Глава 829
Молодик підійшов до дерева ближче, придивився до друку, і губи його вигнулися в усмішці:
Місто Чистилище - це право слово, щось з чимось. Минуло, скільки Ви говорите? Два роки після того, як Ви поставили цей знак, а він досі виглядає як новий.
Цзи Янь і вухом не повівши серйозно кивнула:
- Ну так, вам, у вашому Чертозі Луйон, такому теж давно пора тренуватися.
Бідолаха аж задихнувся від подібної наглого, але відступити явно не мав наміру:
- Досить ходити навколо, міс Цзи Янь, якщо ми не зможемо вирішити це питання мирним шляхом, то завжди можна розв'язати конфлікт менш дипломатичною бійкою.
Ло Хаошена за всю їх перепалку так і не вдосумився навіть поглянути на Су Ло. Тільки зауважив, що вона всього лише на жалюгідному п'ятому рівні - і все, дівчата, напевно якийсь служки Цзи Янь, для нього більше не існувало.
Подруги переглянулися, ведучи між собою безмовний діалог. Хоч знайомі вони були зовсім недавно, але розуміли один одного фактично з напіввзгляду.
- Що ти пропонуєш? - Цзи Янь не збиралася виставляти свої умови першою, вважаючи таку стратегію програною.
- На цьому дереві п'ять червоних насіння акації, - виявив чуда aрифметики Ло Хаошені, — ми, чорт Луйон, забираємо три з них, а два позосталі – Вам.
- Пфф, - Цзи Янь розуміла, що Су Ло потрібно принаймні три насіння, погоджуватись на подібну угоду небезпечно для здоров'я, дівчинка якщо не напакостить відразу, так прибере помста на потім. - Ні за що! Давайте-но навпаки, і розійдемося тихо-мирно.
- Ні, на це ми не згодні.
- Значить, до компромісу ми не прийдемо?
- Міс Цзи Янь, відійдіть-но подалі і оцініть картину в цілому. Кажуть, великий бачиться здалека - посміхнувся Ло Хаошень.
- Жене своєю порадою, - різко відповіла Цзи Янь. - Мій відступ означає відставання Чистилища, подібного я собі не можу.
- Міс Цзи Янь, Ви не можете одна представляти все місто Чистилища.
- Насіння червоної акації вільно висять на дереві, хто першим зірвіт — тому вони і будуть належати, до чого ці порожні розмови? - Зимно кинула дівчину.
- Чудово, це Ваші слова! - Як чудово, що дівчинка сама це запропонувала!
Цзи Янь швидко погоджувалася з цим проходцем, вона стурбована тим, що переглянулася на Су Ло — але та лише пошкодувала: у такій перетинці вигадувати стратегію, звіряти кожне слово і перевіряти можливі наслідки просто немає часу. Що буде - те станеться.
Крім того, відверто кажучи, вона не помилялася і вірила, що ці кровожерні зерна, які не змогли зірвати навіть маленького божественного дракона, дадуться в руки цим мешканцями проклятого Луйон.
- Братик, дозволь мені! - Дзвонила Ло Деї, сповнена рішучості.
- Добре, йди, - кивнув їй Ло Хаочень.
Цзи Янь і Су Ло знову мигцем подивилися один на одного, ледь тримаючи веселі усмішки. Що ж ти так сестру-то свою не бережеш? Хоча, можливо, у цього Ло Хаошена їх по відра на підвіконник ... Але наступної миті веселитися дівчатам стало дуже весело, коли Ло Деї витягла пару білих рукавичок з срібним сяйвом і демонстративним святкуванням повільно натягнула їх на тонкі пальчики.
- Срібні рукавички з волокон золотого шовкопряда? - З похмурим подивом поцікавилася Цзи Янь.
- Яка обізнаність, - осклалася Ло Деї і впевнено потопала до дерева Червоної Акації.
На обличчі Цзи Янь читалися паніка і каяття, коли вона знову поглянула на Су Ло. « Все скінчено, все закінчено, усе кончено... Якщо ми втратимо насіння червоної акації, ти мене пошкодиш?
Глава 830
- Що це ще за рукавички такі? - Су Ло тихо запитала крізь зуби.
- Як видно з назви, над кієм вирішили не заморочуватися, ці рукавички зроблені з волокон золотих шовкопрядів. Можливо, ви чули про ці маленькі черв’яки, але вкрай прискіпливі у змісті та розведенні хробаків. Але, мабуть, вони не мали любові до їжі.
- І що ж це?
- Шелкопряди відкусюють виключно кристали, зеленого і вищого рівня, - гірко посміхнулася Цзи Янь. Су Ло відповісти на подібне було нічого, так що дівчина важко зітхала і продовжувала: - Як ти розумієш, цих шовкопрядів вкрай мало, щоб отримати достатньо шовку на пару рукавичок, потрібно відгодовувати мінімум сотню таких, і займе весь процес не менш десяти років. Але результат цього вартий уваги, рукавички зі срібної нитки золотих шовкопрядів надзвичайно міцні, навіть експерт восьму рангу навряд чи зуміє пробити їх. Саме тому вони ідеально підходять для збирання насіння червоної акації, - підвела вона сумний результат.
Екс-Четверта Міс, вражена цим коротким листком, пильно вдивлялася у тончасту матерію.
Насправді, ці рукавички є найкращою зброєю для тебе, - пробурмотала Цзи Янь і відповіла на невисловлене запитання Су Ло: - Воюване їх поєднання з твоїм Великим Розмірним відбитком зробить правдивий фурор. На жаль, як ти розумієш, чорт Луйон благодійністю не займається і навряд чи захочуть з тобою поділитися ними.
Поки вони говорили, Ло Деї з хижою посмішкою підійшла до Червоної акації. Зовсім недавно вона мало не втратила зв’язку з цим деревом, але тепер забере все його насіння. Дівчина витягла руки і ...
Вітки Акації, що мирно гойдалися на вітрі, швидко перейшли у режим бойової готовності і попрямували до Ло Деї. Дівчатка вже була готова до подібного повороту подій, так що вчасно пригнулася, ухиляючись від гілок-плетей, але, мабуть, боги удачі сьогодні були не на її стороні.
Вона правильно розрахувала реакцію Червоної Акації, але не вчула дрібного бійку, що ховається у її листях. Малюк був дуже гостинним, особливо щедрим і не вирізнявся своєю їжею та скарбами — він був готовий померти, але нікому не віддати! А тут якась чоловічка тягне свої кінцівки до ЄГО прелести!
Мен-Мен, вчепившись у лозу, полетів вперед, як на тарсанці, і вдарив своєю лапкою до грудей Ло Деї, відсилаючи її в довгий політ. Добре, зовсім недавно він якраз практикував такий пінок на тому не обговореним камешці в просторі його господині. Але тоді він, очевидно, приклав недостатньо сил — голос груба все ще був чутний. Тепер же він помітив свою помилку і пнув дівчину як можна далі, далеко-близнюк ...
Тіло Ло Деі, охарактеризувавши велику дугу, пролетіла над застиглі від подиву люди і, судячи з траєкторії польоту, приземлилася їй світло акурат посеред темного озера.
- О ні-ні, - заверіщала дівча, примітивши страшного Шипастого алігатора, привітно відчинив свою пащу з гострими іклами. Те, що рептилії читали про справжню радість цієї зустрічі. Чи справді боги відвернулися від Ло Деї, чи то у дрібного бійці настільки хороший окомер - але буквально через мить її філейна частина виявилася практично насадженою на нижню щелепу алігатора, який, не медля, зачинив і верхню.