Глава 697
-Так, розмірчики не вражають .... - Знеохочений пробурмотів собі під ніс, звичайно, так, щоб розчули й всі інші присутні, і Лі Аоцюн в першу чергу.
Маленька бійка в даний момент була мініатюрою « Гордий орел, що сидить на саморучно створеному гнізді» - з волосся на багатострадальній голові відбитки сім'ї Лі, звичайно. Малюк, міцно тримаючись кісточок за неприємний насест, дуже здивувався, коли побачив усіх цих дивних двоногих людей, які так забавлялися животами, плескали самі себе по стегнах і безперестанку, до сліз падали з очей — культурним словом « сміх» ці сльозкивання та гавкання було важко назвати.
Лі Аоцюн був готовий вибухнути від люті в будь-яку секунду. Крім того, маленький негідник розкрив таємницю свого довгого життя. Він же навіть дружиною обвівся, тільки б той факт, що він ... кхм... Відсутність первинних статевих ознак не стало офіційним голосом. Тепер усе пішло прахом!
-Ах-ах-а! - У пориві шаленого гніву чоловік став безладно хапати себе за голову, вже не розуміючи, де маленький божественний бійка, а де його власне волосся. Не будь дурнем, але вирішив на всяк випадок не затримуватися на кінцевому даху Лі Аоцюн і спритно зіскочив на його спину.
Ось тільки безумець, здавалося, навіть не помітив дезертирство « гордого орла», з дикими криками продожився хапати своє волосся і виривати їх буквально з м'ясом. Чорні пучки з кривавими осечками на кінці виглядали не тільки нудотно, але й по-справжньому моторошно.
З обличчя Су Ло та інших присутніх повільно зповзла усмішка. Повсюдна радість, як рукою знявся, а Лі Аоцюн тим часом продовжував битись. Його рев, здавалося, струс сам небо, обірвався на високій ноті, і чоловік затих.
Раптом, його очі засяяли червоним світлом, і цей кривавий погляд був спрямований пряміком на Су Ло. Ле Аоцюн повільно попрямував до дівчини і для повноти образу чокнутого зомбі йому не вистачало хіба що видовжений вперед руки та хрипкого заклику "Мозги"
Однак через страх перед цією ситуацією маленький бійець не зміг стриматись, згорнувши маленьку лапку в кулак і дзвенко тюкнути обомбака, що нічого не підозрював про це.
Червоне світло відразу мерзло, випустивши на починок сноп іскри, і чоловік повільно осів на землю.
Су Ло смахнула з лоба проступилилі крапельки поту: як би там не було, вона встигла дійсно налякатися. Мен-Мен виявився як не можна доречно.
Дитина зіскочила з переможеного ворога і на останок демонстративно кілька разів засунувши задніх лапками його несвідоме тіло, з досить великою мською покакав до господині, явно очікуючи заслуженої похвали.
-Ти просто молодець, -с посмішкою від вуха до вуха, дівчина ніжно потріпала бійку по скроньому голові — саме так, як йому подобалося найбільше. Малюк, замучений від уваги, почав мордатися в одязі Су Ло.
Четверта пані Су ледве стримав сміх: хто б міг подумати, яка скромність! Її прожорливому розпліднику вистачило сил, щоб здолати Лі Аоцюна, а тепер геть - знову ховається за маминою спідницею. Коли він ще подорослішає...
Бієчен Юін підійшов ближче і, дивлячись на цю iдилічну картину, захоплено вигукнув:
-Сестренка, ти дійсно просто щось! Треба, виростити з цуцика цілого дракона!
-А де ти його зловила? Там ще є? А покажеш? - Тут же зачарував Лан Сюань, і Анья Мін, хоча нічого не сказав, але судячи з його палаючого погляду — повністю підтримував ревність свого товариша.
Але замість відповіді Су Ло пішов дзвінок підзатильник від Біечена:
-Це дракон, а не собака. Боюся, у розплідниках таке не розлучають.
Глава 698
На обличчі хлопця заграла лестощуючи усмішка:
-Сестренка, а можна я його потримую, зовсім трохи на удачу, так сказати? - Бієнн Юін і сам поводився на щеночка, тільки що хвостиком не виловив. Ну як такому відмовиш?.
