Глава 971
Су Ло доторкнулася до Нангун Левуня. Цікаво, він сильно розізлиться, якщо Оуян Юньці і вперто втік? Однак, судячи з його абсолютно диявольської ухмилці, на таке безкровне спасіння третього принца можна не сподіватися.
- Техніка Сокритія? - Він хмикнув. - Що ж, подивимося, як довго у тебе вийде грати зі мною в хованки.
Незважаючи на свій абсолютно безалійний і розгільдяйський вигляд та періодична дитяча поведінка, принц Цзінь мав від народження нерухомим розумом регулярно підживлював його читанням. У столичних бібліотеках не було б жодної книжки, яка була в його загребах і жадних до знань ручечками. Так що ерудирований він був надміром і, на відміну від тієї ж невежи-Су Ло, знав про цю загадкової техніки досить багато. Наприклад, йому був відомий той факт, що Техніка Сокритія елементарного рівня могла приховати з людського ока всього лише на десять секунд.
Коли він уважно оглядав територію, замогильний холод пройшов через його хребет своєю кігтистою лапою. Це відчуття чистої, щирої, незатемнільної ненависті і бажання вбивати ні з чим не сплутаєш: його суперник замість того, щоб проявити розсудливість і спробувати втекти, поки була можливість, вирішив напасти на нього ззаду. Як же приємно самому стрибнути на оголений клинок!
Духовна сила відразу ж зосереджувалася на щільному коконі навколо тіла Нанґун Льоюня, обертаючи його у тверду броню. Абсолютний захист, невидимий для інших.
Удар!
Юньці вклав у цю атаку всю свою духовну енергію. Техніка Сокритія перестала діяти, і його фігура поступово виявилася позаду принца Цзинія. Він не міг пропустити такої нагоди.
Вибухова хвиля висихла всю околицю. Су Ло, хоч і стояла у віддалі, відчула, як повітряний кулак вдрукується в її грудну клітку, змушуючи закашлюватися кров'ю. Цзи Янь не була легшою. Лише загострені зусилля її подруги відчинилися і кровоточили.
Але чи це був ефект від однієї лише вивантаження — що ж випробовувалося вся сила атаки? Юньці, який вважав, що застали противники зненацька, чекав знайти на його місці лише криваву пляму — і як же він був здивований, коли Нанґун Левюн цілий та неушкоджений змив у небо, наче неприязному божествові, і відрізав із своїх плечей пил, презирливо осоромився:
- І це все, на що ти здатний? Слабак. А гонору-то было.
Вираз обличчя Оуяна Юньці можна було закусити настільки кислим. Він використовував усі свої сили, і все рано не зміг зламати оборону принца Цізіна. Так, про рівноможливий бій не міг іти і мови. Не його вага. Хоч би як хорошився третій принц, він змушений був визнати, що Нанґун Левюнь набагато сильніший за нього самого — їжаки йому не вдалося навіть пробити його захист, а що вже говорити про їхні сподівання вбити суперника?
Але несподівано для всіх присутніх обличчя Оуяна Юньці почало сяяти, наче сонце засвітилося у похмурий день.
Наньгун Левуні, роблячи вигляд, що зовсім не помітив цієї дивної зміни, спокійно сказав:
- Отже, який спосіб присмирення ти хочеш?
О, принц Цзінь! Не варто сваритися і жорстоко поводитись з переможеним противником. А, між іншим, Оуян Юнці не менш вінценосна тварина, ніж сам - чи вся ця ситуація може спричинити конфлікт між Імперією?
Здається, сам Оуян Юнці міркував приблизно в тому ж ключі, бо хоча він і помітно напружився, все ж таки зумів видати насмішку:
Ти не посмієш мене вбити, і коли побачиш демонстрацію рукавів Наньгун Люнем, з перемогним видом продовжив: - Якщо ти мене вб'єш, Ло тобі ніколи цього не пробачиш.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, скачаючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спонсоруєш вбивство якісних перекладів алевела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З © Google
Глава 972
Сукня Ло застигла стовпцем, втупившись жахливими очима на Оуяна Юньці, цього зрадника — навіть не очікувала від нього. Навіщо її приплювати? Їх "відношення", якщо ці речі можна так назвати, і без того дуже складні, незрозумілі та краще б їх не було. Вона не пробачить Наньгун Люня, якщо той вб'є його? І це говорить чоловік, який встромив їй кинджал у серце?
Всіх увагу присутніх (принаймні, хто ще залишився живим) було спрямовано на відчалювальна досі екс-Четверту міс.
Принц Цзінь також неохоче переклав на неї свій ясний погляд. Прочитавши листа Цзи Янь про «третем лишнем», він настільки розлютився, що кинув усе і відразу примусив відвоювати свою названу жінку. Побоюючись, що його гнів може вилитися на саму дівчину, він весь цей час старанно відводив від неї очі, повністю зосередившись на знищенні суперника. І ось, по суті, вперше на неї подивився...
