Глава 991
Він, наче божевільний, почав трясти її - але це чомусь, зовсім не допомагало. Дівчина не приходила в свідомість, а її тіло з кожною хвилиною ставало все холодніше і холодніше...
- Ло! - Що ж робити? Що він повинен зробити, щоб врятувати її? Наньгун Левуні завжди славився своєю холоднокровністю і скакуном, але саме зараз всі думки в його голові у паніці розбіглися, голосно вереско кажучи й ні в яку не бажаючи ловитись.
Так і не видумавши нічого кращого, чоловік зібрав крихти своєї духовної енергії та влив у вмираючу Су Ло. Проте рівні між ними відрізнялися, як небо і земля. І така "щедра" була для дівчини все одно, що високовольтний розряд, який потряс весь організм. Дівчина здригнулася і, вирвавшись з обіймів Наньгун Ліюня, виринула цілий шматок крові.
- Ло! Як ти себе почуваєш? Все дуже погано? - Схибнувся навколо неї принц Цзінь, дбайливо прибираючи з обличчя волосся і дивлячись в болісно зажмурені очі. Але після того, як дівчина позбулася « лишнього» кров’ю, вона знову почала глибоко непритомніти. - Ло Ло, я тебе врятую! Все буде добре, маленька моя!
Продовжуємо наспівувати щось заспокійливе (найшвидше для себе самого), він зосередив свою духовну енергію і тонку струмінь гарячого повітря направив її до грудної клітки Су Ло. Його тіло буквально звило — йому треба було загострити власні травми, але Нанґун Люнь лише відмахнувся і продовжив свою справу. І невдовзі його зусилля дали плоди: тіло дівчини, похитнувшись на межі між життям і смертю, що підживлена силою духу, все ж вирішила ще трохи побути в числі живих, резонно примітивши, ніби померти воно завжди встигне. Почався відновлення, мілководдя помітне, ще зовсім непевне — але навіть ці крихти привели принца Цінзія найзахопливіше захоплення.
Таким чином, він продовжував крапля за каплею вливати у дівчину життєву енергію протягом трьох днів.
На четвертий день небо знову заволокло хмарами. Наньгун Люунь похмуро нахмурився: незабаром повинен піти дощ.
Він з ніжністю прибрав прядь волосся, яке прилипло до щоки дівчини. Її обличчя все ще було дуже блідим, а дихання поверхове, але в порівнянні з тим, що було до цього - вона безумовно йшла на поправку. Нехай повільно і не дуже впевнено, але все ж. Протягом трьох останніх днів його рани були підзатяжені, і це не приносило йому радості.
Він підхопив її тіло, наче воно важило менше пушинки, і дуже обережно, намагаючись йти як можна гладкіше, підійшов до краю скелі. Кілька стрибків - і ось вони вже на верхівці скелі. Точніше, на тому, що від неї залишилося.
Колись це був пік, найвища скеля Ласточкиних Гор. Дерева, що століттями ростуть на ній своїми верхівками дряпали хмари... Давно це було, і неправда. Тепер же, куди не кинь оком, скрізь простягалася чорна випечена пустеля. Уся рослинність, жива і навіть тут - кам'яне каміння та вкрите мхом валуни - все звернулось у попіл.
Але не наслідки їхньої руйнівної битви з Феєю Ян Сі цікавив Наньгун Люня, який притиснув свою дорогоцінну ношу до себе і закривав її від небезпеки. Він пильно стежив за кучкою землі, яка рухається в їх з Су Ло сторону.
Раптом клубок грунту струшився, відряхнувся і виявив якусь тварину, настільки перепалене обгорілою землею, що ідентифікувати його та віднести до будь-якого виду було досить важко. Але пара величезних, дурно-чарівних окулярів відразу ж видала в цьому самозвеличеному « багнюці » дрібного божественного бійця!
