Глава 1117
Команда Лі Йояо: 40 очок.
Команда Бієнн Юіна: 40 очок.
Команда: 40 балів.
Команда Су Ло: сімдесят очок!
І знову у змаганні перемогла, тепер абсолютно впевнена, пара Нангун Левуня і Су Ло! Однак, це було сподівалось. Екс-Четверта Міс і її духовні пітніли доклали багато зусиль, щоб вижити і, бажано, набрати якомога більше балів. Куди б вони більше здивувались, якби раптом зайняли якесь інше місце в «турнірній таблиці.
- Хм? - Здивована брови дівчина розглянула матеріалізований кулька, що витканий з білого туману. Вдарила кульку пальцем, і він відразу ж луснув, як мильна бульбашка. А прямо в долоню Су Ло шлепнувся маленький фіолетовий кристал, розміром приблизно з її ніготок. Дівчина відразу перевела погляд на приз Нанґун Левуня і ледве стримала заздрісний стон. Крістал, якого подарував Господар Лабіринта принцу Цізіну, був принаймні з синє яйце! Яка огидна несправедливість!
- Ну і чого дихаєш, як миша на крупу? - хмикнув чоловік, проглядаючи за повним незадоволеністю поглядом екс-Четвертої Міс. - Ніби я пошкодую для тебе якийсь фіолетовий кристал.
- Справді, щоль? - Неперевірливо простягнула дівчина. Хоч би як там було, вона добре усвідомлювала безпідставність власних тягарів. Наньгун Левуні приніс їм більшу участь, отже головний приз повинен бути їхнім співрозмірним. А кристалик с ноготок... Що ж, камінець такого рівня навіть у настільки невеликому об'ємі є справжнім скарбом, на увазі свою рідкість і користь навіть для експертів бойових мистецтв вищого класу.
- Звичайно. Все, що належить мені - твоє, тобі варто лише побажати, — розсміявся Нанґун Левюнь, ігриво клацнувши зазвавлене Су Ло по носу.
Він з легкістю і благоговінням вклав би в її ноги цілий світ - що для нього якийсь жалюгідний кристал?
Таке самопожертвування не могло знайти відгук навіть у черствих сердечку екс-Четвертої Міс. Повітря наче наповнювався любов'ю, і дівчина з подивом виявила, що витаючі навколо пошматовані рожеві сердечки вже не так і дратують її холодну натуру ...
Але їх людний романтик чудово виводив з себе Лі Яояу:
- Не хотілося б вас відволікати, - отруїти всіх присутніх, — ядом, що вийшов з її голосу, можна було б відразу нагадати, але швидше за все ми пройшли шосте випробування, однак до цих пір не знайшли переходу на сьоме!
Реальність накоїла хворобливою хвилею. Усі були занадто виснажені жахами минулого завдання, і навіть думати про перехід до наступного, напевно більш складного та небезпечного, було болісно.
- Відпочиньте поки, вирушаємо через дві години, - оголосив Нангун Люнь, єдиний серед кислих мін усіх присутніх зберігся видимий спокій. Потім він схилився до Су Ло, і пошепки наказав дрібному бійці та лисенишу подбати про його крихітку.
І він пішов на пошуки проходу до наступного випробування. Один. Зрештою, з їх вісімки у нього були найвищі шанси в скорому часі знайти перехід без ризику бути їстівним який-небудь кразояброю. Проте, незважаючи на його вікодавню амплуа "крутого хлопця", Його Високість відчував смутне занепокоєння. З’ясувалося, що на проході всіх дев'яти випробувань також є тимчасове обмеження. Господар Лабіринт не згадував про це, але з шкідливого старого віку він утаїть цю деталь зі своєї сексуальної розбещеності.
Чоловік з силою стиснув кулаки. Звичайно, це було лише припущення. Але в справах безпеки Ло Ло він волів перебдіти, ніж образити.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1118
Незабаром вони знайшли цей перехід, і молоді люди вирушили в дорогу. У коридорі телепортації з’явилось звичайне запаморочення, а наступного разу — нове локація. І так і застикали, кожен у своїй найстрашнішій бойовій позі.
Вони ніби перемістилися з пекла до блаженного раю — принаймні такого роду враження мали хлопці, як тільки вони проморгалися і оглядались. Чудовий піщаний пляж. Легкий солоний бриз. М’які хвилі, що зливаються навколо узбережжя. Після сухої пустелі молоді люди буквально не могли надихатися. Легкі захвати, розум прояснювався і тіло стало оживати. І відразу стало легко-легко, як ніби і не було тих виснажливих випробувань, і на горизонті не травнячили подальші.
- Мене досі не відпустив галюциногенний туман? Як це місце може бути настільки прекрасним?..
- Такий м'який песочок, чарівний океан... Краса-то яка ... - Блаженно зажмурившись і жадібно вдихаючи солоний бриз, проморіла Лі Яояо.
- Лепота... - Вторив їй Сіту Мін, обійми дівчину ззаду.
- Дивне місце, - винесла свій вердикт Су Ло, запитливо доторкаючись до Нангун Люня.
Чоловік за кивнув і, посміхнувшись, додав:
- Але тобі напевно нема про що турбуватися. Поки я поруч.
- Ага, ти і твоя необмежена самовпевненість, - хмикнула у відповідь дівчина.
- Я не бачу в цьому нічого поганого. А тобі треба навчитися довіряти своєму чоловікові.
Поки ці двоє були захоплені своєю ніжно-шутливою перепалкою, Лі Яояу планомерно стирала власні зуби в пил від ревнощів і досади. Побоюючись таких темпів залишатися беззубим у такому юному віці, вона різко відвернулася і в вухах стирчала ладонами — що завгодно, тільки б не бачити й чути ці нудотворні суканья.
- Ой, а що це там? - Вона вигукнула, блукаючи про ненависну пару.
Все простежили за її пальцем, що вказують в сторону величезного гладкого валуна далеко, біля самої кромки блакитного океану. Каміння було білосніжним, не враховуючи яскравих блискиків усіх кольорів веселки, що відбиваються від поверхні води. А на його верхівці нерухомо засів чоловік - з такої відстані могло б здаватися, що і він викарбуваний із каменю, але чомусь ніхто не мав жодного сумніву в тому що перед ними жива людина.
- Пішли познайомитися, - віддав команду Нанґун Люнь і, схопивши Су Ло на руки потопав до валуну.
Приблизно через п’ять хвилин вони прибули на місце.
Один чоловік, якому на вигляд було не більше двадцяти з хвостиком років, сидів у морі передом, до молодих шукачів пригод — задом, і хлопці не ризикували його гулити. Все-таки, за минулі випробування навіть Фейко-муха піднабралася досвіду і навчилася-такому інстинкту самозбереження. На їхню важку долю прийшли битви з магічними звірами, стихіями та природними явищами — але ще не бачили живого чоловіка. Чорне вбрання, вишите вигадливими візерунками, іссіня-чорні волосся, перев'язані за плечима простим білою стрічкою. Один вид його спини відкрито зачарував, що ж буде, коли він покаже їм своє обличчя?.
« Бульк!» - застиглу тишу раптом порушив поплавок, що різко занурився у воду. Він ніби ожив: ловим рухом смикнув на себе вудку, і у променях сонця блищала синя луска великої рибки.
- Це ж... - Видихнула Су Ло, не в силах відірвати погляд від звиваючого на гачку істоти. Звичайно, рибка була не простою: подібно до Аметистої Шіпаста риби, вона мала вдосталь духовної енергії!