Розділ 1071
І ось, численні рукотворні печатки були готові. Одна спалахнула холодним сяйвам, друга - пішла ланцюгова реакція, і на притихих вмиг Гепардів обрушився цілий шквал блискавок. Промоклі кішки зашукали, і в конвульсіях з’явилися шиплячі іскри. Таким чином вони перекидають високовольтні розряди на найближчих групах. І нещодавній дощок, який звідтіля відзначався надзвичайно нераціональним використанням прісної води, раптово знайшов сенс. Мало того, що металеві шипи Ґепардів чудово притягували до себе електрику, так само і « жадьку» підбагатила водиця, яка є чудовим провідником. Коти верещали і вислизнули, наче велетенські бенгальські вогні.
Су Ло з повагою похитала головою: розумний, негідник! Все продумав!
Чоловік, який був захоплений цим повним захопленням поглядом коханої, сяяв як начищена монетка — і виглядав дуже веселим у своїх спробах не розлитися в самодолюбці та зберегти сульне вираження морди обличчя. Але все ж не забув про бажання екс-Четвертої Міс взяти посилальну участь у битві, і недбалим помахом руки відправив одного напівпрожарованого кошеняю прямо до її захисного контуру, попередньо перевіривши, що той ніким чином не зможе зашкодити його дитині. По суті, від величного Гепарда залишився ледь дихаючий шерстяний мішок з кістками.
Су Ло швидко здогадалася, що до чого, і викинула зі своєї рукавиці прихований кинджал Ян Хуа. Безперервно потикала в дубову шкіру, спробувала зробити надріз... І стала питтєво пити непідробне хутро тварюки - хто б міг подумати, що її вірна зброя виявиться майже безпорадним перед природним захистом Гепарда!
Наньгун Ліюнґ уважно стежив з неба, щоб кожен кітик із присутніх просмажився рівномірно і з усіх боків. І коли його чутливий слух вловив хребці кинджала і натужне спікання малюка, він мимовільно обернувся й чудом не заіржав. Але тактовно відвів свій погляд, роблячи вигляд, що не помітив її зусиль.
Але Су Ло була у відчаї. Визнаючи право Господаря Лабіринта, я не хотів бачити злих сліз. Якби вона була на своєму попередньому рівні, то легко покромала б цього котика буквально в два рухи. Але тепер їй залишалось все, що вона мала - намагатися пропирати непіддатливе тіло хоча б до сонних артерій. Вона навіть думала покликати на підмогу дрібного бійку або дев'ятихвосту лисицю, але з якоїсь невідомої причини її маленькі, проте дуже могутні улюбленці ніяк не могли вибратися з її внутрішнього простору. Мабуть, випробовування Білого Нефритового Моста не придумувало допомоги духовних тварин. А значить, доведеться працювати власними ручками і знущальниками поскрипаючим лезом Ян Хуа.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1072
Мимо пробігали століття, народжувалися і помирали зірки, зіпсувалися та наново виникали всесвіти - а Су Ло все потела над нещасним Залізним Гепардом. Крім того, навіть не в переносному значенні — солона рідина цілком природно залила очі, шию та спину дівчини. Здавалося, ще трохи, і ледь живий котейка, скинувши оцепеніння, запропонує свою впертою « вбивцю» померти самостійно. Зрештою, їй все ж вдалося пробити шкіряний покрив. З останніх сил рубала по беззахисній плоті — з Гепардом було покінчено.
Су Ло задихалася, як якби тільки що пробіг 30кілометровий марафон. Відкинулась на землю, жадібно ковтаючи кисень. Все тіло було огидним, і в очах миготіли чорні та червоні точки. А це був всього один великий напівдохлий кіт. Але їй коштувало чимало роботи, щоб добити його. Що вже казати про інших...
Але дівчина все - таки зітхнула, зібравшись із залишками сил і потягнулася за наступною "жертвою". Однак, оглянувшись по обидва боки дороги, виявилось, що бій вже закінчився. І від усіх претендентів на випилювання морд з її руки залишилися одні обгорілі до стану вугільного вугілля. Здавалося, що весь міст, до якого діставався погляд, був завалений поваленими Гепардами. Солодка-удушливі аромати палаючої плоті були просто непередавані.
Наньгун Луюні зняв захисний контур, легким рухом підняв з землі ошаровану бавовняними віями екс-Четверту міс. Відсунув її одяг від налипного пилу і легко закинув дівчину собі на горб:
- Тут трохи наморожено, не хочу, щоб ти запачкала черевики, — пояснив він.
- Ну ти даєш ... - Тільки і змогла видихнути дівчина. Всі ці Гепарди були на пікі дев'ятого рівня, але її нескінченно потворний «женець » з легкістю знищив їх усіх і раз. Та ще й таким ось нетривіальним і вкрай бездушним способом. Я б тобі не довірила, якби сміялася від їдкого запаху підгорілих останків. Але, змушений визнати: це просто приголомшливо.
- Та годі, нічого особливого, - відмахнувся чоловік, явно польщений оцінкою коханої.
- Ага, якщо це - "нічого особливого", то хотіла б почути, як ти назвеш мої спроби відпирати голову тому нещасному гепардові, - насмішливо фискнула Су Ло.
- Героїзм? - припустив Нанґун Люунь, і весело розсміявся, коли дівчина обурена смикнув його за мочку вуха. - Гаразд, у нас залишилося мало часу. Час нарешті перейти цей міст.
***
- Ну чого вони так довго? - Біен Юін нервово виїхав туди-сюди, поки Цзи Ян, у якої вже голова кружляла від його нескінченного мелодійства, не рябнула:
- Припини зараз же, інакше мене зараз знудить! І хто буде прибирати сліди моєї діяльності, ти, чи що?
- Я переживаю! Часу майже не залишилося! - Огризнувся Біечен, але зупинився. Мабуть, можливість збирати з підлоги блювоту подруги його зовсім не прельщала. Тепер же він почав відстукувати хаотичний ритм ботинком по кам'яній кладці, і в гнітючій тиші цей звук здорово бив по вухах.
Цзи Ян звила, але коли зрозуміла, що на істерця Маленького Мрака впливати безглуздо, то вирішила спустити пар на справжню вину їхніх вправ.
- Лі Яо, я клянусь, якщо Ло Ло не встигне вибратися з цього бісового випробування у термін — вб'ю тебе, як є вбити!
Фейко-муха, яка була в стані медитації прямо на землю, ліниво приховувала одне око, що розкатіла крижаним зневажанням і знову загорілася. Їй не було до писку якихось нав'язливих мошок: їх Середнє становище Фея Нефритового Озера зволили відпочинок.
- Ти думаєш, її життя вистачить, щоб спокутувати провину? - Подумко хмикнув Біечен. - Ні, вже не буде цілої сім'ї. Весь Дворец Нефритового Озера буде похований разом з нею!
Обличчя Лі Яояу все ще виражало цілковиту байдужість, але думки її металися в паніці. Вона й сама вже зрозуміла, наскільки безглуздо і егоїстичною є вона. Тому що, намагаючись знищити мерехтіння-Су Ло будь-якою ціною, вона посміла ризикувати також життям її улюбленого третього брата... І якщо з ним станеться щось жахливе, як вона зможе жити з усвідомленням провини і смутку? Чи можна жити з самим серцем?
- Часу майже вже немає! Що ж робити? - Біен Юін відновив намотування кругів біля Цзи Ян, намагаючись хоча б рухом уповільнити наближення паніки.