Глава 1043
Завдяки спокійності друзів вона знизила плечима і пішла до карети після Біечен Юїна.
Через дві години, вдалині, нарешті, з'явилися ворота лісної Резденції Сянь. Але не встигли вони проїхати й сотні метрів, як засталися звуки шаленої боротьби. Цзи Ян відразу висихнула з карети (при цьому ледве не випивши з нею) і стурбовано вигукнула:
- Боги, що ж це?
Вони їхали по засніженій пустелі, тому вся територія добре прочісувалась на кілька миль уперед. І справді, близько п'ятиста метрах спалахнула запекла битва. Старі знавці в кількості восьми голів торопливо просувалися убік Резденції, поплутно намагаючись відбитися від цілої зграї Снігових Льв. Вони визирали вкрай пошарпаними, що не дивно, і від колишнього самовдоволення немає й сліду. До того ж за ними постійно слідували Сніжні Леви, періодично придаючи прискорення кігтистими лапами. Можливо, з солідарності до горла Королів або просто через шкоду натури.
- Другого старшого брата, ти ж колись врятував Снігового Лева, чого це вони? Скажи їм! - буквально проридала Лі Яояо. Все її тіло планомерно лежить глибоко подряпинами, вона відчувала себе мишкою, загнаною в кут розіграної кішкою.
Ситу Мін просто гірко посміхнувся, ухиляючись від чергової голої лапи. Сніжні Леви, при всій своїй силі, в плані інтелекту залишаються звичайними кішками. Дізнавшись, що він і Лі Яояу мають якесь відношення до загибелі їхніх родичів, вони запалили лють. Єдиною їхньою метою було помсту, і не так вже й важливо кому.
Так що, навіть якщо він спробує пояснитися з божевільними тварями, його навряд чи стане хоч хтось слухати. Єдине, що його зараз займало так само сильно, як і спроби врятуватися від клин та кігтів звіричок - це питання, яке ж Леві прозвали про їхню причетність до смерті товаришів?
- Протримайся ще трохи, ми майже добралися до лісної Резденції. Пам’ятай, що не можна вбивати Снігових Львова!
Не приведи небо на очах цілою зграя заподіяти комусь з них шкоду. Коли вони почують кров, то розрвуть їх усіх на дрібні шматки!
Лі Яояу кивнула, і тут відчула якусь вагу у себе за спиною. Вона обернулася, зустрілась з блискучими очима маленького Снігового Льовенка, який схопився їй на загривок і вже приміряний зубками до її тонкої шиї...
Дівчина і зрозуміти нічого не встигла, як її кинджал увійшов у податливе тельце котенка. Леза обігрілася кров'ю... Льовенок був лише на п'ятому ранзі.
Небо проколов сильний смуток і лють. Сніжні Леви сьогодні вже втратили трьох лідерів, і ось мерзенні люди покусали неприторкане — на молодняк! На їхніх нащадків!
- РРР-А! Рр-а! Убить, убити, ВБИТИ! - Взяв Бос Сніжних Льв. І в наступну мить ціла зграя кинулася до Лі Яояу, щоб забути про інших.
- Братик, біжи швидше! - Заволила Ло Деі і сама поскакала в сторону Резденції. Коли вона турбується про зведену сестричку, то сама б ноги віднести!
А попереду був Наньгун Левуні, на порозі були міцні та надійні стіни лісної Резденції Сянь. Попереду безпека!
- На допомогу, рятуйте! - Здавалося, на Лі Яояло впали небеса. І все довкола біле: сніг, вовна, клики та кігті... І тільки намистинки багатьох очей почерпнули від ненависті і бажання розшарувати, затоптувати, знищити...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1044
Але друзі і родичі виявилися глухими до її закликів, вона тільки й встигла помітити кряж очей, як Ло Дей та Ло Хаочень промчались повз.
Ситу Мін важко було протистояти спокусі кинутися слідом за сім’єю Ло, сховатися за надійними мурами лісної Резіденції. Адже він неодноразово просив, буквально вимагав не проливати крові Снігового Лева! Але ні, Лі Яояу, ця альтернативна, як завжди зробила все по-своєму! Кинути її тут самостійно розстеляти кашу, заварену по її ж милості.