Розбіжність на його обличчі перетворилась у шокований подив — одним махом відкинувший з дороги Оуяна Юньці, він швидко рушив до екс-Четвертої міс. Зупинився в трьох кроках, і ... Не знайшов, що сказати. Просто дивився, і не вірив власним очам.
На плечі юної леді звично засідав маленький божественний дракон, і тому сумніви не могли бути - це була мала дівчинка Ло. Но... Наньгун Левуні сковтнув слину. Ця дівчина була занадто вродливою, надто чарівною і надзвичайно привабливою. Вона настільки сильно турбувалася принцом Цзінь, ніби він не втратив свідомості на потіху всім присутнім. У очах чоловіка і вперто потемніло, і тільки тоді він з подивом виявив, що, здається, зовсім забув про таку елементарну життєву необхідність, як вдихати кисень у легені. Юньці відразу ж були послані до всіх бісів і безпечно забуто: все, на що в даний момент був здатний Нанґун Льойн - це дивитися на НЕЕ.
- Ты... - Нервово облизнув раптово пересохлі губи, - Ло?
Су Ло ледве стримався, щоб не плескати себе по лобі: з'явився - не застрелився, ні тут розпитайте вам, ані здоровьцем поцікавитися — влаштував геноцид місцевої ніндзя-населення, на нього при цьому жодного разу не подивившись, а тепер ще й не визнає! В горах такий сильний вітер, що у нього всі мізки вивітрилися за час його культивації?
Але, оскільки він все ще продовжував на неї питання зиркнути, довелося їй з найжахливішим видом кивнути.
- Але твоє обличчя... як...
- Нравлюсь? - Перебила його нерозпізнане мичання, приправлене судомною жестикуляцією, дівчина. Губи розтяглися в хитрому усмішку, очі в підступному очікуванні викрили з-під пухнастих чорних резонансів.
- Нравишся! Дуже, дуже подобаєшся! - Він навіть заволодівав, як його голова не відкинулася від такого об'єднаного виразу згоди.
- Звичайно, - з приданою сумом зітхала дівчина, — ось якби я повечеряла за час нашого від’їзду, ти б не був так повний ентузіазму, вірно? Ох уже ці чоловіки...
- Та що ти таке говориш, як я можу?. - спішно замахав руками Наньгун Левуню. - Незалежно від твоєї зовнішності, ти все одно будеш подобатися моєму Величності!
Цзи Янь з жахом спостерігала за картиною, що була перед нею « Величний і страшний принц Цінзінь, винуватий хвостиком перед Госпожею свого серця ». Це... Точно її третій старший брат? Той, хто не дозволяв нікому торкатися його, чи надто близько підходити до нього? Не підмінили по дорозі? Дівчина лялекторно потерла руками очі, бажаючи переконатися, що побачене не є плодом її запального від усіх цих стресів і поранень свідомості.
Приблизно в ідентичному шокі спостерігав за парочкою та Юньці. Ці двоє... Він привабливий, вона - до біса приваблива... Ідеальна пара. Настільки, що аж нудоти.
А з Наньгун Ліюня зійшов перший ступор, і тепер він з тривогою та ніжністю м'яко торкався оновлених рис обличчя Су Ло:
- Насправді, колишня Ло Ло Лє теж була дуже красивою.
- Угум, — згідно прогундосіла дівчина. Так, мабуть, вона б обійшлася і без теперішнього "апрайда". Шкода, її думки в даному питанні зовсім не поцікавилися.
- І знаєш... Моя Величність ніколи не дивився звисока на твою зовнішність, я і подумати не міг, що ти так через це переживаєш ...
- Ась? - Су Ло здавалося, що вона втратила нитку розповіді. Це він зараз до чого взагалі?
- Це, мабуть, було дуже боляче, так? - Зітхнув чоловік. І, побачивши, що брови екс-Четвертої міс піднімаються в замішанні все вище, вирішив уточнити: - Ну, операція, розрізи ці ... Чи це було необхідно? Я ж люблю тебе, перш за все як особистість - так що, незалежно від того, як ти виглядаєш, моє ставлення до тебе не змінилося б.
І тут до Су Ло дійшло, до чого клонував цей самозакоханий мерзотник, фанфарон, негідник і дуже невихована людина! Що ж, він вирішив, що вона відчувала себе « загубленою» на його фоні, і „полегла під ніж" - в сенсі, зробила пластичну операцію? У даний момент її однаково хвилювали два питання: чи медицина в цьому світі вже дійшла до таких викрадень, і не обнаглів цей самовдоволений тип остаточно?