Глава 1031
На всяк випадок, щоб дівчина не змогла якимось чудом втекти, вона розтягнула клітковину в сто квадратів. Цього разу він не дозволить їй втекти!
Давши собі зарок тримати очі максимально відкритими і ні за що не кліпати, найманець мітнувся до з’явлення Су Ло. Він, очевидно, був надто захоплений цим, бо не помітив розлюченого бика Нанґун Левюня. Золоте сяяння стало спалахом, і кістки чоловіки перетворилися на струмок, а він сам у добре відділену відбиту.
Екс-Четверта міс похитнулася і напевно впала в сніг, якби не вчасно підхопив її на руки принц Цзінь. Він жадібно вдивлявся в її поблудневе обличчя, наче до цих пір не вірячи, що вона жива.
- Ло Ло... - З стоном видихнув він. Його руки злегка підривали, і це зумовлювало напруження й розпач. Він добіг до неї всього за кілька секунд, які здалися йому болісною вічністю, а від страху не встигнути і втратити її трохи з розуму - і ось, він тримає її в своїх обіймах, майже незвісну, і дивлячись у обличчя дівчини, його охопило нове почуття злості. - А, щоб тебе!.
Увесь цей час він пильно стежив за станом Су Ло. Від найменшого візника, який мав добре харчування і багато спати. На її щічках нарешті з'явився натяк на здоровий рум’ян, і ось зараз ... Серце б’ється, як у горобчика, білоснієва шубочка перепачка кров'ю...
- Ты... встиг... - Обесільно прошепотіла дівчина, намагаючись вичавити з себе посмішку .
- І знову цей здивований тон, - посміхнувся мужчина, але потім знову сонець: - Ло... Я мало не втратив тебе. Знову.
А він поклявся, що присягнувся самому собі! - Зберігати і оберігати Су Ло, захищати від усіх бід та напастей.
- Та годі, ти ж не винен у тому, що трапилося, - підбадьорлива погладила його за щокою.
- Я б на твоєму місці не був би так у цьому впевнений. Не думаю, що цілу Трійцю Сніжних Львова ні з того не сдумався на нас напасти, - він переклав погляд на білосніжного найманця, думаючи про щось своє. - Твої рани...
- Маленький божественний дракон вже погнався за Хулі-цзи, - відмахнулася Су Ло, граючись в обіймах Наньгун Люня у спробі влаштувати свою збиту в черговий раз брудну тварюку з максимальним комфортом. Її персфоманси з переміщенням у просторі не пройшли даром - вона відчувала себе буквально витисканою до сухого, сили не було зовсім.
- Тоді ми підемо за твоєю бійкою, - рішуче кивнув принц Цзінь, в черговий раз пошкодував, що він сам не Аптекар. Але і просиджувати штани в очікуванні він не збирався - все-таки, він звик виплутатися з проблем самостійно, а не чекати, поки хтось принесе рішення на блюдечці.
Якийсь час знадобилося на приведення до відчуття драконо-лошаді, і незабаром вони вже були далеко від місця їх битви.
- А ти вбив всіх Снігових Львова? - У Су Ло від холоду зуб на зуб не потрапляв — все ж, крові вона втратила стале і її організм ніяк не міг зігрітися.
- Ні, тільки двох.
А ось це вже не подобається, бо враховуючи трохи раси Снігових Львова, ці кітики були надзвичайно згуртованими, особливо коли мова заходила про помсту на своїх « власних».
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Глава 1032
Звичайно, Су Ло не могла засуджувати чоловіка за « несподіваний вияв » віри. Він просто не встиг закінчити справу, бо на всіх етапах помчав на спасіння її життя.
Наньгун Люні нічого не відповів. І колись йому було розмовляти: він звичайним рухом направив у грудну клітку екс-Четвертої міс потік духовної енергії. Ця чортова бійня забрала у дівчини надто багато сил. По суті, її теперішнє становище нічим не краще ніж те, що було перед тим, як Гросмейстер Рон Юн помістив її у свій лікувальний котел. Що ж, значить, повертаємося до пройденного матеріалу...
***
Лі Яоя, засклякнувши, втупилась у ту точку, де зовсім недавно мала померти Су Ло. Повинна була...
- Йояо, Яйо... - Вже не вперше покликав її Сіту Мін, але вона, здавалося, зовсім не чула.
- Як же так? - Прошепотіла вона своїм голосом. Ноги ледь тримали її в вертикальному положенні, у вухах премерско дзвенло, в голові дзижчачим роєм пролетіла тисяча думок - і жодна вона не змогла вхопитися. Замість цього кліщі вчепляться у руку Сіту Міна, питаючи хлопця чи він має ту саму долю: Чому? Чому вона не померла? Чому?
- Молодша Сестренка, тихіше, заспокойся! - Навіть не зморившись від її « простого» дотику, ніжно зашепотів їй в волосся чоловічого. - Все скінчено, тепер тобі просто потрібно прийняти реальність такою, якою вона є.
Власне, те що Су Ло вижив, не дуже засмутило його. Більше того - тільки коли Наньгун Левюнґ забрав дівчину на своїй драконо-лошаді, Сіту Мін зміг полегшено видихнути. Коли він дивився на її обличчя, то йому приснився вчитель. Людина, яка дала йому все, що робить його тим, ким він є тепер — і Сіту Мін боявся уявити собі себе як майстра, коли б вона померла від цієї збентеженої дівчини.
- Ні, я не приму! Не хочу! І не буду! - Аж раптом Лі Яояу. Очі наливалися кров’ю, усякий натяк на здоровий глузд осчез з їх чорних омутів і залишили за собою тільки тваринну лють.
- Яо, ты... - Чоловік, очевидно, був шокований таким перетворенням коханої, але не посмів їй про це сказати. По-перше, я не хотів розбудити її ще більше, а по-друге - глибоко в душі дуже боявся, як би вона не кинулася на нього з зубами і кулаками.
- Другий старший брат, допоможи мені! Ну ще раз, добре? - Приймаючи себе в руки, законниця Фейко-муха. Але Ситу Мін раптово... Відвернувся, не бажаючи бачити диявольську природу свого ідеала. - Другий старший брат, навіть я тобі більше не подобаюся...
Чоловік швидко обернувся, щоб висловити свою думку щодо ситуації. Але забув усі слова, як тільки побачив , залитию слізьми засмучену мордашку прекрасної дівчини. Який сумний схлип, і...
- Не плачь. Я допоможу тобі, обіцяю.
На мить перед Ситу Міна виник образ учителя. Цей осудливий погляд... Але він відігнав свою волю, з усіх сил уявляючи щасливу мсьяку Лі Яойо. Що може бути важливішим, ніж усмішка його Молодшої Сестренки? Ні, все правильно. Він поводиться так, як наказує йому серце. Воно ж не може помилятися, вірно?.
- Другий Старший Брат, ти найкращий! – відразу ж « втішилася» Фея Нефритового Озера. - Поки ти поруч, мені нічого не страшно.
З грудей хлопця вирвався гіркий сміх: лосось весь з себе такий чудовий, чому вона йому до вподоби?