Глава 883
- А як щодо ковток води? - Лі Яояу було сказано побулькав рідиною в чайникі, куди вона не спокупалася і скріплялася серцем, додати три краплі духовної води.
Якби Су Ло і хотіла хоч якось відреагувати на цю провокацію, вона б всього лише фирснула. І навіщо було псувати воду настільки низькосортною дронею?
- Гм! Су Ло, сподіваюся, ти не забула. - Нічим не життя. Але є і добра новина! Якраз через рік і один день люди відзначатимуть річницю твоєї смерті! - Виглухнула Фейко-муха, намагаючись хоча б погрозами змусити полонену проявити хоч краплю емоцій.
Екс-Четверта Міс як і раніше не збиралася звертати на противний писк її дрібної повраги, але ось Червона Акація не стерпіла подібного ставлення до гозяшки: через край рукава Су Ло повільно виповзала тонка виноградна лоза... Замучив Лі Яояно негайно відскочити на добрих п'ять метрів.
- Добре, добре. Ти хочеш голодувати до самої смерті — голоду! - Вона кілька разів намагалася зберегти хоча б залишки гідності, але помітила, що виноградна лоза знову зашевіла і поспішала ще далі повернутися до свого столу. Червона акація відросла ще кілька лиан і демонстративно помахала слідом Фейко-мухой серединним відротком.
Су Л ледь помітно зітхнув. Це був момент, коли вона вперше зустрілася з Феєю Нефритового Озера. Тоді ця вродлива дівчина здалася їй втіленням безтурботності і холодної викорененості - ніби жодна бруд із світу людей не могла торкнутися її стоп. І що сталося з цим - як і його володарем тепер?....
Минуло два дні. Незважаючи на всі побічні напади та події, вона таки змогла зібрати Насіння Червоної Акації. Су Ло вовсю прорвалась до рівня Просунутого Аптекаря. Весь цей час, що Лі Яояу вважала її те чи сплячою, то тихенько змішаної, екс-Четверта Міс активно культивувала і ось - вона досягла бажаної мети. Тепер треба було приготувати Пілюлі Концентрованого повстання.
Однією з найцінніших складників цього препарату була капельна трава. Якість визначалася роками її вирощування - десять років, сто, 10 тисяч... На щастя, травичка, яка не розуміла звідки викопана дрібною бійкою, росла принаймні кілька тисяч років - її слід добре лікувати. Су Ло ретельно відібрала пару м’ясистих стебел і поклала їх у лікарський казан.
Через дві години, у своєму просторі дівчина виконувала ритуальний танець навколо котла під назвою « У мене все вийшло, яка ж я молодець!» Кінець строку закінчився завтра, отже сьогодні їй потрібно втекти. « Чорне обличчя... Ха, кому вони потрібні, ці молодість і краса! Головне - вижити, решту купимо,» - підбадьорювала вона себе. Не час і не місце зраджувати хандрі.
Стояла глибока ніч. Оскільки впродовж усіх цих днів Су Ло не було більше каменю, пильність Лі Йояо також помітно знизилась.
І в найтемніший час, перед світанком - коли сон найбільш палубок, екс-Четверта Міс почала діяти. Саме в цей час у своєму попередньому житті вона вбивала людей, і ніколи не потрапляла до питань.
Вона заздалегідь обшарувала свій простір у пошуках дорогоцінної коробочки з медикаментами, яку їй дав старший брат — Аптекар Леном.
Глава 884
Ця трубочка одного разу вже відправила їй непогану службу в праведній справі помсти невірний Су Вон, і тепер вона потребувала подібних цілей — щоб присипити одну мерзенну людину, яка вічно заважає їй жити.
І ось, Лі Яояу розпластилася на стільці, оголосивши печерку прямо-таки багатірським храпом. Тепер завдання Су Ло було вибратися з клітини. Фея Ян Ся одним змахом руки доводила механізм у дію, але не за в’язницею залізних прутень так само покірно візьметься. Крім того, цілком імовірно, що на її в'язниці висять « посилки», які пропонують господиню цього гостинного місця про спроби "гостинів" раніше покинути її осель. Але навряд чи це стане перешкодою для Су Ло. Зрештою, немає потреби торкатися решітки, щоб вибратися геть. Хмари в "Великі" речі, вдихнути, зробити крок назовні - і наступний подих вона вже зробила на волі.
Дівчина перетнула печеру і замерла біля сапливої Фейко-мухи. У руці блиснув кинджал, замислено очорнив лінію на її призовно білу шию... Лі Яояо. Їхня ворожість зайшла надто далеко, « і один з них повинен загинути від руки іншого, бо жоден не може жити спокійно... аж поки живий інший... » - навряд чи доведеться сподіватися, що вони колись пожмутуть одне одному руки, обійматься та стануть кращими друзями, будуть влаштовувати девичники, перемивати мужам кісточки ... Бр, таке і в страшному сні не присниться.
Но... Чи має вона вбити її саме так, зараз?
Ні, звичайно ж безчасне завершення її вірної повроги напевно звільнить її від багатьох проблем в майбутньому. Навіть якщо за спиною цієї дівчини стоїть могутній клан, покажи, що це саме вона прикінчила її. До того ж, ну не впустити так вдало підвірений (а можливо ще й єдиний) шанс?
Правда, її кров опиниться на руках Су Ло - і тоді вона офіційно стане вбивцею... Знову, в цьому новому житті. Та ще й чортові благородство і зарозумілість, що так не вчасно: їй, розумієте, чому-то хочеться прирізати протину Фейко-муху в чесному бою, на очах у всіх - а не ось так, сповідь ...
Моральні метання дівчини дозволили дрібній бійці, що зв’язався телепатічно зі своєю господинею.
- Гаразд, живи поки. Але наступного разу я не відпущу тебе так просто! - Прошила вона на прощання і, стримавшись від дрібного бажання попинати тремтячу Фейко-муху за все хороше, легко вбігла гвинтівкою сходів.
На кам’яних дверях не було замків чи банальних завищок — жодної обережності, яка недалекоглядність! Су Ло відчинила її одним нудьком і стала в темний, що здається нескінченним, коридор.
Судячи з донесення Мені, стара перечниця в даний момент занурилася у культивацію. Можливо, це її єдиний шанс викрасти назад свого вихованця і по-швидкісному звалити. Не можна було зволікати. Принаймні, саме так вона заспокоювала своє сумління й збунтований здоровий глузд, який твердив їй, що залишати за спиною переповненого ненавистю та бажанням помсти ворога — принаймні не найрозумніший вчинок.
Су Ло не мала уявлення про габаритів мешканці Феї Ян Ся, збудованої під озером, але судячи з довжини цього коридору, палац був просто величезний! Добре, їх зв'язок з малюком-дракошею була настільки міцна, що вона без проблем відшукала потрібний маршрут і тепер впевнено (хоча і дуже тихо) топала до спальні старої перечниці в самому центрі цього місця.