Мен-Мен деякий час насторожено вдивлявся у незапрошеного гостя, явно роздумуючи, а не відкусити йому голову, коли його погляд, нарешті, зупинився на як і раніше несвідомої Су Ло.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, скачаючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти споновуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З
Глава 992
Три стрибки, і ось дитина вже розташувалася на грудях своєї господині. Побачивши, що дівчина не реагує на його появу, він обережно положив її обличчя лапкою - але Су Ло все ще не відкриваючи очей. Дитина занервувала, засує і починає тріпати Хоз'яку за руку. Але, подумавши про марність цих маніпуляцій, торопливо пірнув у простір.
Наньгун Люуні не смів заважати бійці, поки той намагався розгальмувати дівчину, і коли він раптом захоплено умився в її простір, навіть трохи знервував духом: чи мало, раптово розумний малюк знає який-небудь спосіб розбудити Ло. Не те, щоб він сильно сподівався на допомогу недоросля-рептилоїда, але хоч якась надія краща повніша безнадії і снідючий зсередини почуття провини та втрати.
Відшукавши місце, сховане від вітру, він вийняв із своєї просторової торби чисту білосніжну вовняну ковдру і щільно закутав у нього тельце дівчини (то-небудь здивувалася Цзи Янь, якби вона тут, звичайно, коли дізналася б, що одна з двох просторуних сумок з аукціону опиниться в руках Нанґун Льоню!). А в процесі « обгортки» він раптом виявив, що руки і ноги Су Ло знову застигли - а оскільки з моменту того як він припинив додавати до неї свою духовну енергію, часу нічого не минуло! Не відкладаючи довгої скриньки, він відразу почав працювати зручніше: тонка струмка життєвого тепла полилася в грудну клітку Су Ло.
Губи чоловіків викинулися в сумно-іноничній сумці. Мабуть, після того ганебного і безглуздого концерту його малюка не було меж — тепер вона повністю й цілковито залежить від своєї присутності. Су Ло, коли ж ти прокинешся? І чи прокинешся взагалі?.
Навколо стояла абсолютна тиша. Тільки вітер час від часу шурхав рваним піском, ніби намагався знайти хоч кого-небудь живого, що залишився після пожежі. У радіусі десятків кілометрів не було чутно ані комах, ні важливих возів гризуна чи величавої походи магічних звірів, навіть птахи навмисно облітали цю наживу смертю.
Наньгун Левюні вдивлявся у обезкровене обличчя Су Ло. Завдяки його енергії в дівчині як і раніше теплилося життя, але все ж це було більше схоже на продовження борошна, ніж справжнє лікування. За ці кілька днів вона сильно схудла і заснула, шкіра буквально просвічувалася, на таку плюшню — синець залишиться.
Принц Цзінь, не в змозі більше дивитися на його ледь живу дитину з тихим стоном закопався головою у її волосся.
« Ло... Що мені робити?»
Очережний приступ самобичування був уже на підході, коли нарешті повернувся дрібна бійка з охупкою трави, затиснутою в пащу. З перемогою він виплюнув свою ношу прямо на груди дівчини.
- А ... ем ... Що за трави? - Наньгун Левюнґ промив нас невибагливо. Серед грандіозного списку його талантів, володіння елементом дерева не було, так що в лікарських травах він не був докою. І конкретно ці він якщо і бачив, то колись давно і вислизнути, тому й не визнав.
- Ву! - Дитина чесно намагалася пояснити цьому нерозумному двономі, але пантомій не цінував його. Дракоша, подарувавши принца Цінзія ну дуже виразним поглядом, плюнув на цю справу (в буквальному розумінні Наньгун Левуні встиг ухилитися) і витягнув книжку.
- "Техніка Танца Духовних Кроків"? - Чоловік, вражений.
Скарб імператорської родини Західного Цзінь! Но... Як ця книжечка опинилася в Су Ло?
Малюк, не зважаючи на дедалі більшу непевність Наньгуна Льюня, штовхнув лапкою в траву і зобразив розмалювання їх соком сторінок книги. Але оскільки чоловік не квапився виконувати його інструкції, Мен-Мен був розчарований у своїй кмітливості і вирішив зробити все сам. Він вибрав три види лікарських трав, але тут раптом зіткнувся з складною проблемою: як виявилося, не так-то просто маленькою лапкою схопити досить товстий стебла рослини!