Но... Залишити вмирати свою богиню, свій ідеал? Просто стояти і дивитися, як обезумі створіння розірвуть її на дрібні клочки? Ні, хоч би як заохочував до егоїзму інстинкт самозбереження Ситу Мін не міг так вчинити. Єжелі їм доведеться загинути від лап Снігових Львова, вони зроблять це разом. І до тих пір, поки він дихає, він не дасть в образу свою сплячу мрію, Фею Нефритового Озера!
... Він вдерся у епіцентр битви в останній момент: підкрався ззаду гігантський кошеня роззяв пащу, щоб відкусити бідну голову Лі Яояу. Ситу Мін підхопив дівчину і, прорвавши кільце нападників, понісся вперед. Швидкість завжди була його сильною стороною, і наявність «пасажиру» якщо й вплинуло на його темп, то виключно в позитивному напрямку: відповідальність не тільки за своє життя, але також через збереження коханої прив'язувала фактично летіти над землею.
Вже з’явилися спини тих, хто приліплював брата і сестру, а в затилок дихали ненависть Леви.
- Другого старшого брата, швидше за все, треба їх обігнати — і тоді ми будемо у відносній безпеці! - "Дбачала" його Лі Яояу. Обличчя Сіту Міна закрилося: якби хтось не розмахував кинджалами направо і вліво, вони б в принципі ні влипнули у таку передрягу! А дівчина все не впіймала: - Давай, братику, не гальмуй! Швидше, швидше!
І ось, вони повстали з Ло Деї і Ло Хаошенеєм, але от вийти вперед ніхто з них не міг. А Сніжні Леви все наближалися, і земля тремтіла під їх могутніми лапами, та кігти їх постійно тягнулися до Лі Яояу...
Дівчина раптово задерлася від одного плеча до іншого, простягалася глибока борозна, що миттєво налилась кров’ю. Від болю в очах потемніло, шлунок зробив кульбіт і терміново попросив вийти, а все інше тіло ніби заніміло - і тільки мерзенна пульсація роздирала весь плечевий пояс.
Ситу Мін заричав і, перекинувши фейко-муху через плече, з новими силами кинувся вперед. Ло Деї, побачивши спину сестрички, жахнулася і заверзила:
- Це ти в усьому винна! Якби ми просто увійшли в лісну Резденцію, нічого б цього не було!
Лі Яояу спробувала щось відповісти, але з горла вирвався тільки черговий хворобливий стон. Кожного разу легені горіли, наче у вогні. Тут не було до переговорів із заірваною дівчиною.
- І якби ви двоє не попросили Сніжних Львова затримати Наньгун Ліюня, він би їх і не вбив! Ви, ви в усьому винні! - Ло Деї не переставала плюватися отрутою.
- А ось це вже несправедливо! - від праведного обурення Файко-муха забула про свої муки. - Якщо вже тих Льюїл вбив Нанґун Люунь, то з якою радістю вони намагаються помститися нам?
Ситу Мін мало збився. Адже так. Тепер зрозуміло, чому молодший брат так легко дозволив їм піти. Мабуть, його заслуга була такою великою уваги Снігових Львова до їхніх персонів. Вони навчалися в одного вчителя, і він з такою легкістю дозволить загинути своїм однокашникам - і все заради якоїсь незрозумілої дівчини!
Очевидно, Лі Яояу дійшла до подібного висновку. І тепер, крім тілесних ран душа рвалася на частини від усвідомлення: любов всього її життя, Його Високість принц Цзінь, безжалісно спланував її вбивство. Він ... Ти її настільки ненавидиш? У його серці не залишилося навіть найменшого, найпривабливішого місця для неї?.
п.п: Радісна новина для тих, хто боїться "ніколи не дочитати переклад цієї новілики": наскільки я зрозумів, логічний фінал Охоти буде близько кінця другої тисячі розділів. А про ще один недолік героїв чи ні - тільки ваш вибір:)
І ще одна річ: щодо подальшого виходу розділів є деякі нововведення, просьба дізнатися з них у групі ВК: https:/vk.com/dkctranslate
Сподіваюся, Вам сподобалася нова глава цього твору,
З повагою, Ваш Google-перевідник:)