Глава 809
Схвалюючи свою зацікавленість, він сказав: « Ну, якщо мій старший брат так наказав мені не слухати його? » Мімо звірушок, які саме доїли трупи тих двох чоловіків — від бідолаха не залишилось навіть кісток. Ще хвилина негайно, і від чарівної незнайомки теж мало що залишилося б, а потім напевно не найщедріші створіння стали б за неї саму.
Звичайно, магічні звіри не були по - іншому раді обіду і багато з обуреним ревом кинулися слідом — тепер у Су Ло був такий незграбний хвіст із різноманітного диващ четвертого-п'ятого рівня.
На щастя, її швидкість завжди була на висоті і ті, що дихали в спину переслідувачі додавалися ходу. Але через чотири години їй вдалося відірватися від прудки, які сильно змінювались.
Су Ло скидала свою ношу на густу пружинну траву, яка була вкрита мальовничим лугу. Але час розглядати і милуватись красою природи у неї не було, потрібно було швидше почати лікування дівчини. Від швидкого бігу і трясіння її рани відкрилися знову, внутрішні травми також були дуже серйозні. Але мадам, мабуть, дуже не хотіла вмирати і чіплялася за життя кожним подихом.
Су Ло викинула з свого простору дві пляшечки із ліками: одну всередину, другу зовні. Тринадцять ран! Деякі з них були дріб’язковими — просто подряпинами, а в зазорі інших біліли кістки.
Брат-Ледишка спостерігав за діями своєї однокласниці і непомітно зник. Су Ло вже встигла звикнути до його любові йти англійською і навіть уваги не звернула. Вона зірвала з несвідомої дівчини її сукню і спалила - їй в будь-якому випадку більше не знадобиться, таке брудне та підране. А зайвий раз захоплювати магічних звірів на запах крові теж ні до чого.
Аптекар Лен колись презентував їй бульбашок з Пілюлею, що відновлює плоту - і саме зараз він прийшов дуже до речі. Ця диво-піліюля кінцівки отрущувати вміє, не кажучи вже про поранення мечем. Таблетка була поділена на дві частини: одну меншу для звичайного перорального застосування, а другу побільше — подрібнити і змішати з духовною водою.
Щоб панночки не світити голими головами (Братець-Ледишка напевно з них око не опускає, цей мовчазний вартовий), Су Ло пожертвувала їй одне зі своїх запасних ні разу не ношених сукень — фігури в них були схожі.
Без запаху крові та вбивчої аури Юя магічні звіри обходили їх. Особливе кантування дівчини не мало бути, а отже можна було зробити перерву в цій дивній подорожі. Су Ло уміла на м’якій траві і стала медитацією.
Вона вже який раз намагалася об'єднати п'ятсот дванадцять ниток її простору - але сріблясті нитки ні в яку не погоджувалися зливатися, відскакуючи один від одного жорсткою колючим дротом. Мабуть, потрібні час і можливість.
Коли дівчина розплющила очі, сонце вже зайшло за гору. Су Ло зі стоном потяглася, випрямляючи затінки ноги, і тут збережена мадам очнилася й різко сіло.
- Ти хто? - Вона суворо запитувала, озирнувшись і не виявивши нікого іншого.
- Не дуже-то ввічливо по відношенню до того, хто врятував тобі життя - хмикнув у відповідь Су Ло. Зрозуміло, що велика шишка прибула з міста Чистилища, куди вже їй нижчі до ввічливого « дзижчання » якоїсь ‘ ведмедиці ’ із села.
Але слова екс-Четвертої Міс нагадали незнайомці, що щось тут не так. Вона пам'ятала, як була серйозно поранена і минув навколо риштували магічні звіри, а свідомість зраджували її тіло ... Здавалося, це кінець.
Але ось вона прокинулась, жива і на диво здорова.
Глава 810
- Скільки я була без свідомості? - Пристойний погляд на Су Ло.
- Близько дня.
- Один день? - Дівчина здивовано підскочила на ноги. - Всього за один день всі мої рани так зажили?
Су Ло потиснула плечима і залишила це вигук без коментарів. Звичайно, результати її лікування викликають подив і запитання, але це не означає, що вона зобов'язана відповідати.
- Це ти врятувала мене? - Панянка окинула свою рятівницю поглядом, абсолютно сумніваючись: як міг експерт п'ятого рангу наважитися увійти в Темний Ліс? Припустимо, ця дівчинка її врятувала. А хто, в такому випадку, рятував її саму?
- Можна сказати і так, - кивнула Су Ло. Ні, якщо б її воля, вона б у цю справу носа не збрехала - на спасіння незнайомки наполягав брат-Ледишка. Але, по суті, тягла на своєму горбу цю несвідому твушку саме вона.
Незнайомка коротко кивнула і, не сказавши ні слова, пішла геть.
Екс-Четверта Міс з легким інтересом дивилася їй слід. Бабушки, яка зарозумілість, який пихатий! Прям як вона у своєму попередньому житті.
- Могла б хоч "дякую" сказати, я тобі все-таки життя врятувала, - флегматично кинула вона панночку в спину.
- Цю послугу я не забуду і обов'язково відплачу в майбутньому, - дівчина на мить зупинилася, прямий, як жеречка, і, не обертаючись, просто помила рукою на прощання своїй рятівниці.
Су Ло, привалившись плечем до дерева, проводила дівчину задумливим поглядом. Цікава все-таки мадам. Добре, що вона її врятувала, хоч і не хотілося. Звичайно, ні про яку вдячність вона не думала, але союзник може в будь-який момент допомогти. От тільки високомірна мадам не встигла представитися...
- Старший брат, так а все-таки хто вона? - Дівчина задерла голову до крон дерев.
Брат-Ледишка довго мовчав, але потім все ж видав коротку, проте дуже ємну інформацію:
- Місто Чистилища, Свята Діва, Цзи Янь, сьомий ранг.
Лаконично і у справі! Ось за що Су Ло подобався цей хлопець - він говорив мало, але завжди інформативно! Всього вісім слів, і у неї на руках вся необхідна інформація про цю молоду леді. Її особистість, походження, ім'я і сила...
Але місто Чистилища, звичайно, місце неймовірне. Баршню, здавалося, була одного віку з Су Ло, але вже була на сьомому рівні.
- Пішли, - буркнув вона і, уткнувшись носом в карту, побрела вперед.
Велика Долина на південному сході, насіння червоної акації - ось її мета. А ця міс Цзи Янь... Якщо призначено, вони ще побачаться.
Минув година, друга... У Су Ло з’явилися підозри, а потім тверді переконання: вони ходять коломи!
- Старший брат, а ця карта точно нормальна? - Дівчина і так, і едак крутила в руках папірус з кошари, але результат залишався незмінним — вони заблукали.
Цзи Юй як і раніше мовчаво подивився на Су Ло, потім на карту, ще раз на су Ло та... Відвернув погляд.
- Гей, брате Ледишка, може, відповіси все ж?
Хлопець, вперто дивлячись кудись вдале, лише буркнув:
- Карту дав Учитель.
Та вже ця його "лаконність"! Тепер вона вже не здавалося такою приємною рисою характеру Цзи Юя. Ось що він мав на увазі? "Карту дав вчитель - значить, всі претензії до нього"? Або чи це натяк, що Ґросмейстер спеціально дав їй неткову карту? З нього стане! Не дивно, що Рон Юна майже не мав учнів! А може, вони і були просто не доживали до свого « спалаху світла»?