Глава 723
- Загалом, всі книги тут, а тобі, сестричка, треба б піднаховатися і все вивчити, - потонув Анья Мін.
- Так-так, а ми, мабуть, підемо.
- Не будемо тобі заважати, — відсав він Су Ло Бічен, і вся потрійна шустро випарувалася, не встигла дівчина й рот розкрити.
Але її подив відносно їх поспішного догляду тривала недовго: вона мусила витягувати всі талмуди з мішків, і все відразу стало зрозуміло. Вона стала дуже поширеною!
І вони сказали їй вивчити все це за десять днів? Та вона навіть прочитати їх не встигне! Простіше застрелитися, навіть якщо у світі немає вогнепальної зброї.
Це трио, що змилися від гріха подалі — мабуть, здогадалися, як Су Ло відгукнулася б на таке « задання» і кожен із них напевно схоплював би принаймні по одній книжці по лобі.
- Вуу, вуув ---, дрібний бійка видав протяжний повний співчуття стогін. Мабуть, він відчув безнадію, яка охопила його господиню, і вирішив підтримати її як міг. Він з болем зітхнув і похитався, простягнув їй кристал із парчаного мішечка на шиї.
Фіолетовий кристал... Малюк добровільно вирішив розлучитися зі своєю „перелезністю" - і все заради Су Ло? Дівчина була глибоко зворушена його вчинком. Обнявши малюка, вона кілька разів безуспішно спробувала повернути йому кристал. Довелося змиритися і вдячно прийняти, правда, конкретно зараз вона теж не планувала його використовувати, так що не дивлячись закинула камушок у свій простір.
На ці приємні моменти закінчився час, коли ми почали працювати. Су Ло, змирившись зі своєю незавидною ситуацією, потягнулася за першою побитою книжкою, але раптово її мозок наче розпеченим плетеем обгріли. Пульсуючий біль все наросла, у вухах задзвенено, дівчину немов втягнуло до чорного липкого омут....
Вона прокинулася тільки рано вранці наступного дня. І відразу відчула якісь дивні зміни в її тілі. Дослідивши внутрішній простір, Су Ло раптом виявила, що час всередині нього текло в десяток разів швидше, ніж ззовні у загальноприйнятій реальності! Ось так подарунок!
Чого їй так бракувало конкретно в даний момент? Часу! Не те, що вивчити - просто прочитати всю цю гору книг за десять днів неможливо. Але тепер, коли час у її просторі значно прискорився, по суті, проведене всередині десять днів буде еквівалентне цілій сітці! Замаячив примарний шанс зазубрити всю цю інформацію і водночас не звихнутися.
Ось тільки... Як так вийшло, що цей апгрейд її простору відбувся саме зараз, коли їй це було так потрібно? І вже не в фіолетовому кристалі, представленому їй бійок, справа?..
Су Ло з гіркотою хіхікала: як же мило було з боку Дворца Нефрітового Озера « подати» їй цей чудовий кристал! Та вже, якщо Фейко-муха дізнається, що саме їх родинний скарб так виручив її поврагу в важку хвилину - вона собі всі пати звириває. Ось здорово буде на неї-лишу подивитися...
Дівчина згребла бійку в свої обійми і дзвонико смокнула його у ніс:
- Ну що, радість моя, айда в простір культивувати? - Поки вона по вуха зароться в пилові талмуди, малюк може активно займатися своїм розвитком. З такими вінзелями з часом, і господиня, та її улюбленець мають всі шанси стати сильнішими в найскрутніші терміни!
Глава 724
Хоча тепер Су Ло мав сто днів у запасі, цього не вистачало. Всі ці нескінченні книги, підручники, енциклопедії — їх було так багато, всі написані від корки до дрібним шрифтом, який дав би честь навіть найшляхетніших кредитних компаній, та ще й всю Аптекарську мутню ніяк не можна назвати літературою для « легшого читання» - чай, а також художній роман.
Але, незважаючи ні на що, все потрібно було запам'ятати. Дівчина забила свій сон та відпочинок, і тільки тим займалася, що поглинула книжку. Мало того, що всю цю « цікавішу » літературу потрібно було прочитати і при цьому не вирубатися, пуща слинки на пожовтілі від часу сторінки, але ще й зрозуміти.
"Аналіз і призначення сотень видів лікарських рослин" - здавалося б, нічого складного. Су Ло розкрила книжку і на першій же сторінці було детальне зображення якогось хріноверта. І ціла сторінка його властивостей, написана таким шрифтом, що впору було мікроскоп шукати. І таких у цій книжечці було більше сотні. Навіть Су Ло, яка завжди пишалася своєю пам’яттю, було важко вивчити все це.
Всього за якихось десять днів (ну гаразд, сто - якщо вважати тимчасовою парадокс у її просторі) їй потрібно було освоїти те, на що інші люди йдуть десятки років.
Наступного дня приніс їй недосип, синці під очима і наступний талмуд - « Методи » та способи переходу на Промежуючий рівень. Третій день: мігреня та « Аналіз ареалів, що ростуть на рослинах з незвичайними травами». Четвертий день...
З кожною новою книгою Су Ло здавалося, що її мозок все більше і більше перетворюється на желі. Вона мусила буквально подолати себе, щоб взяти нову книжку за читання й замінити її. Один день — одна книга, і жодних цвяхів.
Кілька десятків днів потому, у Четвертої Міс з'явилася передчуття, що ще трохи - і її мозок просто вибухне від перевищення інформації. За її відчуттям, вона вже скоро блюватиме всі ці мудрі слова.
Гора книг в її просторі потроху зменшилась, у той час як її кімната все більше захаращувалась розкиданими тут і там манускриптами. Здавалося, що невдовзі дівчина опиниться похована під всіма цими енциклопедіями та довідниками.
В останній день, на останніх рядках, захоплене свідомість дівчини не витримало і все ж таки відіслало знеможене тіло своїй недбалій господині в глибоку відразу. Мабуть, це був єдиний спосіб змусити дівчину хоч якось поспати.
Вона втомилася.
Протягом цієї сотні днів, Су Ло з упертістю осла впихала в свою шалену від такого перенапряження пам'ять все нову і нову інформацію, ледь ногами там всі зсередини не губжуючи. Після цих ста днів натурального знущання над мозком їй здавалося, що ще один новий факт — хоча б одне марноване слово — і все - вона лусне й забуде своє ім’я. У першому, хто говорить слово "книга" вона спочатку олює власною кров'ю, а потім ще й порізає темочку найважчим талмудом, що їй довелося за ці дні визбрити.
Але зараз, всіх людей які вважають, що її теоретичні знання досі залишилися на початку Аптекарського рівня - буде великий сюрприз. І, можливо, ще й дуже неприємний.
Гроссмейстер Рон Юн велично засів у тронній залі Імператорського Палацу. Сьогодні він був одягнений у темні шати, на його мантії в китайському стилі були вишити срібною ниткою буйний бамбук. Цей холодний, безстрашний чоловік майже не рухався і не вимовив ні слова, але все одно тільки його аура викликала у всіх присутніх трепет та незручність.
Сім’я Дворца Нефритового Озера, як і завжди, безмовно стояла на місці.