.
Тиша, що нависла над головою. Такого кінця не очікувала навіть Су Ло, при всій її антипатії до сім'ї Л.
- Сестрёнка! - У Ло Хаоченя від шоку навіть голос прорізався. Він мітнувся було в сторону залишків дівчини, коли буквально затилком відчув неминучу небезпеку. Маріонітки Господаря Лабіринта не ведали не тільки жалості, а в принципі будь-яких людських емоцій: ну підохола у чоловіка сестра, що тепер, плакати, чи що? Крім того, він мав всі шанси швидко йти за нею.
Ло Хаошеень стиснув кулаки, так що костяшки пальців зачіскили чимось червоним:
- Удар Кривавої Ладонью! - Викрикувала Лі Яо. - Старшого брата Хаошеню насправді вдалося навчитися цієї техніки, вражаюче!
Удар Кривавої Ладон’ю був секретною технікою Дворца Ло, яку мало хто бачив у дії і навіть розповів про неї ще менше людей. Тому що всі, проти кого було вжито цю атаку, безпечно пішли до праотців.
- Та щоб ви всі підібрали, тварюко! - Я щиро бажав « дротам» Лоаочене, і на всяк випадок (другі гіганти не проковтнулися проклятням?) підкріпив слова дією: величезні печатки надливалися пульсуючим та алой, наче справжня кров, духовна сила, від якої повітря гуделів; і коли сили було достатньо, стримав смертоносну атаку "Звідка". Удар Кривавої Ладонью відразу ж накрив недобра молодого чоловіка, а той, не чекаючи результатів своєї атаки, в якій він був упевнений, намагався очолити другого противника — того самого, що й оком не моргнувши знищив його маленьку сестру.
Долі секунди були потрібні, щоб напоїти другу енергію, і Вдар Кривавої Ладонью впав на гіганта. За підрахунками Ло Гаошена, його сім’я мала принаймні знести з ніг обох ворогів будь - які могутні вони. Але перший « тренувальний центр» лише похинувся, щоб знову вирівнюватися як ні в чому не було, а другий і зовсім зі швидкістю, яку неможливо очікувати від подібної махини, злегка відступився та дозволив пролетіти друком повз.
До свого в’язня жаху Ло Хаочене зрозумів, що не тільки завдав шкоди жодному з противників, але й остаточно їх роздратував: обидва гіганти об'єдналися і оточили хлопця, та за наступну секунду один із них підхопив Лє Ганошена, акі куреня, і обидві руки підняв його над головою. Ці машини для вбивства дівчини не пожалкували, чи варто її братові розраховувати хоча б на подобу милосердя?..
- Н-ні, не треба! - Завіряв хлопець, від нападника по руках і ногах жаху не в змозі навіть мінімальний опір неминучому.