Розділ 657.
Лі Аотянь кивнув і патечно проголосив:
-Вона посміла образити мою молодшу сестричку, хіба можу я залишитися осторонь? Не просто. Нічого, вона ще нам за все відплатить, на колінах буде повзати, вималюючи прощення у сім'ї Лі...
- Я так вдячна за ваше вступництво, мої дорогі дядько і старший брат! - З блиском в очах піддавала їх дівчина. - Дозвольте підняти цей келих за вас, і за виконання нашого плану! - і Лі Яояу, славши чоловіків, допила в один ковток червоне, як кров, вино.
- Добре сказано, ти гідна дочка сім'ї Лі! - похвалив Лі Аоцюн. - І тост просто чудовий, думаю, за таке навіть можна ще випити!
Раптом під дзвін келихів у це свято життя вторглася темна фігура:
- Докладаю, Аптекар Лен відвідав маєток Су.
Одне коротке речення — і градус веселощів різко знизився. Тиша, що нависла над головою.
- Як таке можливо? - Першим послужила голос Лі Яояу, зі стуком поставив келих на стіл. - З яких це пір Аптекар Лен перестав ігнорувати благання вартових?
Лі Аотянь нахмурився і хрипло сказав:
- Що це з ним відбувається? Чого це йому спало на думку відірвати свій зад від лабораторії тільки заради маєток Су?
- І що далі? - Лі Аоцюн поставив актуальне питання на даний момент.
Фігура, одягнена по найрізнішому у чорні одежини очей, схилила голову і відповіла:
- Як тільки Аптекар Лен прибув на місце, йому не знадобилося багато часу, щоб призначити лікування і, власне, вилікувати старшого сина сім'ї Су.
Тонконе скло розлетілася на дрібні уламки, залишки вина виризнули в усі боки.
-Чорт! Чорт! Що робить цей Лен Ян? - В серці взгнула Лі Яояу, на мить перевтіившись з Фейко-мухи до Файко Жвинку.
Лі Аотянь заспокоював дівчину по плечу:
- Спокійно, сестричка, тільки спокій. Твої старші брати не дадуть тебе в образу.
У очах Лі Яояу запалився небезпечний вогник, який не зводить її ворогам нічого доброго.
-Пфф, думаєш, поганка, ти зможеш викрутитися завдяки Лен Яну? Су Ло, ти недооцінюєш мене! Цього разу я тобі не дам, ти в моїх ногах варитимешся будеш тапки цілувати!
-Яо, що ти задумала? - Нахмурився Лі Аоцюн. Зазвичай його плем'я вирізнялося розумом і кмітливістю, але коли мова хоч якось торкалася Нанґун Люні - все, дівчата природно відрубували зв'язок з мозком.
- Ми можемо використати отруту гігантського восьминого скорпіона, — змовники понизивши тон, проголосила Фея Нефритового Озеру. - Як вам відомо, ця отрута може нейтралізувати тільки духовну воду. Та сама, яку завжди було в достатку у сім'ї Дворца Нефритового Озера! Я впевнена, що це так само відомий Лен Яну. І коли він повідомить про це Су Цзяню... Я б хотів бачити, як він буде вибирати між своїм сином і дочкою! - Зненавиділа дівчину.
Вона хотіла особисто побувати на моменті, коли СУ Цзянь без жодних сумнівів і підозр сумління віддасть Су Ло на заколення. І коли дівчина приповзе до них на колінах і буде благати про допомогу, ось тоді вона відіграється на ній! Сама тільки думка про це примушувала Лі Яояу посміхатися.
Лі Аоцян, зганьблюючи підборіддя, повільно промовив:
- Мисль, звичайно, цікава, але, Яояу... Лен Ян буде твоїм старшим товаришем, коли ти вступиш у його учні - тобі краще не вступати з ним у відкритий конфлікт.
У відповідь на це попередження Лі Яояу лише махнула рукою:
-Дядюшка, невже ти думаєш, що Гроссмейстеру Рон Юну, після того, як я стану його ученицею, все ще буде справа до якогось Лен Яна?
Аотянь відразу підтримав сестру:
-Дядюшка, впевнений, тут нам нема про що хвилюватися. Ви ж знаєте, як високо цінував Рон Юн здібності молодшої сестрички.
Загалом Лі Аоцюн погодився з цими двома, але вирішив попередити:
-Яо, не забувай, для тебе в даний момент головне, щоб Гросмейстер прийняв вас у учні. Тільки після цього є шанс, що Нанґун Левунь знову буде ставитися до тебе прихильно.
За ці роки, Лі Яойо та ціла родина Дворца Нефритового Озера доклали неабияких зусиль, щоб Фея Ніфрітого Узера змогла потрапити під надійну крильце Гросмейстера Рун Юна — було б безглуздо втратити таку можливість лише заради помсти. Не кажучи вже про всі ці пожертви та витрати, які родина отримала за навчання дівчат у найкращого майстра.
