Глава 727
- Великий Майстер, Су Ло, вона, розумієте... Багато вчилася всі ці дні і, мабуть, знепритомніла від перевибування інформації... - Пропустився хлопець у виправдання, але Гросмейстер Рон Юн тільки ледь нахмурився, і в наступний момент по залу пронеслося гучнопрохідне "Баммм", що зніс до палати паланкін та вигнав сплячу всередині дівчину буквально підскочити на місці і рефлекторно застити в бойовій стійкці, готовою відбивати будь-яку атаку.
Су Ло побоювало одне око, потім друге - але загрози навколо не виявила, а ось цікаво-засуджуючих думок цілу юрбу виявилося в збитці. Усвідомлення всієї ситуації пробило навіть хвалений пофігізм дівчини, якось незручно все вийшло... Та ще й в носу нещасно защипувало.
Дзвінки чхнули і навіть похитували від таких "можливих" поривів "ветра", Су Ло перетікала з стійкої до куцца реверанс, вітаючи Гроссмейстера Рон Юна та Імператора Цзіня. І якщо перший на цей жест відреагував гладким рахунком, то його Августея в голові звивав: і ось це розтрепанне задоволення барельєфом із простирадла на мсьочку свого другого сина прочитує йому у невістки? Неймовірно.
- Виспалася? - "Дозвольний" тоном сказав Ґросмейстер, коли вона вперше сказала їй слово з часів їхнього знайомства, якщо момент зі спасінням маленької бійки (ну і її по ходу справи, за компанію, мабуть) можна було так назвати.
Су Ло збентежено кивнула, і з її голови чудово злетіла пилова павутинка. Мабуть, хлопці в процесі транспортування її несвідомої тушки не помилялись за збереженням « стели» - простіше кажучи, волосся щасливо підмели підлогу у кімнаті, на подвір'ях, по всій столиці...
Під важким поглядом Четвертої пані нерозлучне трио якось стихало і хлопці активно взялися переглядками між собою — у пошуках « головного» винного, мабуть.
А десь там, на задньому фоні, тихенько бушувала Фея Нефритового Озера. Вона виросла з цією Трійцею, як усі вони могли перемітитися на сторону поганки-Су Ло? А на неї і не дивляться, негідники едакі, наче її й немає взагалі!
- Міс Су, може, Вам потрібно ще час, щоб підготуватися? - Смелино простягнула Фейко-муха, ледве не заплюлюючи своїм отрудом оточуючих. Добре, навколо неї оселилися свої ж - а у сім'ї вже давно вироблявся імунітет.
Але несподівано для всіх Гросмейстер Рон Юн спокійно сказав:
- Тест почнеться, коли догорит арома-палочка.
Тобто, мало того, що він змушений був чекати, так тепер ще і відстрочку Су Ло дає, щоб та могла привести себе в порядок? І це після провокації Феі Нефритового Озера? Усі чудеса та диващі.
- Вдячна, - радісно посміхнулася Четверта Міс і як би невзначливий погляд на роздушену від люті Фейко-муху. Через любов до маленького дракона, або з раптової симпатії до неї - яка різниця, через яку Великий Майстер так милостиво надав Су Ло, але не скористатися цим було грішним. Добре, тронний зал - не армія, а арома-палочка - це не палиця. Хоча Фейко-муха цілком могла б зійти за зловісно-пихтячого прапорщика.
Через деякий час Су Ло впорснула у зал, « вдихаючи духами і туманом» - зачісана та посвітлена. У центрі залу вже чекали своєї години два стола. Обидві дівчата лагодилися, і Аптекар Лен поставив перед ними стос аркушів з запитаннями. Побіжаючи очима по тексту, Четверта Міс виявила, що всі ці теми дійсно були включені в ту адову гору книг, ось тільки за цих десять днів вона поглинула таку кількість інформації, яка зараз у її голові була натуральною каша.
Лі Яояу з злорадно усміхнулася, покинувши очі на свою трохи розгублену повагу. Те ж саме, всі ці знання вивчаються Аптекарями від Променечкового до Елітного рівня, куди вже дурненька-Су Ло з її початковим рівнем до подібних премудростей!
Глава 728
Вона ж, небось, і половини написаного зрозуміти не зможе - не те, що сама відповідати. Фея Hефрітового Озера самодовольно посміхнулася і тепер вже звернула всю свою увагу на питання, закінчуючи не відмовляючи собі в удоволенні швидко і розмашисто луснути пару слів на аркуші паперу, щоб ще більше змучити Су Ло.
А четвертою міс і вперто було нескладно: вона розкинувся відповіла на ті питання, які знала, і тепер зависла над іншими. Трава з драконячого язика, ароматна орхідея бажання і ще з двадцяток будь-якої різно заковисти обмовлених травок муравівок, кип'ятити протягом чотирьох годин, потім помістити в ...
Куди б це було? Так, це явно щось з просунутого рівня. А вона точно пам'ятала, що читала щось таке минулої ночі - ось на той час голова вже буквально лопалася від інформації, і саме цей розділ вона якось нечесно запам"ятовувала...
Краєм очі дівчина глянула на Лі Яояу, яка щось самозабово за своїм столом. Білий аркуш паперу був весь спотворюваний дрібним убиральником і, судячи з усього, Фейко-мухи подібних затовстів не було.
Що ж робити? Не може вона і в прямому програти ось цієї от ... Мадамі? Ще й зиркає на неї так... Самозадоволення! Ні, так не можна. Вона не може дозволити комусь дивитися на неї звисока. Тим більше їй.
Між столами іспитів була відстань два метри, і навколо них також була п'ятиметрова «зону відчуження» - всі затамувавши подихи, спостерігали за корплячими над питаннями дівчатами. Точніше, корпела одна тільки Лі Яояу, в той час як Су Ло відчайдушно шукала відповідей на стелі. Ось вона почухала ніс, потім вухо, зітхнувши, підперла рукою підборіддя ...
Дивившись на її розгублену мордашку, губи Лі Аотяня самі себе скинулися в лихорадну висмішка:
- Гадкий качен, який наважився кинути виклик лебедію — сміливо, але безглуздо і зухвало.
Біен Юін, побачивши терзанію Су Ло, сам хотів кинутися до неї і відповісти на всі ці кляті запитання. Пережив він не менше за неї, а то й більше - і зараз, будучи і так на взводі, від їдкого коментаря Лі Аотяни спалахнула миттєво:
- Хто з них гадкий качечок, а хто лебідь — це ще розібратися, - люто прошипів він двома руками вдерти чоловіка за комір. - А тобі я раджу помахати! - і одним рухом відкинув Лі Аотя в сторону, так що він ледве на зад не сміявся.
Ті, хто спостерігав за цією негарною сценою, були вражені: відколи молодий майстер сім’ї Дворца Нефритового Озера став таким слабким? Це його тільки що з такою легкістю відкинув юнець з палацу Біечен?
- На що витріщилися? - Залюблене Лє Аотян.
Все відразу ж повідводили погляди, мовляв, ми і не на тебе всьому натовпу дивилися. І зовсім-сусім не помітили, що рівень у молодого майстра помітно впав.
Лі Аотянь, звільнившись від уваги міністрів та чиновників, обернув усю свою ненависть на Бієчен Юна, який тільки горлово задер підбірок і прошипів:
- Чого ти хочеш поранитися? - Зараз з цим хлибою він міг впоратися клацанням одного пальця. Середнього.
Лі Аотянь злісно заспівав і відвернувся.