Глава 949
Навіть з одного погляду можна було впевнено сказати: ці дверні петлі, замасковані в останній раз, мабуть, у момент встановлення, адскі скриплять. Відчинити двері - це те саме, що вийти на вулицю і кричати: « Дивіться всі хто у нас серед ночі намагається забратися в покої Його Величності третього принца!»
Сух Ло застила в нерішучості. А може, вони ризикнуть? Однак її задуми порушили пронизливий скрип: з тієї ж дверей видавалася лиса голова євнуху. Що ж, зараз або ніколи! Ладонь дівчини різко опустилася на шию нічого не підозрюючих мужичок, і той навіть не скрикнувши, осів на підлогу без свідомості.
Торопливо затягнувши його обм'якшу тшку в темний кут, екс-Четверта міс ледь встигла втиснутися у закриваюче прохід. Звичайно, ніхто не залишив запаленої свічки на візиті без жодних планів. Але, до таких радикальних методів дівчина використовувалася не торопилася і, виглянувши в величезній кімнаті обриси ліжка, попрямувала прямо до неї.
Юнь Ці з її минулого життя любив влаштовувати таємниці у дерев'яній основі свого топчана. Добро, самого власника опустіли. Інакше довелося б возитися ще й з ним.
...Крувати виявилася... Вагомий. На такий не те що одному спати - цілою міні-ротою марширувати можна. І з повним комфортом: це лежбище немірних розмірів виявилося напрочити позбавлене м’якугонького матраца — прикрите поверх твердих досок не особливо товстим покривалом. Класична дерев'яне-китайська ліжко, зроблена з дорогої жовтої палітри, зі всіх сторін писаного драконами і феніксами.
Су Ло, будучи не в настрої захоплюватися художніми талантами місцевих майстрів, мало хто вирішив продукувати поверхню посередині топчану. І ледь стримався здивований вигук — одна з досок відреагувала глухим звуком. Як же це легко!
Зсунувши ковдру, дівчина пригадувала їм секретний стук: три довгих і чотири коротких. Щось тихо заскрегулювало зсередини, а потім дошки, які виглядають монолітними, раптово розійшлися в різні сторони, відкриваючи невеликий квадратний отвір. Побачивши механізм, Су Ло не відмовлялася в задоволеннях іронічно угамуватися: би знав Юнь Ці, що хтось покладаючись на його звички з минулого життя, сконцентрував б її таємку за п'ять хвилин — власне видергаючи все волосся. З носа в тому числі.
Усередині була дерев’яна скринька з червоного сандалового дерева, на якій було виграбовано заповітне « Техніка Танца духовних Кроків ». Але екс-Четверта Міс не квапилася хапатися за навантажену знахідку: знаючи подуву і передбачливу душонку « колишнього», без будь-якої смертної пакості його тайка напевно не кинувся. У руці дівчини близнув кинджал, і кіім вона почала ретельно поводити над коробкою, поки не наткнулася на тонку довгу нитку. Су Ло простежила за її ходом і в самому темному кутку кімнати відкрився механізм, який здатний вивісити незадачливого злодюжку за кілька секунд.
Глава 950
З негромким « тренув" система захисту була віртуозно відключена. Звичайно ж, коробочки теж мали якийсь заковистий спосіб відкритися. Але тепер вони були ненадійними і навіть небезпечними: чим довше вона знаходилась на « ворожій території», тим більша ймовірність бути заздрісною на місці злочину.
Закинувши "Технік" у свій простір, Су Ло розвернулась до виходу... Та так і застила з однією піднятою ногою: прямо позаду її спиною безмовно стояв Юнь Ці. Місячне світло заливало його до протилежного правильні риси обличчя, роблячи його образ ніби примарним, загадковим, якимось нереалістичним ... У сенсі, нереальним засранцем, так як він весь цей час просто стояв, ніччотираючи свою присутність, і мовчки спостерігав за пограбуванням власної кімнати. Але вона теж хороша. Треба було так потрапити, прямо з сексуальним...
- Ух ти, який збіг, Ваше Високість, Ви теж тут? - Невтомно хіхнула екс-Четверта Мисс. - Теж не спиться, так? Хе-хе. Що ж, рада була побачити, з задоволенням б поговорила, але самі розумієте - справи, справи...
Су Ло самозавпевнено несла нісенітниці, як би несвідомо пробираючись до виходу. Але, варто було їй вразити принца, як той, очевидно не вражений її лепетом, ланцюгко вхопив його за зап'ястку.
- Відпусти! - Вона відразу ж з'явилася на місці, раптово забувши про роль "дурочки, яка переплутала спальні".
- Ні, з кров'яним миром відповів Юньці, стискаючи руку ще сильніше.
- Оуян Юньці, - помостилася Су Ло від болю. - Відпустіть мене негайно!
- Тільки через мій труп.
- Ця жалюгідна книжечка цінніша за ваше дорогоцінне життя? Ви явно недооцінюєте себе.
« Цілком з огляду на те, що в минулому світі для збереження власного життя ти без тіні сумніву пожертвував моєю», - подумки фиркала дівчина. Але, мабуть, думала вона дуже переконливо: Його Високість поморщився, як від гіркої пилюки, і видав:
- Якби я тобі сказав, що у мене були вагомі причини зробити так... Що я зробив би, якби сказав тобі, що не маю іншого вибору — ти б мені повірила?
На мить настала тиша. Здавалося, що Юнь Ці навіть затамував подих - так боявся, щоб не почути відповідь дівчини або не зможе прочитати її по обличчю. Він знав, що вона просто зобов'язана йому повірити! Повірити в нього, довіритися - так, як вона завжди робила у їх попередньому житті...
Але ще секунда - і Су Ло з силою вириває свою руку, а тоді уявляєш собі: « Звичайно, любий, зараз, тільки кинджал із серця витягну — і відразу почну тобі вірити!» "Віські причини"! Які ще причини можуть бути достатньо « християнськими», щоб свідомо та свідомо позбавити її життя? У ваших очах сльози засмічені: так шкода себе, свою зіпсовану молодість, що хоча б білу вій...
Юньці ж, з усією своєю « проникливістю», в даний момент міг думати тільки про її слова в тронній залі. Любий. Вона сказала, що у неї є улюблений. Саме тому вона не хоче дати йому ні шансу, щоб пояснитися!
Він раптом відчув, що якщо дозволить їй піти зараз - то втратить її назавжди. Тож він швидко наздогнав Су Ло і схопив за плече. Одна рука відразу лягла на тонку талію, друга міцно вчепилася у затилок, злегка натискаючи волосся - і до того як дівчина встиг проклясти його і його нащадків до сьомого коліна Юньци притиснувся губами до її уст. Су Ло могла тільки впертися руками у його груди, намагаючись розірвати контакт, та неччороздільно мичати щось безцінне на адресу обнаглого принца.