- Хлопці, будьте спокійні на цей рахунок: я вже без п'яти хвилин його учениця, - оскалила дівчата білі зуби в самовпевненому посміховиську.
Глава 658.
Монстр Рон Юн, колишній відомий звання одного з небагатьох на континенті Аптекарей рівня Магистра, недавно затряс цілий світ новинам про свій винахід на новому рангу майстерності. Історія його життя повна таємниць і загадок, взяти хоча б той факт, що він не належав ні до жодної з громад, тому всі організації буквально-таки полювання відкрили на Аптекаря, бажаючи отримати його саме у свою «сексуальну» для збільшення престиж останньої.
Проте, Гросмейстер Рон Юн був не тільки ассом у переробці пільпель, але й мав величезний рівень в бойових мистецтвах, так що "живим не здавався" і успішно відбивався від усіх тих людей протягом багатьох років. Що стосується його справжнього рівня сил, то це все ще залишалося таємницею в темряві та чутках.
-Наскільки я пам'ятаю, дядьки інформатори принесли повідомлення про те, що Ґросмейстер Рон Юн прибуде до столиці всього через кілька днів. І до цього терміну ми повинні позбутися дрібної поганки, - холодно фиркнув Лі Аотянь.
Мадам Суки, які немітно дивились на нічного « гостя». Її губи мілко підростали, вона вже й сама не була рада, що так безтурботно і швидко погодилася на пропозицію сім'ї Дворца Нефрітового Озера.
-Дай йому це, - тихо мовчав чоловік в чорних одязі.
- Що це? - У жінки від злякавсь голос, вона замерла на місці, так і не прийнявши чоловіка бульбашок, що мерехтить у світлі лени.
- Не хвилюйтеся, він не помре, - насмішивво фиркнув відвідувач, малюючи байдужим поглядом по тілу мерехтячого Сусіньгуя.
- Ви впевнені, що не виникне ніяких проблем? - З сумнівом прошепотіла жінка. Як же вона шкодувала тепер про своє рішення! Але коли Су Цзіньґуй вже двічі рвав кров’ю, вона почала сумніватися в чесності її « поневірянок ».
-Мадам Су, тепер ми з Вами в одному човні, і вже пізно стрибати, - з холодною блиском у очах молвіла фігуру в чорному. - Це ліки нікого не вб'є, але напевно змусить приповзти на колінах до воріт у маєток Лі. Тому що тільки у сім'ї Дворца Hефрітового Озера є протиотрута.
Жінка, зітхнувши через зуби, процідила:
- Ладно!
Фігура в чорному не збрехала, і вона таки не мала іншого вибору. Тепер вона мала лише йти вперед, сподіваючись на краще. Але які перспективи відкривалися перед нею в майбутньому, у випадку успіху їхньої маленької інтриги! Вона знищить Су Ло, звільниться від цього бельма на оці її сім'ї, і тоді помісіть Су знову до спокійних днів. Її діти будуть у безпеці.
За чорною маскою, яка залишає тільки прорізи для очей, приховувалась ніхто інший, як сама Фея Нефритового Озера. Вона кинула останній насмішний погляд на розплатуючого по ліжку Су Цзіньгуя і, вискочивши з вікна, зникла в ночі.
Мадам Су, дивлячись на тихе обличчя сина, стиснула зуби і наблизилася до його голови:
-Цей, ти сам погодився на цей план... Мій чудовий син, тобі просто потрібно ще трохи терпіти, і тоді все буде добре... Все буде дуже-дуже добре.
Жінка з невеликими зусиллями розкрила Су Зіньгую рот і влила чорну жадану рідину. Напружена застигла, але ніяка реакція не постала. Тільки тоді Мадам Су полегшено видихнула. Позбавившись від пляшечки, вона повернулася до своєї кімнати.
Рано - вранці Су Цзянь, помившись і перевдягнувшись, збирався податися на ранковий суд. Він в останній раз поправляв свою чорну, як смола, робу, коли на всій землі, у клочища розриваючи тишу і спокій передсвітливої години, роздався гіркий крик!
Су Цзянь відчув, наче серцем вигукував з подвір’ї Св. Ранній суд був відразу позабутий, і він зі швидкістю світла мітився до позначеного двору. Коли він підійшов до калітки, у ніс вдарила очні очі.
Широкими кроками він перетнув двір і, відчинивши двері, побачив Су Цзіньгуя, який сидів на ліжку і схилив голову безупинно спльово блювання.
-Циньгуй, ты очолився! Як ти себе почуваєш? - Він відразу підскочив до сина Генерала. Але коли хлопець підняв до нього обличчя, Су Цзянь рефлекторно відступив назад на кілька кроків: - Що... Що з твоїм... Чи це обличчя?...