Глава 675
"Следючий раз"? Тобто, планується продовження марлезонського балету з побиттям її висхідних частин тіла? Ні, її нещасний ніс і так вже досить натерпівся!
Су Ло забиралася, піднімаючись з кістощових ребер Нанґун Люня і сівши на ліжку, змусила хлопця прийняти більш-менш вертикальне положення.
- Я повинна дещо у тебе запитати. Будь ласка, давай зараз серйозніше, і обіцяй, що скажеш!
Принц Цзінь зачухав кінчик носа і відповів:
-Добре вже, чого тобі там не буде дізнатися?
Су Ло вперши пристебальний погляд у очі хлопця, зітхнув і, увігнувши долоні в його груди, серйозно сказала:
-Наньгун Льюнь, говори правду. Протягом цього півгодини ти прогресував занадто швидко, через що твій стан зараз дуже нестійкий, вірно? - і відчула, як під рукою на секунду застигло серце. Це була відповідь.
Наньгун Левуні нервово облизнув пересохлі губи і тільки зібрався щось сказати, як був зупинено суворим:
- І навіть не думай тут смоктати відмазки!
- Ты... Адже... - Він зітхнув, склав руку дівчини на своїх ребрах і ніжно потріпивши Су Ло по голові, насмішливо фирскнув: - Хто сказав тобі таких дурниць?
У відповідь дівчина лише пригрозила себе, сердито попадаючи носом. Хлопець з сумом плескнув сіб по лобі:
-Лен Ян, шарлатан чортів, знову він! - Простоал Нангун Люньє, обурений зубами. Звичайно, його незадоволення було спрямоване виключно на Аптекаря Лена.
Звичайно, це він все розболтував його дитині — з ким ще вона проводила так багато часу в останні дні?
- Яка різниця, хто мені це сказав, - махнула рукою дівчина, — важливіше те, що тобі терміново треба засісти за культивацію, при чому, в тиші і самоті.
- Ну прямо-таки терміново ... Не так і швидко, - буркнув у відповідь хлопець, і сліпучо посміхнувся — що, звичайно, не означало, що він прийняв доводів Су Ло й негайно візьметься за виконання поставленої мети.
Дівчина безпорадно зітхнула:
- Я розумію, що ти за мене хвилюєшся. Ти боїшся, що як тільки ти підеш, нікому буде мене захистити - і що у сім'ї Лі матиме карт-бланш на знешкодження моєї тушки, вірно?
Принц мовчав, лише на лобі залягла неглибока складка. Чим не преминула скористатися Су Ло, відразу ж тягнувши його прямо в цю точку, розгладжуючи нахмурені брови.
-Хіба ти забув ту суперечку, яку Лі Аоцюн благополучно мені програв? А мій приз - рік спокою, без спроб сімейки Дворца Нефритового Озера мене вбити. Крім того, Аптекар Лен запропонував відрекомендувати мене Гроссмейстеру Рон Юну. Цілком ймовірно, що коли ти повернешся, я вже буду його особистим учнем. А значить, я зможу попросити його вилікувати твою загадкову болячку - зрозуміло, Су Ло ні на секунду не забувала про ту ніч, коли тіло Нанґун Люня прошила жахливий біль. І наскільки вона зрозуміла, такий стан хлопця хвилює кожне повномісячне - не інакше, у бідолахи хвіст намагається відрости, а він того не дозволяє, ось і мучиться.
- Ну вже ні, мою хворобу повинна вилікувати ти і тільки ти, - промичав хлопець, вперто вдернувши підборіддя.
- Що за дурість? Пфф...
- Тільки ти, - з якоюсь дитячою наполегливістю повторив Нангун Люнь.
Добре, добре. Вона « здалася» і присоромилася: у такому випадку я не маю іншого виходу, окрім того, щоб просити в учнів Рон Юну. І при цьому бонусом мені стане той факт, що в такому випадку сім'я Лі не посмішає і волосся на моїй голові зворушений.
- Ось як... - Пикнув хлопець. Від однієї думки про те, що його маленька дівчинка буде захищати хтось інший, а не він, в її грудях оселився якийсь дуже неприємний важкий кому.
Глава 676
Су Ло відчула, що настрій хлопця опустилося на кілька градусів, і лагідно поклала голову на його плече.
