Глава 847
А Король насмішливо-неквально наближався до Ло Хаошена і Ло Деї, які змушені були крок за кроком відступати. Перед тим брат і сестра виглядали жалюгідними букашками, через які могли знехтувати різними вадами природи. І ось, над їхніми головами розверзлася розтопирена кігтиста плямистої п'ятірня потворності...
Су Ло несподівано здригнулася: невже ці двоє помруть... Ось так? Буде розчавлено, як набридливі букашки? І що це за дивне схрещене почуття на душі... Чи вона їм співчуває?
Але, звичайно ж, ця історія була такою ж цікавою як і в усіх тих людей, які мали задоволення вляпатися екс-Четверта Міс, не могло обійтися без "вдруг"-а. Так от: раптом у небі з'явилося... Обличчя. Лінцю на вигляд було близько шістдесяти років, від цього похмурого погляду у Су Ло з'явилося сильне бажання зізнаватися в усіх гріхах і самошляхово ховатися за грати - дуже схожі відчуття, як в той день, коли вона вперше зустрілась з її чудовим Учителем, мабуть, він і ця пародія на чеському кота були на одному рівні сили. І чимось його обличчя було невловимим, як Ло Гаошеня.
Це тільки явище лисиці не зупинило наміру розлюченого короля діамантових мавп - долоню невблаганно-повільно опускається на застиглих жертв...
- Гей, як ти смієш! Ти на кого попер, мартишка-переросток, а? - Б'ється обличчя, перекосившись від злості - а в наступну мить до голови приросло і все інше тіло літнього чоловіка, одягнений у світло-серню мантію. Змах руки — і світлий літає в короля, рятуючи брата й сестру від вірної загибелі.
- Дідусю! - За своїм звичаєм приступила драть горло Ло Деї. Він все ж прийшов!
Нарешті Хаошень зміг відпочити, бо тепер він не один. Дідусь прийшов, він обов’язково врятує їх!
- Це поважний старійшина сім'ї Ло. Ло Сантян, - прошепотіла Цзи Янь на вухо Су Лок. - Так само відомий як великий щит сім'ї Ло. Мабуть, у хлопчина в загашках був Камінь Прохання про допомогу.
Літній чоловік спішно оглянув своїх нерадівових внучат, потім його погляд перемітнувся до шепотячих подружок...
Але його увагу відволікло Королеві діамантових мавп: він явно не збирався так просто відпускати своїх жертв. До того ж, гігантський примат розумів: якщо він не вб'є зараз цього проклятого старого, то загине сам.
Епічна битва почалася. Від могутніх нападів двох неперевершених знавців бойового мистецтва тряслися небо й земля, розвалилися скелі і осідали дерева. Кожен удар оглушувався гучним громом, дикого звіра і зосередженого чоловіка висипалися іскри. Вибух! Почва струшнулася, піднявши жовтуватий пил, що зачепила очі, наполегливо лізла в ніс і в рот...
Ті, що залишилися на землі, закашлялися. Вони зі сльозами на очах змогли розпізнати лише дві чорні точки, які відлітають одна від одної як однополюсні магніти. Але їх власний досвід і сила не були достатньо сильними, щоб розібрати щось більше. Не кажучи вже про можливість втручання. Єдине, що вони могли зробити в даний момент - це знайти собі хоч якийсь укриття, щоб не потрапити під гарячу руку.
Тільки один спостерігач цієї сцени, очевидно, не сидів на місці: маленька бійка, за допомогою збентеженої господині, шустро вистрибнув з рук дівчини і блискавий мітнувся вперед! Су Ло встигла тільки вхопитися за повітря, малюк виявився занадто швидким!
- Маленький дурний негідник, а ну повернися!
На жаль, театральний шепіт господарі не зробив жодного ефекту на розперезаному бійці: той лише озирнувся і зтиснув зуби й кинувся у саму гущу бою!
Глава 848
Що ще могло спокусити Мен-Мена настільки, щоб той, незважаючи на смертельну небезпеку, кинувся зламавши голову невідомо куди? Звичайно, що є якийсь скарб! Су Ло абсолютно не схвалювала подібну саможертовність, особливо коли справа стосувалася її вихованця.
- Ніяка поброшка не коштує твого життя, уперті ти чудовисько! - Вона йому зачепила. Зараз навколо було щось неймовірне, там і тут пролетіли шальні сплески енергії, уламки каміння та трупа дерев — за свій захист вона б не отримала жодної влади. Звичайно, шкіра дракона була міцнішою за діамантову крихту. Але Су Ло все одно не турбувалася про цього необачного солдата.
Битва між звіриною й старшим досягла свого апогею: могутній удар кулаком у волосатий груди короля, і величезний примат з диким ревом вражався спиною до скелі. Далі відбулося щось незрозуміле-неймовірно: гладка на перший погляд стіна завибрувала, білим світлом спалахнула складна друк, як павутиння обліплена гора — мігруючий тишини, і тіло короля алмазних мавп розірвало на дрібні шматочки! Кров алим дощем оросила землю і світлі скелі.
Су Ло зі свистом втягнула крижане повітря: ця стіна... Що за чортівня? Чи, може, ця система зберігається біля цієї віддаленої гори? Але на цьому чуда не закінчилися. Гурхітно пригнувся, небо розсікнуло блискавку і освітлювало холодним світлом напис на покрученій кров’ю скелі.
- Що... Що там написано? - Су Ло тупо втупилася на знайомі букви, які ні в яку не хотіли збиратися у слова.
- "Тут спочиває Ці Нінь" - голос Цзи Янь злочинно тремтів. - Ци Нінь по чутках був одним з хоронителя Укромного Некрополя Богів. Кажуть, в його могилі захована карта цього легендарного місця.
З Су Ло мимовільно вирвав нервовий смішок, на який ніхто не звернув ніякої уваги. Карта Укримного Некрополя... У неї вже була половина, можливо саме тут їй призначено знайти черговий фрагмент? Який же чудовий день!
- Десять великих сімей континенту протягом незліченних років намагалися розшукати цю карту, - продовжувала відвідувати Цзи Янь. - Але доселе не було знайдено жодного шматочка.
Екс-Четверта Міс сховала усмішку за ввічливим поколюванням. Важко знайти фрагменти карти, заховані в її просторі! Але навряд чи хтось з шукачів мав такий чудовий скарб-детектором, як вона.
Місто Чистилища навіть оголосив ціну в десять фіолетових кристалів тому, хто виявить фрагмент карти. Але, на жаль, за десятки років ми не просунулися ні на сантиметр у пошуках ...
« Благо, мені вони дісталися абсолютно безкоштовно», - подумки фирснула у відповідь Су Ло, згадуючи епізод, коли вони з Нанґун Люнем старанно обчистили сховище пометья Су.