Але, не встиг хлопець і руки до бійки протягнути, як той поглибився мордою в груди Су Ло, а Біечену явив свій... драконячий зад. Наочний показ серії « Уйди, огидний!»
-Презренний ти людина, друже, - захотів Лан Сюань, — дивись і вчися!
Але як тільки юнак підійшов, то збився із ніг лускачим хвостом.
-Мда, характер, однак! - З великим захопленням присвиснув Лан Сюань, потираючи вуханий зад.
Су Ло, старанно стримуючи висміювання, спробувала упорядкувати винувату мсьяку:
-Маленький Божественний Дракон дуже сором'язливий. Йому треба звикнути до вас, познайомитися ближче і тоді все буде добре.
Дивовижним було те, що цей сором'язливий дивак був зовсім не боязкого десятка в бою. У мирні дні дитина успішно малювала подушкову собачку, яку можна було побачити лише в ролі декора. Але коли настав час, вона всім показала свою силу
-Хм, Гросмейстер Рон Ю зник? - Знеохоченно підмітив Бієнн Юін.
Анья Мин хмикнув, потер свій ніс і тнув пальцем у Лі Аоцюна:
- Коли це ось тіло знепритомніло, Гроссмейстер пішов.
Су Ло відкидала свої власні міркування: Великий Аптекар став свідком вкрай неупередженої сцени, але він зник тільки тоді, коли Лі Аоцюн — головна загроза маленькому божеству дракона - пішов у безсоннянку. Рон Юн і справді дуже переживали за це чудо. Ще пощастило, що він не почав відбирати бійку у його «нера» господині... Якби і справді сталося щось в цьому роді, Су Ло була б просто безсила проти такого Майстра.
Дівчина лагідно почухала малюка за вушком:
-Твоя господиня напевно в минулому житті врятувала як мінімум цілий світ. Як ще інакше можна пояснити моє тотальне везіння? Як так могло вийти, що мені дісталося таке скарб, як ти?
Мало того, що дрібна бійка і сам не слабак, так ще й його походження дає непослабкі бонуси. Хіба з'явився би Рон Юн рятувати її жалюгідну тварюку? Навряд чи.
А малюк, забавно кліпаючи і схиляючи голівку то в один бік, те в інший, здавалося, ніяк не міг взяти в штучку, про що це його хозюшка важить.
Поки інші вмилялися боїшою і раділи перемозі, Лі Аотянь з усіх сил намагався уявити собі зависока. О, як він був злий! Але зараз, розчавлений і знехтований все що він міг зробити - це стати якомога менш помітним , в ідеалі так і зовсім невидимим, щоб сподіватися на те, що Су Ло благополучно забуде про його існування.
Старійшина Біечен, трохи побіжно вдивляючись у свою козляну борідку. Хто б міг подумати, що після стількох років ворожості його вічний ворог буде лежати фактично біля його ніг, скинений і знищений... Хе-хе, мить лихорадного бенкету виявився надзвичайно солодким.
Звичайно, Молодняк так нічого і не зрозумів, але для такого мудрого досвіду старенький випадок був непомічений. Нехай лапа малюка-дракону і мала велику силу, але її було недостатньо для того, щоб тиснути на нього. Звичайно, без допомоги Гросмейстера Рон Юна тут не обійшлося. Але тільки старійшина Біен звернув увагу на ледь помітний рух рукав Аптекаря у той самий момент, коли божественний дракон заніс свій « кулачішко» - і лише тоді Лі Аоцюн впав без свідомості. Рон Юна теж був уважний до попереджувального погляду, коли сказав йому не звертати уваги на побачене.
Старійшина не стримав стомливого подиху. Багато людей майже не виверталися, щоб зблизитися з Гросмейстером — і все безтолку. Одному тільки малюку-драконові вдалося досягти такої уваги і самовіддачі Великого Аптекаря.
На цій мажорній ноті, хлопці на чолі з Су Ло покинули це неспокійне місце. Вистачить на сьогодні нерви.