- До речі, я теж за тебе турбуюся. Якщо ви не стабілізуєте свого стану тепер, то в майбутньому це може призвести до ще більшого розчарування. А якщо з тобою станеться щось серйозне, хто зможе захистити мене, ну чи помститися за мене якщо хтось вирішить наді мною ображатися?
Дівчина говорила, напучувала, упрошувала, доводила різні аргументи та аргументи — і Наньгун Левюню не залишалося нічого іншого, окрім згоди.
-Касально сім'ї Дворца Нефритового Озеру... Я поговорю з Лі Йояо, - тихо вимовив він, м'якіше загладячи волосся дівчини в його обіймах.
-Ага, - кивнула Су Ло, потершись носом про його плече, як кошеня.
-Гросмейстер Рон Юн... На його рахунок переговорю з Лен Яну, дам йому пару вказівок.
-Ага.
-І з Імператором теж позасу деяку ясність.
-Ага.
Якщо у тебе виникнуть якісь проблеми, негайно йди до Бієчена. Чим більше Наньгун Леуню говорив, тим частіше хвилювався.
-Ага.
Він все продовжував і продовжував інструктувати Су Ло, як мандрувати малого, а вона далі погоджувалась з ним, поки її «ага» не перетворилася на невиразне мичання, потім і в тихе співання - дівчина солодко заснула.
Наньгун Левуні не задув свічку, так і сидів цілу ніч, боячись поворухнутися, щоб не налякати й не розбудити це чудо. Він любив кожну чертку її обличчя, водоспадом волосся, навіть крихітною зморшкою між бровами - здається, що навіть уві сні його маленька дівчинка з кимось віяла.
Насправді, його громада вже знала про те, що багатоважний принц Цзінь за останні півроку піднявся відразу на два ранги, і вже навіть відправляли за ним людей, щоб той виявив розсудливість і повернувся в заставки "альма-матер". На що Ненґун Левюнь все ще безпечно посилав усіх, а громада планомеренно втрачала терпіння.
Він навіть думав прихопити з собою Су Ло, але пам'ятаючи про те, що в цих самих « взаємозастінках» вистачає помічників Лі Яояу, розумність такого рішення була дуже сумнівною — чи мало чого може статися з ЛоїЛ за той час, поки він із головою зануриться у культивацію? Ні, для неї куди безпечніше залишатися в столиці. Найкращий варіант - під надійним крилом Гросмейстера Рон Юном, плюс тут її завжди зможе прикрити Аптекар Лен...
Це лише « мудрість » означала, що їм доведеться розійтися на досить довгий термін. Серце боліло від однієї тільки думки про те, що він не буде бачити його дитину як мінімум півроку ... А якщо за цей час хтось її образить, а він навіть не дізнається?
Хлопець тряхнув головою: ні, так не піде. Орленок повинен навчитися літати сам, Су Ло просто необхідний цей досвід.
Зрештою, Нанґун Люньїн пішов геть.
-Місс, Його Високість принц Цзінь їде, хіба Ви не підете з ним попрощатися? - Цього разу Лу Ло вигукнула, з роздратуванням дивлячись на Господиню, яка знову поринула у захопливе читання історії Континента.
Су Ло похитала головою і перевернула сторінку.
-Місс, як ви можете залишатися такий спокійно! - Сумно буркнув служниця, остаточно змирившись з тим, що Четверта пані не хотіла йти проводжати принца Цзиня зі заплаканим платонком наперевіс.
Але оскільки Його Високість вже довго покидає столицю, то їхні вороги напевно засмучуються і знову почнуть атакувати двір Гліцинії з зростаючим ентузіазмом! І все повернеться на круги своє, так як це було до появи в їх життя Його Величності принца Цінсія!
Су Ло відповіла, не піднімаючи голови від книги:
-Розслабся, не така я слабачка, як про мене всі думають.
Відверто кажучи, вона не пішла проводжати Наньгун Люня з однієї простої причини - побоювалась, що не захоче його відпустити. Або ж він сам спробує виїхати. До того ж тепер, коли він ще не був відсутній, у неї з’явилося достатньо часу для остаточного розуміння власних почуттів. Що було досить непогано.
Час летів непомітно, півмісяця промайнуло як один день.
Су Ло, не бажаючи кукувати в пометі Су, серед усіх цих гієн і зміїв вирушила до Південних гір.